Президенту України

Ющенку В.А.

Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!

Вимушені звернутися до Вас із застереженням щодо невиважених кроків Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в частині започаткування ліцензування каналів цифрового телевізійного мовлення в Україні, яке може скласти потенційну загрозу інформаційній безпеці держави.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, незважаючи на категоричні заперечення Міністерства транспорту і зв'язку України, Національної комісії з питань регулювання зв'язку та Державного комітету телебачення і радіомовлення України, розпочала ліцензування цифрових каналів мовлення.

Оскільки не вирішене основне питання - розробка частотно-територіального плану синхронних мереж для забезпечення цифрового мовлення двох мультиплексних каналів пакету з 8-9 державних (суспільних) безкоштовних програм соціального блоку, вважаємо цей крок вкрай ризикованим. Переваги синхронних мереж очевидні: це і економія державного радіочастотного ресурсу, витрат на трансляцію, енергозбереження, і краща якість сигналу та розширення зон охоплення у порівнянні з багаточастотними мережами.

Ми переконані, що мовлення соціального спрямування - державне, суспільне телерадіомовлення, заслуговує на такий пріоритет, як користування синхронними мережами. Початок не експериментального, а на постійній основі цифрового мовлення доцільно здійснювати лише після прийняття Концепції програми впровадження цифрового телерадіомовлення в Україні, яка має вирішити, в першу чергу, наступні завдання:

1.       Забезпечення технічною інфраструктурою, насамперед, радіочастотним ресурсом, створення повноцінного високорейтингового суспільного телерадіомовлення, зокрема, створення умов виконання доручення Кабінету Міністрів України від 06.07.2005 р. № 33818/1/1-05 до постанови Верховної Ради України від 21.06.2005 р. № 2684-ІУ „Про рекомендації парламентських слухань „Перспективи створення громадського телерадіомовлення в Україні” щодо створення чотирьох загальнонаціональних каналів Суспільного телебачення та трьох загальнонаціональних каналів Суспільного радіомовлення, які відповідатимуть сучасному світовому технічному рівню.

2.       Виконання державою суспільно-соціальних функцій в галузі культури, виховання й освіти.

3. Створення єдиного національного інформаційного простору, забезпечення інформаційної безпеки, насамперед, у прикордонних регіонах держави.

4. Реформування мережі телевізійного мовлення держави в сучасну стабільно функціонуючу галузь економіки, що володіє потенціалом.

5. Усунення диспропорцій в охопленні населення багатопрограмним телевізійним мовленням і забезпечення гарантованого вільного і рівноправного доступу всього населення країни до інформаційних ресурсів.

6. Збільшення числа програм, що транслюються в ефірі і доставляються населенню мережами кабельного телебачення, впровадження інтерактивного мовлення, надання додаткових послуг населенню.

7. Підвищення якості зображення і вирішення питання багатомовного звукового супроводу телебачення, використання більш низьких, у порівнянні з аналоговими системами, потужностей передачі.

8. Забезпечення якісного прийому на мобільні і переносні приймачі.

9. Передача в єдиному мультиплексовому цифровому потоці телевізійних програм і додаткових даних для надання глядачам набору базових послуг (довідкова інформація про роботу суспільних, культурних закладів, розкладів руху транспорту і т.і.), додаткових послуг, обумовлених потребами ринку і можливостями операторів (реклама, телемагазин, адресно орієнтовані передачі і т.д.).

Досвід європейських країн свідчить про те, що перехід на цифровий формат мовлення визначається рішенням Парламенту чи Уряду. При цьому час від ухвалення рішення до планованого відключення аналогового мовлення в різних державах становить від 5 до 16 років, зокрема, в Німеччині - 6, в Великобританії - 16, в Італії -5, Швеції - 11 років.

У кожній країні після ухвалення рішення розроблялася програма з детальним плануванням всіх аспектів переходу на цифрове телевізійне мовлення. Фінансування переходу на цифрове мовлення здійснюється з залученням коштів державного і регіонального бюджетів, причому, чим нижче життєвий рівень населення в країні, тим більш значну роль у впровадженні цифрового телевізійного мовлення повинна відігравати держава. В той же час, Національною радою ліцензування в Україні розпочалося спонтанно.

Водночас наголошуємо, Національною радою не взято до уваги також пропозицію про необхідність врахування перспективи створення телебачення високої чіткості, насамперед, в частині планування радіочастотного ресурсу. У країнах, де впроваджується цифрове телебачення, ця телевізійна технологія займає від 20 до 30 % на ринку послуг і темпи її впровадження стрімко зростають, особливо у Японії та США.

Слід зауважити, що впровадження цифрового телерадіомовлення дійсно дозволить ефективніше використовувати орбітальний та наземний радіочастотний ресурс України. Але впровадження телебачення високої чіткості (НDTV), один телевізійний канал якого займає смугу частот і використовується одним аналоговим або 5 цифровими телепрограмами, суттєво зменшує переваги щодо економії радіочастотного ресурсу.

Не маючи конкретних перспективних планів розвитку телебачення високої чіткості (зокрема, забезпечення його радіочастотним ресурсом), громадяни України будуть позбавлені можливості користуватись цією новітньою радіотехнологією, а також цей факт негативно впливає на формування позитивного іміджу України, як розвиненої держави.

Крім того, для розвитку даного сегмента інформаційного простору-цифрового телерадіомовлення, необхідно вжити низку термінових заходів як державного регулювання, так і економічно зважених і обґрунтованих дій, зокрема, здійснення законодавчо-правових заходів на загальнодержавному рівні. Насамперед, потрібно визначити перелік програм соціального блоку, безкоштовне поширення якого гарантуватиметься державою та механізмів і термінів одночасного функціонування аналогових і цифрових систем поширення телепрограм.

Перехід на цифрове мовлення має вирішуватись в комплексі у відповідності з Державною програмою. Усі ланки ланцюга проходження сигналу від мовника до користувача повинні працювати в цифровому форматі. Це стосується процесу як впровадження цифрових технологій при виробництві інформаційного продукту (створенні та виготовленні телерадіопрограм), так і процесу його передачі і доставки до споживача шляхом ефірного, супутникового, проводового телерадіомовлення і кабельного телебачення, тобто на послуги зв'язку в галузі телерадіомовлення.

Західний досвід свідчить, що суспільне телебачення отримує право на 1-2 мультиплексних канали мовлення, що надає можливість суспільним мовникам поширювати в ефірі 4-8 своїх програм. Це стимулює їх розвиток, забезпечує створення нових, актуальних тематичних програм і належний їх рейтинговий рівень.

Викладені в листі зауваження та пропозиції цілком відповідають Рекомендації (2003)9 Комітету Міністрів Ради Європи від 28.05.2003 державам - членам щодо заходів, спрямованих на забезпечення впровадження демократичних і соціальних засад у галузі цифрового радіомовлення.

Шановний Вікторе Андрійовичу! Враховуючи викладене, для вдосконалення інформаційного простору сьогодення, зокрема, усунення явного перекосу приватного (комерційного) мовлення над мовленням державного соціального спрямування, подолання недоліків монополізації ринку інформаційних послуг, блокування інформаційної експансії сусідніх країн, використання телерадіомовного радіочастотного ресурсу не за призначенням , просимо Вас сприяти тимчасовому згортанню процесу ліцензування цифрових каналів мовлення Національною радою до розробки і затвердження Кабінетом Міністрів України відповідних нормативно-правових актів.

З повагою

Міністр транспорту та зв’язку України В. Бондар

Голова Державного комітету

телебачення і радіомовлення України І.Чиж