1 лютого 2007 року відбулося підсумкове засідання колегії Держкомтелерадіо України
Шановні члени колегії, запрошені та гості!
Вітаю вас в унікальному приміщенні Будинку звукозапису. Дякую шановним гостям за участь у колегії.
Мета колегії - підбити підсумки за 2006 р., визначити основні завдання на 2007 р., обговорити актуальні проблеми, що стоять перед системою Держкомтелерадіо, і запропонувати шляхи їх вирішення.
Можу з упевненістю сказати, що за останній період наша країна зробила рішучі кроки у впровадженні європейських стандартів свободи слова та інформації. Радикальним чином трансформовано модель взаємин між владою та мас-медіа. Створені належні умови для діяльності вільних, незалежних і плюралістичних ЗМІ. В Україні мас-медіа стали реальним і дієвим посередником між владою та народом, опанували функцію громадського контролю за діяльністю органів державної влади. Вони є одним з основних джерел забезпечення реалізації прав і свобод людини на отримання інформації про внутрішню і зовнішню політику держави, роботу органів влади, події в Україні та світі.
Однак, треба визнати, що для забезпечення подальшого розвитку відкритого, прозорого та конкурентного національного інформаційного простору зроблено ще далеко не все. Передусім зупинюся на деяких негативних тенденціях, які, на мою думку, потрібно врахувати усім інституціям влади і громадянського суспільства, та які, скажу відверто, певною мірою характеризують і результати роботи Державного комітету телебачення і радіомовлення.
Перше. При виробленні та реалізації державної політики не завжди враховуються стратегічні національні інтереси в інформаційній сфері. Має місце недооцінка значення інформаційно-комунікаційного аспекту у процесі розбудови держави, консолідації суспільства, європейської інтеграції, духовному відродженні українського народу.
Друге. Критичним стає дисбаланс між державним і недержавним інформаційними ресурсами. Очевидні відверті спроби витіснення держави із вітчизняного телерадіоінформаційного простору.
Третє. Турбує ситуація, яка склалася в телерадіоефірі прикордонних територій. Особливе занепокоєння викликає асиметрія інформаційних потоків з України та в Україну, яка склалася не на користь нашої держави. Нині Україна опинилася під потужним інформаційним впливом країн-сусідів.
Четверте. Телевізійний ефір наповнений продукцією сумнівного змісту і якості, яка не лише не відповідає духовності і моралі суспільства, а й руйнує систему суспільних цінностей, шкідливо впливає на духовне і фізичне здоров'я населення.
Пяте. Ми не досягли серйозного зламу в царині розвитку книговидавничої справи. Треба визнати, що національно-культурне та духовне становлення українського народу відбувається під домінуючим впливом іноземної друкованої продукції. Нам не вдалося розвинути той потенціал, який був закладений у законодавстві, пов'язаний із податковими преференціями для українських книговидавців. До цього часу не вироблено чіткої стратегії перетворення книговидання у сучасну галузь культурної індустрії країни.
Як підсумок цих негативних тенденцій - державна інформаційна політика поки що недостатньо націлена на захист національного інформаційного і культурного простору та забезпечення інформаційної самодостатності країни.
Сьогодні наша країна розвивається в умовах глобального інформаційного суспільства, в якому роль і значення інформації постійно зростає.
Це вимагає прискореного розвитку в Україні повноцінного і цілісного інформаційного поля – головного інструменту і механізму утвердження свободи слова.
Визначення стратегічної мети інформаційної політики на сучасному етапі обумовлюється політичними та соціально-економічними реаліями країни та відповідним світовим досвідом. Зважаючи на це, стратегічною метою інформаційної політики Української держави має стати – утвердження інформаційної самодостатності України та інтеграція країни у світовий інформаційний простір.
Треба зазначити, що 2006 рік був успішним для інформаційної сфери нашої країни. Обсяг надання інформаційних послуг зріс на третину і перевищив 15 млрд. грн.
Найбільше збільшився обсяг наданих послуг із виробництва програм у сфері телебачення і радімовлення – в 1,6 раза.
Ці темпи вдвічі перевищують зростання у сфері послуг загалом та у вісім разів – темпи зростання валового внутрішнього продукту.
