Перший заступник генерального директора Київської ДРТРК «Центральний канал» Сергій Омельчук — про перспективи реформування регіонального державного мовлення в суспільне

Створенню в Україні суспільного мовлення (СМ) заважає шаблонність мислення, вважає перший заступник гендиректора Київської державної регіональної телерадіокомпанії Сергій Омельчук. А сприяє, на його думку, громадянське суспільство, яке поступово спинається на ноги. Сам же топ-менеджер державної телерадіокомпанії гадає, що ліквідовувати державне мовлення та запускати суспільне потрібно після війни.

Сергій Омельчук зізнається, що на державних каналах працівники звикли заробляти стаж, а не гроші. «А працювати так, як колеги в Європі, коли фінансуються проекти, а не посади, - не вміють», - зауважує він, додаючи, що більшість працівників за те, щоб нічого не змінювалося.

Кажучи про форми майбутньої Національної суспільної телерадіокомпанії, Сергій Омельчук пропонує детальніше вивчити досвід Польщі, де суспільне телебачення в регіонах створено як відділення, а радіо - як окремі юридичні особи. «Минув час, і ми бачимо, що радійники процвітають, а телевізійники чахнуть», - зазначає він.

До законопроектів про зміни до закону про СМ авторства членів Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики та Миколи Томенка пан Омельчук ставиться спокійно - головне, на його думку, щоб було обрано варіант, який зробить контент унікальним і неповторним. Водночас він має великі перестороги стосовно того, що державні канали та їхні приміщення можуть приватизувати, а також його непокоїть незалежність членів майбутньої Наглядової ради СМ від впливу влади та бізнесу. А щоб не було рейдерства, на думку пана Омельчука, майнові комплекси в столиці та всі нематеріальні активи мають бути в державній власності. У регіонах же впродовж багатьох років територіальні громади вкладали власні кошти в розвиток ОДТРК. «Законодавець має це зафіксувати й передати регіональним компаніям», - пропонує пан Омельчук, із яким ми говоримо про реформування державного мовлення на суспільне.

- Пане Сергію, від керівництва багатьох обласних і регіональних ДТРК часто можна почути, що вони не проти суспільного мовлення, але роздержавлювати державне не на часі. Коли, на вашу думку, має настати той час, і це буде можливо зробити?

- Час уже настав. Але війна внесла свої корективи. Принаймні, після припинення бойових дій. І не за рік-півтора, а впродовж певного часу, як це відбулось у Польщі. Хоча телевізійний та радійний медіаландшафт України настільки викривлений та незбалансований, що власне роздержавлення погоди не зробить. Ви подивіться, що робиться? Ми маємо кілька десятків телекомпаній із загальнодержавним покриттям. Кому вони належать? Державі? Ні, олігархам. На 97% телебачення в Україні олігархічне. І якщо хтось думає, що 3% матимуть серйозний вплив, то це наївно.

- Як ви вважаєте, чи готові ДТРК до переходу на суспільне мовлення?

- Якщо прибрати «паркет» із контенту, додати журналістські розслідування, то вони вже практично працюють як суспільні мовники.

- Хто заважає процесу створення СМ у державі? Хто сприяє?

- Заважає звичка мислити шаблонно й лінійно. Багато хто переконаний, що суспільне мовлення можна легко створити з державного. Не може «Таврія» дивовижним чином перетворитися на новий «Мерседес». Крім того, допоки існують олігархічні медіахолдинги - це міф, що суспільне стане лідером у телерадіомовленні. А сприяє суспільному громадянське суспільство, яке поступово спинається на ноги. Сьогодні людям уже нецікаво переглядати та слухати в ефірі самозвіти чиновників, навіть найвищого рангу. Маючи доступ до різних джерел інформації, вони хочуть такої ж різноманітності й в ефірі.

- Хто, на вашу думку, гальмує цей процес на ДТРК? Чому працівники державних мовників, отримуючи мізерну зарплату і постійно на це нарікаючи, не хочуть міняти стару систему?

- Традиція. Люди звикли заробляти стаж, а не гроші (гроші заробляють в інших компаніях). Усі звикли до гарантованих ставок із надбавками. А працювати так, як колеги в Європі, коли фінансуються проекти, а не посади, - не вміють. До речі, в нас із НСЖУ та польськими колегами є проект знайомства в 2015 році обласників із моделлю фінансування телепрограм люблінською філією Польського суспільного телебачення. Після поїздок, гарантую, в кожного буде розрив шаблону.

- Що варто зробити на ДТРК, щоби процес переходу активізувався?

