Протягом двох днів журналісти Сумської ОДТРК супроводжували автопробіг місцями пам’ятників Славетному Кобзарю одразу в Глухові, потім у Кролевці. У колишній гетьманській столиці вклонитися пам’яті світоча і пророка прийшли люди різних поколінь. Майданчик не вміщав всіх бажаючих віддати шану поету. Багатолюдно було й у садибі Огієвських, що на Кролевеччині. Це наступна зупинка естафетного автобуса. Адже саме на цьому подвір’ї у травні 1861 року жителі Кролевця і прощалися з прахом духовного батька нації на шляху слідування його домовини з Петербурга до Канева.

В автопробіг виїхали парламентарі і краєзнавці, історики і можновладці трьох країн – України, Росії та Казахстану. Всі вони переконані в одному, що Тарас Шевченко – волелюбна людина, яка внутрішньо бажала свободи. Народний депутат України Ігор Єресько вважає, що сила Кобзаря в тому, що він зміг побороти психологію кріпака. Світлана Джалмагабетова, член комітету Сенату парламенту республіки Казахстан висловила думку свого народу: «Тарас Шевченко був Великим Кобзарем для свого українського народу, але він став російським Рембрантом и казахским Алином Паради – поетом справедливости. Казахский народ в роки 10-річного вигнання Шевченка в казахских степах проникся великою повагою до нього і полюбив його всією душею».

Тож зрозуміло, чому і досі, через 150 років, люди збираються біля пам’ятників Кобзарю у всьому світі – він був улюбленцем не однієї нації, а численої сили людей.