Завдяки сталим тенденціям у сфері електронних медіа вагомими є показники і в суміжних сферах. Рекламний ринок зріс в 1,4 раза, доходи від реклами на телебаченні і радіо – на 38%, від послуг з передачі, прийому телерадіопрограм - на 15%.
Наведена динаміка свідчить, що для державного інформаційного сектора існують широкі можливості для прискореного розвитку. І Комітет, який я маю честь очолювати, взяв динамічний старт, щоб забезпечити це прискорення.
Зупинюсь на головному.
В останні місяці року було зламано негативну тенденцію втрати повноважень і ваги Комітету. Роль Держкомтелерадіо у системі органів виконавчої влади суттєво зросла.
З урахуванням нових завдань було збільшено штатну чисельність Комітету і затверджено його нову структура.
У 2007 р. в 1,6 раза або на 219 млн. грн. збільшено обсяги бюджетного фінансування системи Держкомтелерадіо.
Комітету передано в управління ДАК «Укрвидавполіграфія», недопущено приватизацію підприємств компанії.
Було встановлено ділові партнерські стосунки з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення. Тим самим поновлено зв’язок між державним управлінням та регулюванням у сфері телерадіомовлення.
А тепер хотів би зупинитися на проблемах.
Нас не можуть задовольняти рейтинги державного телебачення і радіомовлення, хоча маємо й приклади позитивних тенденцій. Так, у 2006 році рейтинг „Першого національного” збільшився на 14%.
Головною проблемою для державного телебачення і радіомовлення залишається низька якість програмного продукту. І справа тут не тільки в недостатньому фінансуванні, його ніколи не буде вистачати.
Треба нарешті реально подивитись на речі і адекватно оцінити наявний творчий потенціал, його спроможність давати сучасний продукт.
Скільки можна ховати голову у пісок і варитись у власному котлі, не помічаючи успіхів і кращих прикладів колег з недержавних компаній.
Інколи складається враження, що державне телерадіомовлення знаходиться на іншій планеті, прогрес тут зупинився у 80-х роках.
Не хочу нікого ображати, але скажіть, будь-ласка, як державне телебачення і радіо за таких умов зможуть виконати свої державні функції. Маю на увазі виховування патріотизму, духовності, пропагування здорового способу життя, боротьбу зі снідом, наркоманією тощо.
Реформа не те щоб назріла – вона перезріла.
Розпочну з телебачення.
Національна телекомпанія України насьогодні є справжнім форпостом державного телебачення, зі своїми проблемами і міфами щодо неможливості їх розв’язання. Головний з яких - неможливість проведення прогресивних реформ на каналі.
Наша мета – зробити НТКУ сучасним телеканалом, суттєво підвищити його рейтинг. Це - першочергове задання для президента кампанії Віталія Вікторовича Докаленка. Для цього слід розв’язати комплекс фінансових та технічних питань, пов’язаних із трансляцією програм, включно з переходом на супутникове мовлення та матеріально-технічною модернізацією Національної телекомпанії.
Водночас необхідно оптимізувати її структуру і чисельність у межах чинного законодавства, з урахуванням інтересів трудового колективу.
„Перший національний” повинен стати повноефірним каналом, мовлення якого безперервно триватиме двадцять чотири години на добу, а програмне наповнення відповідатиме кращим зразкам відомих європейських суспільних мовників.
За таких обставин перехід НТКУ на стандарти суспільного мовлення буде безболісним, а головне – Держава убезпечить себе від руйнації існуючого національного інформаційного ресурсу.
Незабаром Комітет планує оголосити конкурс проектних документів щодо концепції створення суспільного телебачення. Ми готові розглянути найсміливіші проекти.
Пройшло чотири роки з моменту створення державних телерадіокомпаній „Всесвітня служба „УТР” та ТРК „Культура”.
Хронічна відсутність коштів разом із нерозумінням менеджментом каналів концепцій власного розвитку призвели до того, що зараз вони являють собою лише макети справжніх каналів. Формат їх мовлення, програмний продукт треба привести у відповідність до мети, заради якої вони створювались.
УТР, має переорієнтуватися на здійснення мовлення за кордон іноземними мовами.
Канал „Культура” повинен вже найближчим часом збільшити обсяги мовлення до 8 годин на добу.