- Усіх заспокоїти. Публічно оголосити: хлопці й дівчата, в нас пріоритетом є новий контент, а не структура та форма господарювання. Законодавчо гарантувати, принаймні регіональним мовникам, що найближчі 2-3 роки ніхто нікого в один колгосп заганяти не буде. Переключити увагу та ресурси на проекти й моделі співпраці між НТКУ, НРКУ та ОДТРК. До речі, тут море можливостей. Законодавчо заборонити погодження призначення керівника ОДТРК головою ОДА. Створити за вже наявною моделлю регіональні наглядові ради, які б убезпечили компанії від впливу місцевих еліт та були б експертами для Держкомтелерадіо України. А він через відкритий конкурс призначав би генерального директора. До речі, чому генеральний директор на контракті, а всі працівники на ставках і захищені КЗПом? Запитання? Так.

- Чи обговорювався в колективі КДР ТРК перехід на суспільне мовлення? Яким чином? Як поставилися працівники «Центрального каналу» до закону про СМ і проектів про внесення змін?

- Обговорюють день і ніч. Але, відчуваю, більшість за те, щоб нічого не змінювалось. Особисто я до проектів Сюмар і членів Комітету й Томенка ставлюся спокійно. Триває дискусія. Головне, щоб був обраний варіант, який зробить контент унікальним і неповторним. А хто які посади обійматиме - це справа десята.

- Чи є розуміння в колективі, що суспільне мовлення створюється для суспільства і звільняє ДТРК від обов'язку висвітлювати діяльність влади? Як у вас ставляться до ліквідації державного мовлення?

- Знову ж скажу від себе. Ліквідовувати державне мовлення потрібно після війни. А щодо іншого, то всі розуміють лукавство. Суспільне, яке фінансується державою, не може бути вільним за визначенням. Ми не віримо в казочки про те, кажуть працівники, що Кабмін не впливатиме на наглядову раду та голову правління ПАТу. І як буде фінансуватися ПАТ, коли закон категорично забороняє пряме фінансування державою акціонерних товариств? До ліквідації державного мовлення ставляться негативно, бо чомусь не бачать переваг суспільного.

- Ви теж маєте перестороги, що державні канали хтось хоче приватизувати? Або захопити їхні приміщення?

- Так. Бо не бачив гарантованих механізмів унеможливлення подібних оборудок.

- Як ви ставитеся до пропозицій про зміни до чинного закону про СМ? Особливо до пропозицій Миколи Томенка щодо виокремлення радіо в юридичну особу НСТУ?

- Спокійно. Бо є різні моделі. В Польщі суспільне телебачення і радіо розділені. І тут є цікава особливість. Свого часу було вирішено, що регіональні мовники Польського суспільного телебачення стають відділеннями, а регіональні мовники радіо - самостійними юридичними особами. Минув час і ми бачимо, що радійники процвітають, а телевізійники чахнуть. Ось і робіть висновки. Крім того, як уже казав, є підозри (котрі ніхто не спростовує), що дехто хоче покласти собі в кишеню цілісні майнові комплекси в Києві та в регіонах.

- Чи не вважаєте ви, що цей проект несе загрозу сепаратизму (приміром, Донецька ОДТРК - фактично стала каналом «Новоросії»)?

- Ні. А СБУ навіщо? Що стосується Донецької та Луганської ОДТРК, то, за рішенням Держкомтелерадіо України, вони в березні відновлять мовлення. І всі ОДТРК їм допоможуть. Уже зараз ми всі гуртом створюємо для колег архів зі своїх найкращих передач. Так що їм, на перших порах, потрібно відновити тільки інформаційне мовлення. А щодо відповідальності... Я думаю, Мірошник відповідатиме за те, що подарував бандитам Луганську ОДТРК і особливо новеньку ПТС.

- На вашу думку, чи не створює цей проект загрози для рейдерства місцевими органами влади (втрата нерухомості та нематеріальних активів)?

- Щоб не було рейдерства, майнові комплекси в столиці та всі нематеріальні активи  мають бути в державній власності. В регіонах дещо інша ситуація. Там упродовж багатьох років територіальні громади вкладали власні кошти в розвиток обласних телерадіокомпаній. Законодавець має це зафіксувати й передати регіональним компаніям. Це буде справедливо й по-людськи.

- На думку експертів, пропозиції Миколи Томенка збільшують витрати, оскільки збільшується кількість юридичних осіб. У європейській практиці передача повноважень на місця відбувається за наявності ресурсів. Наразі фінансові ресурси в наших регіонах для утримання каналів відсутні. Ви підтримуєте пропозиції Томенка щодо виокремлення юридичних осіб телебачення й радіо? А також що органи місцевого самоврядування мають право створювати на базі обласних телерадіокомпаній суспільне регіональне телерадіомовлення?

