Перший заступник Голови Держкомтелерадіо Богдан Червак узяв участь у «Вечорі надії», присвяченому зниклому безвісти у грудні 2022 року на російсько-українській війні поету, прозаїку, воїну (позивний «Кармелюк») Борису Гуменюку.

Вечір відбувся 30 січня, в день народження Бориса Гуменюка, у Національному музеї літератури України. Організували його спільно з музеєм родина і друзі митця. Модератором заходу була науковиця, поетка Тетяна Шептицька.

На вечорі звучали поезії Бориса Гуменюка, пісні на його вірші, які виконували його друзі, зокрема актор, офіцер ЗСУ Дмитро Лінартович; заслужений артист України Олександр Ігнатуша; журналіст, поет Павло Вольвач; побратими Бориса Гуменюка Олександр Хоменко, бард Ігор Двигало, письменник Сергій Пантюк та інші. Вони згадували Бориса та історії, пов’язані з ним. Рефреном звучали слова: «Борисе, брате Кармелюче, ми віримо, ти обов’язково повернешся!»

Письменник Іван Андрусяк розповів, що у тернопільському видавництві «Богдан» готується до друку нова збірка поезій Бориса Гуменюка, рукопис якої поет підготував напередодні повномасштабного вторгнення.

Літературознавиця Ніна Головченко у своєму виступі назвала Бориса Гуменюка найталановитішим представником комбатантської літератури, поетичні твори якого вирізняються не лише емоційністю, а й високим художнім рівнем. Закономірним є той факт, що вірші Бориса Гуменюка включені до шкільної програми з літератури. Свого часу Держкомтелерадіо висував на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2016 року в номінації «Література» поетичну збірку Бориса Гуменюка «Вірші з війни» (видавництво «Ярославів Вал», м. Київ, 2015 рік). На жаль, тоді члени комітету не змогли гідно оцінити творчість Гуменюка.

«Коли закінчилася друга світова війна, полковнику ОУН-УПА Андрію Мельнику дорікали, що він послав на вірну загибель українських поетів Олега Ольжича і Олену Телігу, - сказав Богдан Червак. - Бо якби вони не були страчені нацистами, десь переховалися від війни, то зробили б своєю творчістю набагато більше для України. Але вони не могли ховатися, вони обрали боротьбу, інакше вони не були б Ольжичем і Телігою. В 2014 році історія повторилася. Ніхто не міг переконати Бориса Гуменюка не йти на війну добровольцем. Ніхто не міг завадити йому взяти зброю і стати на захист України в 2022-му. Він відчував себе воїном, передусім воїном, а потім - поетом, прозаїком, художником… Його авторитет серед побратимів був абсолютним. Всі вони і сьогодні разом з нами чекають на повернення Бориса.»

Музей надав відеозапис виступу Бориса Гуменюка на виставці його картин, яка експонувалася у вересні 2022-го. На запису Борис читає свій тепер вже хрестоматійний вірш «Заповіт»:

А сьогодні ми ще копаємо землю

Цю дорогу українську землю

Цю солодку ласкаву землю

Пишемо гуртом саперними лопатками

На її тілі

Останній вірш української літератури.

Ще живі.

Інформаційно. Борис Гуменюк – лауреат премії ім. Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» (2016), Народної Шевченківської премії (2023) та низки інших відзнак і нагород, автор поетичних і прозових книжок «Спосіб захисту» (1993), «Лук'янівка» (2005),«Острів» (2007), «Та, що прибула з неба» (2009), «Вірші з війни» (2014), «Блокпост» (2016), «100 новел про війну» (2018).

Борис Гуменюк був активним учасником Євромайдану. 22 червня 2014 року приєднався до спецбатальйону МВС України «Азов» та відправився в зону бойових дій на схід України. З кінця липня 2014 р. — заступник командира батальйону «ОУН». 1 серпня 2015 року на установчому з’їзді обраний Головою УВО (Українська військова Організація).

На початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну став до лав ЗСУ. Брав участь в обороні Бахмута. З кінця грудня 2022 року вважається зниклим безвісти.