Від керівництва обох каналів ми очікуємо упродовж місяця конкретних пропозицій щодо плану їх розвитку на 2007 рік.
Особливо турбує ситуація, що склалася в обласних державних телерадіокомпаніях. Проблем і порушень там стільки, що, мабуть, лише державний статус рятує їх від втрати ліцензій!
Більшість компаній порушують вимоги щодо часу мовлення, програмного наповнення, необґрунтовано ретранслюють програми приватних телекомпаній. Перевірками Рахункової палати виявлені суттєві порушення у держзамовленні, за рахунок якого окремі керівники виготовляють і транслюють суто розважальний і комерційний продукт.
Має місце розміщення в ефірі прихованої і несанкціонованої реклами.
Встановлені рекламні розцінки вкрай низькі і далекі від реальності, вони не враховують динаміки медіаінфляції. Особливо це стосується Київської, Донецької, Дніпропетровської, Житомирської ОДТРК.
Констатую, малі надходження по рекламі – немає програмного продукту – немає рейтингу. Зрозуміло, що пора змінювати ситуацію.
Комітет уже оголосив про свої наміри з 1 квітня поточного року перевести обласне мовлення в рамки так званого Мегаканалу, або каналу територіальних громад.
Фактично буде організована цілісна супутникова телекомунікаційна мережа, яка об’єднає центр з регіонами, дасть можливість зміцнити творчо-виробничий потенціал державних мовників, підвищити їх конкурентоспроможність на ринку телерадіоінформаційної продукції.
В ефірі Національної радіокомпанії України нині часто можна почути ролик “Перший національний – завжди перший”. В цих словах дуже багато від минулого, трохи від сучасного і зовсім мало від майбутнього. Просив би президента НРКУ Віктора Івановича Набруска звернути на це особливу увагу.
Перші рядки рейтингу каналу УР-1, та й то, якщо брати не у великих містах, а в цілому по Україні, досягаються здебільшого за рахунок розгалуженої проводової мережі, яка останнім часом стабільно зменшується. Боротьба за слухача, особливо молоді, поступово програється ФМ-радіостанціям.
І проблеми Національної радіокомпанії не нові і схожі з проблемами НТКУ. Невиправдана штатна чисельність, переобтяжуюча структура компанії, багато неефективних управлінських рішень.
Стратегічною ж метою НРКУ на внутрішньому медіа-ринку, насамперед у прикордонних регіонах, вважаємо мовлення на частотах у ФМ діапазоні. З відповідним проханням сприяти цьому процесу я хочу звернутись до Національної ради, зокрема її голови Віталія Федоровича Шевченка.
Добре відомо, як важко домогтися врахування потреб державних компаній на трансляцію телерадіопрограм під час підготовки державного бюджету. Щороку ця програма не відповідає об’єктивним економічним реаліям.
Але ж справу ускладнює не тільки небажання Мінфіну та інших органів врахувати об’єктивні потреби, а й підходи власне Концерна РРТ до формування тарифів на послуги з трансляції телерадіопрограм.
Його тарифна політика як монополіста має регулюватися державою.
Нагадаю, тарифи на послуги Концерну РРТ без будь-яких обґрунтувань та погоджень наприкінці 2006 року підвищились на 28%.
У наш час, не зважаючи на домінування електронних ЗМІ в інформаційному просторі країни, друковане слово, книга залишаються важливою частиною суспільної свідомості, одним із визначальних факторів формування світогляду, громадської думки та політичної культури громадян.
Останнім часом спостерігаються позитивні зрушення в книговидавничій справі. Проте у порівнянні з сусідніми країнами нам ще далеко до повного задоволення потреб громадян України у книжковій продукції. Адже сучасні соціологічні дослідження показують, що для нормального розвитку суспільства на одного жителя необхідно виготовляти 12-14 книжок на рік. В Україні ж за рік виробляється лише одна книжка примірник на мешканця.
Щоб виправити існуючу ситуацію у видавничій галузі необхідно запровадити реальну, а не декларативну політику державного протекціонізму щодо вітчизняних видавців та розповсюджувачів видавничої продукції, у тому числі до розповсюджувачів газет та журналів.
