Зокрема, звернуто увагу присутніх на відсутність в державі цілісної інформаційної політики. Державний комітет телебачення і радіомовлення України хоча і намагається у межах своїх повноважень реалізувати виконання основних завдань, аби хоча б зменшити інформаційну небезпеку для країни. У нас має місце інформаційна окупація. Це – факт. Проте, зусиллями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, яка перебрала на себе занадто багато повноважень, неефективно використовується радіочастотний ресурс, поглиблюється тенденція до монополізації ринку інформаційних послуг.

У виступі зазначено, що Закон у цілому і зокрема, частина третя статті 7 суперечить Конституції України та самим принципам демократичного суспільства.

Конституція України (пункт 11 статті 92) проголошує, що виключно законами України визначаються засади утворення і діяльності політичних партій, інших об’єднань громадян, засобів масової інформації.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про інформацію" телебачення, радіомовлення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо є аудіовізуальними засобами масової інформації.

Отже, діяльність засобів масової інформації, в т.ч. і аудіовізуальних має регулюватися виключно законами України, а не рішеннями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Ця норма формально надає Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення функції, які притаманні, зокрема, Верховній Раді України в частині регулювання діяльності аудіовізуальних засобів масової інформації.

Крім того, ця норма позбавляє Президента України та Кабінет Міністрів України права приймати нормативні акти або вносити будь-які пропозиції до законодавства в сфері телебачення і радіомовлення, оскільки Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення визначається "єдиним органом державного регулювання". Має місце ціла низка інших неузгодженостей з Основним Законом України.

У виступі вказано на обмеження прав засновників телерадіоорганізацій, які згідно з Законом можуть бути тільки юридичними особами. Це – пряме порушення конституційного права громадян щодо вільного збирання, зберігання та розповсюдження інформації.

Фактично відбувається підміна поняття "аудіовізуальний засіб масової інформації" поняттям "суб’єкт господарювання – телерадіоорганізація". Правове регулювання суб’єктів господарювання здійснюється "відповідно до Господарського кодексу України та цивільного законодавства, тобто загальним законодавством, де діяльність суб’єкта господарювання повністю залежить від засновника (власника).

Регулювання ж діяльності засобів масової інформації має здійснюватися спеціальним законодавством, яке гарантуватиме їх свободу.

Такий підхід фактично реалізовано в законодавстві про друковані засоби масової інформації, де йдеться про чотири основні складові діяльності засобу масової інформації: засновник (власник) засобу масової інформації; засіб масової інформації (газета журнал); редакція засобу масової інформації (як правило, юридична особа); журналіст редакції засобу масової інформації. Основні відносини між засновником (власником), редакцією засобу масової інформації та журналістом редакції засобу масової інформації регулюються спеціальним законодавством та статутом редакції ЗМІ.

Діяльність засобів масової інформації, в тому числі і аудіовізуальних, як цього вимагає Конституція України, має бути врегульована спеціальним законодавством - Законом України „Про засоби масової інформації”, над яким зараз працює Комітет, а правове регулювання діяльності суб’єктів господарювання має здійснюватися загальним законодавством – Цивільним та Господарськими кодексами України.

Крім того, Голова Комітету зазначив, що Державний комітет телебачення і радіомовлення України, враховуючи зауваження Мін’юсту, громадкості рекомендував накласти вето Президента України на зазначений Закон. Він наголосив, що Комітетом буде внесено відповідне звернення до Президента України, Верховної Ради України та РНБО та було б доцільно рекомендувати заслухати Звіт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про її діяльність.

Після виступу Голова запросив присутніх висловити свої міркування щодо запропонованої теми.

Слово взяв президент компанії „ТЕТ” Григорій Геннадійович Тичина. Він повністю підтримав позицію Комітету щодо неприйнятності даної редакції Закону. Г. Тичина категорично заявив, що з прийняттям цього Закону із свободою слова в Україні буде покінчено. Завдяки йому Національна рада отримає можливість розправлятися з неугодними організаціями. Він поінформував, що кілька днів тому відбулася зустріч керівників та журналістів провідних каналів України з першим Президентом України, народним депутатом Кравчуком Л.М., який пообіцяв звернутися до В.А. Ющенка з проханням накласти вето на прийнятий Закон.

Виступили інші учасники зустрічі. Зокрема, у виступі заступника директора департаменту Держкомтелерадіо Костюченка А.М. звернуто увагу присутніх на перспективи впровадження цифрового мовлення в Україні і на необхідність, перш за все, передбачити уже сьогодні у плані розвитку національного телерадіоінформаційного простору, розробкою якого, до речі, також опікується всемогутня Національна рада, радіочастотний ресурс для суспільного телебачення і радіомовлення, в тому числі й для синхронних мереж загальнонаціональних каналів цифрового мовлення.