- Пропозиції Миколи Томенка підтримую, бо вже маємо досвід Польщі. Крім того, чим наша країна відрізняється від тієї ж Росії? Росія, як сказав у недавньому інтерв'ю заступник голови Дніпропетровської ОДА Євген Корбан, - це зграя. А зграї потрібен вожак, потрібен Хан, Цар, Генеральний секретар, потрібен Президент, який би за всіх думав, відповідав та все вирішував. Ми абсолютно інші. Нам не потрібен Цар. Ми вільні люди, а Путін та, як кажуть, «ватники» цього ніяк не хочуть та не можуть зрозуміти. Україна унікальна не своєю одноманітністю, а своєю різноманітністю. Цього, до речі, ніяк не міг зрозуміти Янукович. Він, за російським зразком, спробував створити одноманітну країну, намагаючись перенести цінності Донбасу на всю Україну. В результаті отримав Майдан. Так і в нашій системі. Кожна регіональна компанія по-своєму цікава та оригінальна. І вона помре в єдиній структурі. Потрібно берегти цей унікальний живий організм. А от щодо того, як не тринькати зайвих коштів, то варто уважно опрацювати форму фінансування проектів, а не посад та штатів. У цьому випадку затрати оптимізуються автоматично. Нікому не буде вигідно утримувати роздутий штат. Кожен матиме ринкову зарплату і розумітиме, що працювати потрібно, як кажуть, за себе та за іншого. Це стосується як загальнодержавної, так і регіональної моделі.

- Яка організаційно-правова форма майбутнього суспільного мовника видається вам найкращою? Більшість працівників нинішніх державних мовників активно виступають проти такої форми, як ПАТ (100% у власності держави). Вони бояться ліквідації, відстоюючи реорганізацію. Чи є у вас взагалі бачення, якою має бути структура майбутнього суспільного мовника (теле-, радіо, ОДТРК тощо)?

- Як би я усе робив, то, створюючи ефективного суспільного мовника, в першу чергу створив би невелику динамічну структуру без власної виробничої бази, можливо навіть ПАТ, яка б за чітко визначеними критеріями, через внутрішні гранти фінансувала б виробництво та розповсюдження суспільно важливих передач. І боротися за гранти міг би будь-хто. Головне, щоб це були найкращі фахівці в Україні. Але оскільки все пішло іншим шляхом, то потрібно виходити з реалій і брати найкращий зарубіжний досвід. Скажімо, тієї ж Польщі.

- Ви часто відвідуєте засідання робочої групи зі створення СМ, що відбуваються щотижня на НТКУ? Чи подавали ви свої пропозиції щодо СМ?

- Пропозиції є. Особливо по програмах. Підкреслю, структура мене мало хвилює. Головне, щоб були створені максимально сприятливі умови для творчих колективів. Я думаю, що найкращою формою було би створення творчих об'єднань під конкретні проекти. Це виглядало б так. Керівництво згідно з жанровим розподілом планує асигнування. Під них формуються творчо-виробничі групи з найкращих фахівців, обраховується бюджет, де кожен бачить свою реальну зарплату, податки та кошти на оренду студій та обладнання. І вперед! Що стосується структури, то з самого початку не потрібно заново створювати Держтелерадіо УРСР. У поляків на ставках працює лише керівництво та інженерно-технічний персонал, який забезпечує безперебійну роботу апаратно-студійного комплексу. Всі інші - за контрактами та угодами. Словом, потрібні нестандартні підходи.

- Також ви є членом громадської комісії, яка стежить за законністю обрання членів Наглядової ради НСТУ. Чи є цей процес прозорим? На вашу думку, чи є можливість за чинним законом сформувати Наглядову раду, яка би представляла інтереси всього українського суспільства?

- Процес абсолютно прозорий. Тільки бачу, що суспільство не склало іспиту на зрілість. Лише з другої спроби вдалося набрати мінімально необхідну кількість громадських організацій із всеукраїнським статусом. Мабуть, як кажуть, для широкої громадськості суспільне мовлення перебуває на периферії інтересів, а цікаве воно лише вузькому колу представників медіаспільноти. Наглядова рада все суспільство представляти не може, бо це була б не Наглядова рада, а з'їзд об'єднань громадян. Мене найбільше непокоїть незалежність членів майбутньої Наглядової ради від впливу влади та бізнесу. Немає гарантій, що хтось за гроші чи якісь інші преференції не ухвалить потрібного рішення.

- Чим, на вашу думку, має відрізнятися контент державного й суспільного мовлення? Що зникне, а що, навпаки, має з'явитися?

- Господарем суспільного мовлення є суспільство, а не влада. Головна особливість контенту державного мовлення полягає в тому, що ніхто не ставить під сумнів дії державних органів. Суспільний мовник має це робити. В українських реаліях це викликатиме роздратування в чиновників. І отут Наглядові ради мають стати на захист суспільних мовників.

- Чи підтримали ви ідею створення Каналу територіальних громад?

- Канал територіальних громад - це не адміністративне об'єднання, а творче об'єднання ОДТРК, які створюють спільні проекти. Це - модель однієї з форм суспільного мовлення за контентом.

Фото з архіву Сергія Омельчука