З-поміж невідкладних заходів, які Комітет ініціюватиме з метою стимулювання позитивних змін у книговидавничій сфері, є такі:
створення Всеукраїнської мережі книгорозповсюдження на основі єдиної інформаційної системи;
запровадження нормативів мінімального забезпечення громадян книготорговельними послугами в кожній адміністративно-територіальній одиниці України;
активізація боротьби з контрабандою книжкової продукції.
Потрібно повністю змінити підходи у фінансуванні та використанні коштів програми „Українська книга”.
По-перше, зорієнтувати друк книжкової продукції на підприємствах ДАКу „Укрвидавполіграфія”.
По-друге, необхідно подумати як з мінімальними витратами бюджетних коштів забезпечити максимальний випуск необхідних для держави книжок. Мова йде про залучення до виконання програми приватного капіталу поряд із бюджетним фінансуванням.
По-третє, потрібна інтенсивна промоція української книги, відновлення колись гордого звання „найбільш читаюча нація”. Іншими словами, поширення інформації про книжки, їх безоплатна реклама.
Вітчизняна книга має стати невід’ємною частиною нашого повсякденного життя.
Реформування видавничої сфери неможливе й без проведення кардинальних змін у вітчизняному поліграфічному комплексі. Я просив би попрацювати над цими питаннями голову Правління ДАК «Укрвидавполіграфія» Ткаченко Тамару Віталіївну.
Чільне місце в структурі інформаційного ресурсу країни належить Українському національному інформаційному агентству – Укрінформ, яке за своїми функціональними обов’язками покликане здійснювати інформаційне забезпечення внутрішньої та зовнішньої політики держави, всебічно висвітлювати суспільне життя в Україні та за її межами.
Проте, незважаючи на своє високе покликання та особливий статус, Укрінформ об’єктивно поки що не може скласти конкуренцію провідним вітчизняним та міжнародним інформаційним структурам, що займаються поширенням інформації.
Агентство має стати головним постачальником інформації, насамперед про діяльність Уряду, Парламенту, міністерств і відомств для усіх без винятку державних структур на умовах обов’язкової передплати, як це зроблено у Росії (ІТАР-ТАСС), Франції (AFP), Польщі (ПАП), Болгарії (БТА), Угорщині (МТІ), Китаї (Сіньхуа) та інших країнах.
Для цього, його керівнику, шановному Віктору Федоровичу Чамарі, слід невідкладно забезпечити структурну перебудову Агентства з урахуванням нових напрямів його роботи, зокрема розвитку кореспондентської мережі за кордоном, запровадження новітніх інформаційних технологій, створення тематичних сайтів.
Просив би шановних представників Уряду і особисто Дмитра Володимировича Табачника сприяти у цій важливій справі.
Національне інформаційне агентство має також відігравати провідну роль у наданні публічності діяльності виконавчої та представницької влади, насамперед через створення багатофункціонального Прес-центру, запровадження інших форм суспільної комунікації, сприянні системному діалогу влади і суспільства.
На поточний момент боротьба з корупцією для Комітету, з урахуванням завдань поставлених Прем’єр-міністром України, є одним із основних пріоритетів.
Тільки за останні три роки, як показує наш внутрішній аудит, внаслідок неефективного управління, різних корупційних схем у системі Держтелерадіо було втрачено державного майна на суму більше 1 млрд. грн. Це й продаж частот, нерухомості, незаконна оренда, списання, безпідставна передача у комунальну власність майна.
Наведу деякі приклади.
В Ялті за безцінь продано приміщення у 6 тис. квадратних метрів. Розпочалась незаконна ліквідація філіалу державного видавничо-поліграфічного підприємства «Таврида», яке не підлягає приватизації. Фактично вкрадено базу відпочинку в Алушті, будинок відпочинку у Київській області.
Різними схемами з поліграфічних підприємств виводились сотні мільйонів гривень.
Два підприємства ВАТ «Донбаскнига» та ВАТ «Лугань», які не підлягають приватизації, продані всупереч закону.
Практично на кожному підприємстві «Укрвидавполіграфії» укладені договори оренди майна без відповідних дозволів та за цінами, які майже в 10 разів нижче ринкових.
Почастішали випадки затримки виплати заробітної плати. Так, на ВАТ «Фабрика ім. Фрунзе» працівникам вже 2 місяці не виплачується зарплата. Нагадаю керівництву підприємства, що це кримінальний злочин.
