Мені зателефонувала подруга з Росії. Поцікавилася, як справи. У відповідь на слова, що я навіть припустити не могла, що її батьківщина здійснить збройний напад на Україну, подруга щиро здивувалася: «А хіба Росія на вас нападає?» На запитання, чи дивиться вона телевізор, відповіла, що російські канали з ранку до вечора розповідають про миротворчу місію щодо захисту українців від бандитів і фашистів.

На жаль, так думає переважна більшість росіян, адже така пропаганда живиться величезними грошовими ресурсами. Нині людство застосовує нові потужні засоби боротьби з потенційним суперником. Один з них - інформаційна зброя. Чи є в Україні можливості протидіяти їй, якою має бути державна концепція інформаційної безпеки - наша розмова з директором департаменту інформаційної політики Держкомтелерадіо Богданом Черваком.

- Богдане Остаповичу, нині тільки лінивий не зазначає, що Україна програла інформаційну війну з Росією. Чи насправді це так?

- З боку Російської Федерації ведеться скоординована і цілеспрямована інформаційна війна проти України. Події, які відбуваються в нашій державі, представляються у викривленому дзеркалі, відповідно формується громадська думка росіян про те, що в Україні безлад і хаос, тому Росія має прийти до нас з «братською» допомогою. А це, як ми тепер побачили, - озброєні військові, які беруть під контроль українські військові об'єкти і фактично захопили частину території України.

Найголовніше, що треба усвідомити, - в Україні не повинно бути того інформаційного пацифізму, який ми сповідували до цього часу. Події сьогодення тому підтвердження. Треба від оборони перейти в атаку, мобілізувати весь український інформаційний ресурс, щоб об'єктивно показувати події, які відбуваються, передусім, для громадян Півдня і Сходу. Адже вони теж стали жертвою російської пропаганди.

- Як це зробити?

- Це вже робиться. Коли ми ще вчора говорили, що програємо Росії інформаційну війну, це справді було так. Але нині, гадаю, ситуація вирівнялася. Аналіз контенту українських каналів, як державних, так і комерційних, свідчить: події в Україні висвітлюються з точки зору не власників каналів, а з державницьких інтересів. На мою думку, всі телеканали без винятку мають проукраїнську позицію і виходять з одним логотипом - «За єдину Україну».

- Нині мовлення більшості російських каналів намагаються призупинити. Чи не є це позицією страуса, який ховає голову в пісок? Можливо, краще дати українцям змогу усвідомити, яка інформаційна війна ведеться проти них? Т

- Низка народних депутатів звернулася до провайдерів, щоб вони переглянули свої пакети і вилучили з них канали, які ведуть інформаційну агресію проти України. До речі, це відповідає чинному законодавству, оскільки закон про телебачення і радіомовлення передбачає такі дії у випадку, коли канали ведуть антиукраїнську пропаганду, спрямовану на руйнування державної цілісності. Окремі провайдери це зробили, бо сповідують виключно інтереси української держави і патріотичні почуття. Це адекватна відповідь на інформаційні атаки. До речі, трансляція російських каналів здійснюється не тільки через кабельні мережі, а й через супутник і Інтернет, тому повністю заборонити їх неможливо. Але там, де можливо обмежити таку трансляцію на період фактичного військового стану, це треба зробити.

- Чи може Україна надати Росії адекватну «відповідь Чемберлена»?

- Очевидно, що має відбуватися цілеспрямована трансляція українських каналів на територію Росії. У нас уже давно був створений окремий державний канал - Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення» - УТР. Але фактично цей канал, попри те, що існує на гроші платників податків, перетворився ще на один рупор минулої влади. Тобто нині держава повинна мати канал, який захищатиме інтереси не влади, а держави. Він має транслювати російською мовою відповідні програми, запрошувати компетентних людей, які б коментували події в Україні. Таким чином, якась частина людей в Росії отримувала б правдиву інформацію.

- Хто контролюватиме його діяльність?

- Відповідальність за це несе Держкомтелерадіо. Потрібно здійснити певні управлінські рішення, які модернізують канал таким чином, щоб він міг працювати за призначенням, позбутися радянського анахронізму, який існує в нашій державі під назвою державного телебачення і радіомовлення. Якби на місці державних телеканалів була створена система суспільного телебачення і радіомовлення, то цей ресурс намагався б ефективно висвітлювати події в Україні, і це мало б вплив на російських глядачів. Є закон про суспільне телебачення, який перебуває у Верховні Раді, його потрібно негайно ухвалювати.

Крім того, ми не використовуємо ще один потужний ресурс - закордонні засоби масової інформації, через які теж можна доносити світу правду про Україну. Нинішні українські керівники володіють англійською мовою, тому вони повинні скликати прес-конференції, круглі столи за участі іноземних представників ЗМІ, коментувати події в Україні. Якщо голоси українського прем'єра, депутатів почують на СNN, BBС, інших провідних каналах, це теж реальна протидія тій інформаційній інвазії, яка ведеться з боку Російської Федерації.

- Недавно на Першому Національному з'явилося Громадське телебачення, яке раніше існувало лише в Інтернеті. Це можна розцінювати як перші кроки розвитку суспільного мовлення?

- Це пов'язано з тим, що контент Національної телерадіокомпанії не відповідав тим подіям, які відбуваються в Україні. Нині, коли в ефірі НТКУ транслюється Громадське телебачення, це лише компенсація того, що потрібно було зробити для того, щоб Перший Національний був суспільним каналом. Ще тиждень тому мовлення Громадського телебачення відповідало часу, потребам глядачів, але коли ситуація поступово стабілізується, глядачі хочуть бачити якісні картинки, професійні коментарі і системність у програмному наповненні. Це тимчасовий крок, адже європейські стандарти громадського телебачення є абсолютно іншими.

– Чому росіяни так охоче вірять тому, в чому їх переконує антиукраїнська пропаганда?

- Це серйозна проблема. Російська пропаганда щодо України велася ще за часів Радянського Союзу. Коли Україна стала незалежною державою, вона оголосила свободу слова і плюралізму ЗМІ. Але виникли інші проблеми. Власники допускали плюралізм, але їхні канали виконували певні замовлення, тобто ми не формували власний інформаційний простір, який би захищав інтереси української нації. Нині, коли наша країна опинилася у небезпеці, сталося диво. Ми стали свідками консолідації суспільства навколо захисту своєї держави, в тому числі в інформаційному просторі. Фонд Разумкова недавно провів соціологічне дослідження, за яким 97% громадян України сказали, що це їхня батьківщина, а 87% вважають себе патріотами України.

Наталія Долина, «Урядовий кур'єр»

Досьє «УК»

Богдан Червак. Народився 1964 року в м. Дрогобич на Львівщині. Закінчив Дрогобицький державний педагогічний інститут ім. І.Я.Франка. Закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. Працював головним редактором тижневика «Українське слово». З 2005 року працює у Державному комітеті телебачення і радіомовлення. Автор низки книжок.