10 червня ц.р. у Києві відбулося вшанування пам’яті визначного діяча ОУН, відомого поета і вченого-археолога Олега Ольжича .

Біля меморіальної дошки, встановленої на будинку по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 15, зібралися представники влади і громадськості. Саме за цією адресою у далекому 1941 році знаходилася конспіративна квартира, в якій мешкав в Києві керівник підпільної мережі ОУН в Україні Олег Ольжич. У 2024 році виповнилося 80 років із дня його загибелі у німецькому концентраційному таборі «Заксенхаузен».

Перший заступник Голови Держкомтелерадіо Богдан Червак наголосив, що в Україні, на жаль, занадто мало знають про політичну діяльність Олега Ольжича як одного із очільників ОУН. Услід за поверненням Ольжича-поета, Ольжича- науковця має відбутися повернення в українську історію Ольжича-борця за незалежність України.

Про життєвий шлях великого українця, діяльність у Києві оунівців під час Другої світової війни згадували й інші промовці, зокрема, професор Юрій Ковалів, журналістка, дослідниця ОУН Ольга Петренко-Цеунова.

Учасники акції поклали квіти до меморіальної дошки.

 Інформаційно

Олег Ольжич народився в Житомирі 21 липня 1907 року у родині відомого письменника Олександра Івановича Кандиби (псевдонім - Олександр Олесь). З 1912 до 1922 року мешкав та вчився в трудовій школі у Києві, але закінчити середнє навчання довелося лише в Празі. Навчався в Українському вільному університеті, а згодом у Карловому університеті. 1930 року у Празі захистив дисертацію на звання доктора філософії на тему «Неолітична мальовнича кераміка Галичини». Як науковець-археолог співпрацював із Гарвардським університетом (США), був учасникам численних міжнародних конференцій, друкував статті у провідних наукових виданнях. Захоплювався поезією. За життя Олега Ольжича друком вийшло дві збірки його поезій: «Рінь» (1935 ) та «Вежі» (1940). Наукову і творчу працю Ольжич поєднував з участю в українському націоналістичному русі.

З 1929 року – провідний діяч Організації Українських Націоналістів. У 1937 році очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів (ПУН), а з 1939 до 1941 рр. – Революційний Трибунал ОУН. Був заступником Голови ПУН-ОУН полковника Андрія Мельника, Головою ОУН на українських землях з січня до серпня 1944 року.

До Києва О. Ольжич прибув у 1941 році налагоджувати підпільну мережу ОУН в Україні. Перебував тут до 1942 року, а з початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів повернувся до Львова, де в 1944 році був заарештований гестапо.

У ніч з 9 на 10 червня 1944 року Олег Ольжич загинув у німецькому концентраційному таборі «Заксенхаузен».