Перевірками викрито колосальні зловживання на Укртелефільмі. Керівника цього підприємства Комітет своїм наказом уже звільнив. Підозрюю корупційні схеми, до яких було залучено керівництво кількох обласних телерадіокомпаній, працівників Комітету, в тому числі з фінансово-економічного департаменту, який очолює Ольга Олександрівна Шугаєвська.
Деякі керівники ОДТРК відчули себе «місцевими князьками», які можуть наліво і направо розпоряджатися частотами мовлення. Втрачено частоти у Кривому Розі, Чернівцях, прайм-тайм в Одесі, Донецьку. Це могло статися у Дніпропетровську, якби Комітет вчасно не вжив відповідних заходів реагування.
Окремі керівники виправдовують себе, посилаючись на безпідставність рішень Національної ради.
Я запитую: чому не було відповідних позовів до суду?
Надалі головним критерієм оцінки ефективності роботи керівників нашої системи будуть обсяги поверненої і збереженої державної власності, величина прибутку і та користь, яку вони приносять Державі.
Тому керівникам підприємств, організацій та установ системи Держкомтелерадіо слід негайно вжити заходів щодо повернення державі незаконно відчуженого майна та землі, привести у відповідність до чинного законодавства усі договори оренди, в найкоротшій термін ліквідувати заборгованість по заробітній платі.
Корупційним діям сприяє відсутність належної системи фінансово-економічного планування, економічних розрахунків, оцінки ефективності роботи підприємств і організацій Держкомтелерадіо. Бюджетні показники доводяться, як зі стелі: без розрахунків собівартості і аналізу кошторисів. Яскравий приклад – Укртелефільм, де розрахунок витрат на виробництво продукції здійснено у мільйонах, зверніть увагу, - карбованців.
Так само і програма „Українська книга”. Впевнений, якби не завищені в кілька разів кошториси і гонорари, порушення авторських прав, спецкомісія при Рахунковій палаті не мала б стільки претензій до цієї бюджетної програми.
Тому відповідним підрозділам належить розробити об’єктивну систему оцінки ефективності роботи керівників підприємств, установ і організацій Держкомтелерадіо. Вона має бути доведена до кожного керівника, який сам зможе себе оцінити і, в разі неспроможності ефективно працювати, добровільно поступатись посадою.
Ми маємо також зміцнити систему корпоративної підтримки. Скажімо, до реалізації державної програми „Українська книга” потрібно, передусім, залучати державні поліграфічні підприємства. Головним постачальником інформації для державних ЗМІ має стати – «Укрінформ». Державне підприємство «Укртелефільм» повинно виготовляти фільми, в першу чергу, для державних ТРК.
Інший важливий напрямок дій Комітету – реформування комунальних та державних друкованих засобів масової інформації. За даними статистики, на сьогодні, в Україні зареєстровано та перереєстровано 737 комунальних та 232 державних періодичних видань.
З цією метою підготовлено законопроект «Про реформування друкованих засобів масової інформації», який закладає правову базу для створення економічно незалежних друкованих ЗМІ, недопущення втручання в їх діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також забезпечення соціальних гарантій журналістам. Проект визначає способи реформування ЗМІ, передбачає поступовість у переході до нових організаційно-правових форм їх діяльності.
Вже сьогодні ми готові сприяти передачі на безоплатній основі колективам редакцій, які є засновниками ЗМІ, майна, основних засобів, приміщень. Таким чином, обласні, районні та міські газети позбудуться впливу місцевих органів влади, а журналісти отримають можливість проявити свої кращі організаційні та творчі здібності. Зрозуміло, що процес реформування державних і комунальних ЗМІ не буде безболісним, ймовірно, якась кількість газет не витримає конкуренції, не зможе адаптуватись до нових умов.
Тому необхідно розібратись і надати допомогу редакціям у цьому процесі. Перед прийняттям цього закону важливо провести широку роз’яснювальну роботу. Колективи мають знати, що вони втрачають, а що набувають, що робити з майном. Бо інакше вони втратять те майно, яке їм безкоштовно буде передано.
Вже маємо сумні приклади. Газети „Кримськое время” и «Кримская газета» втратили будинок, де вони знаходились, оскільки вчасно не оформили на нього документи.
Багато проблем в роботі Комітету та його структур виникає внаслідок низької кваліфікації співробітників, відставання їхнього фахового рівня від динаміки розвитку інформаційної сфери, елементарного незнання нових технологій.
Тому негайно потрібно вжити заходів для налагодження системи підвищення кваліфікаційного рівня співробітників, починаючи з апарату, організувати відповідні курси, семінари, можливо на базі Укртелерадіопресінституту.
Крім того, доцільно було б створити при Держкомтелерадіо консультативну раду фахівців інформаційної сфери із залученням до її роботи кращих вітчизняних спеціалістів. Доручаю раднику Голови Ігорю Семеновичу Чабану очолити цю роботу і в місячний термін подати мені на затвердження відповідний список.
У цьому контексті якнайшвидше необхідно розв’язати проблему, пов’язану з відновленням окремих структурних підрозділів в областях, покликаних опікуватись інформаційною та видавничою сферами.
Комітет розробив на направив на розгляд Уряду проект Типового положення про управління інформації та зв’язків з громадськістю обласної Київської і Севастопольської міської державної адміністрації.
Сьогодні дискутується питання щодо формату діяльності цих управлінь у структурі облдержадміністрацій. Хочу ще раз підтвердити позицію Комітету про недоцільність утворення на базі управлінь з питань внутрішньої політики та управлінь інформації та зв’язків з громадськістю обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій головних управлінь комунікацій з громадськістю.
Адже за нинішніх умов питанням розвитку інформаційної галузі приділятиметься набагато більше уваги. Тому цілком закономірним є утворення окремих структурних підрозділів, що опікуватимуться виключно проблемами інформаційної та видавничої сфер. А таких проблем чимало.
Думаю, що вже давно визріла необхідність створення Національної спілки телевізійників і радійників, яка об’єднає професіоналів та допоможе вирішувати проблеми галузі. Саме завдяки такому об’єднанню галузь не стане інструментом обслуговування чиїхось інтересів, а буде працювати на інформаційну самодостатність країни.
Упевнений, що створення таких органів сприятиме відкритості роботи Комітету.
Урядом приділяється значна увага реалізації державної інформаційної політики.
У зв’язку з цим на Комітет покладені завдання реалізації стратегічних національних інтересів в інформаційній сфері, посилення значення інформаційно-комунікаційного аспекту у процесі розвитку держави, консолідації суспільства, європейської інтеграції, духовному відродженні українського народу, пропаганди здорового образу життя тощо.
У контексті реалізації державної інформаційної політики головним вважаю зосередження зусиль для реального об’єднання України, усунення надуманих суперечностей між сходом і заходом країни.
Входження України в еру інформації вимагає принципово нових підходів до формування та впровадження державної інформаційної політики. Для подальшого руху вперед необхідно виробити інформаційну стратегію країни, що визначатиме перспективи розвитку інформаційної сфери як ключового фактора зовнішньої та внутрішньої політики держави.
А Комітет має стати центром стратегічних розробок для інформаційних структур органів виконавчої влади з метою суттєвого підвищення рівня їхньої роботи.
Для здійснення ефективної державної інформаційної політики, необхідно передусім створити адекватну інституційну базу. Іншими словами, слід вибудувати ефективний законодавчий і процедурний інструментарій та розвинуту інформаційну інфраструктуру - в першу чергу конкурентні державні ЗМІ.
Не менш важливим напрямком діяльності Комітету стане сприяння корпоративній самоорганізації журналістського середовища, зокрема, розвитку профспілкового руху, легалізації трудових відносин, оплати праці журналістів, впровадження практики прийняття редакційних статутів.
У цій справі ми розраховуємо на підтримку нашої колеги, голови Центрального комітету профспілок працівників культури України Перелигіної Людмили Федорівни.
Шановні колеги!
Сьогодні в Україні повинна реалізовуватися нова інформаційна політика, основними пріоритетами якої мають стати національні інтереси українського народу. Впровадження зазначених пропозицій, на мою думку, дасть можливість закласти основи системної моделі вироблення і реалізації послідовної, ефективної та зрозумілої громадянам державної інформаційної політики.
Закликаю членів Колегії, усіх присутніх до плідної дискусії.
Дякую за увагу!
