-
A-A+
- Людям із порушенням зору
- Стара версія
Олег Наливайко: Щоби створити суспільне мовлення, треба руки розв'язувати, а не тримати їх зв'язаними, інтерв'ю взяла Світлана Остапа, "Телекритика", 20.02.2015
опубліковано
24 лютого 2015
року о
16:07
«Чомусь існує стереотип, що якщо ОДТРК належить державі, то вона захищає інформаційний простір, а якщо ж суспільству, то ні. Це ж неправильно». Голова Держкомтелерадіо — про те, як знайти компроміс з ОДТРК, про створення ПАТ, про те, чи потрібні дві юридичні особи для телебачення та радіо та про інші болючі питання у створенні СМ.
Олег Наливайко, який уже вдруге в своїй трудовій кар'єрі очолює Державний комітет телебачення і радіомовлення (вперше - за президентства Ющенка), вкотре наголошує, що створення суспільного мовлення в Україні є одним із пріоритетів його діяльності. Попри те, що штатна чисельність Комітету за останні декілька років скоротилася з 300 до 125 працівників (так само і кількість заступників із чотирьох до двох), голова переконаний, що всі вони свідомі того, що Україна потребує реформ у медіагалузі. Україна повинна виконати свої зобов'язання перед Радою Європи і нарешті роздержавити ЗМІ. «Зараз ми робимо все можливе, щоб бути готовими до старту суспільного мовлення тоді, коли буде остаточне рішення парламенту», - запевняє він.
За словами Олега Наливайка, представники Комітету брали активну участь у роботі робочої групи при Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики, яка готувала законопроект №1357 до другого читання. Він переконаний: хиткий компроміс, який знайдено, це заслуга саме Комітету. «Бо саме ми запропонували ті формулювання, які дозволяють рухатися далі», - сказав він, маючи на увазі пропозицію уряду підготувати окремий закон про створення регіонального громадського мовлення.
Щодо пропозицій народного депутата Миколи Томенка, то одну з них пан Наливайко не підтримує, а саме про створення окремих юридичних осіб суспільного мовлення теле- і радіокомпаній. На його думку, ефективніше працюватиме одна юридична особа НСТУ. А ось щодо ОДТРК він вважає, що парламент у квітні 2014 року погарячкував, ухвалюючи Закон про суспільне мовлення. Треба було рухатися поступово: спочатку створити суспільне мовлення на базі НТКУ і НРКУ, а потім уже на ОДТРК. Але те, що обласні громади мають право на власне громадське мовлення, - однозначно, каже Олег Наливайко. «Якщо країна йде шляхом децентралізації, то громада повинна мати право на створення свого мовника», - зауважує голова Держкомтелерадіо.
Він запевняє, що спроб приватизувати приміщення ОДТРК поки що не було. Щодо декларацій очільників областей про те, що область виділятиме кошти для діяльності ОДТРК, наразі частка фінансування компаній з боку місцевих органів влади складає не більше 3-5% від державної, каже Наливайко. Щодо спротиву створенню СМ з боку колективів ОДТРК, Олег Наливайко переконаний, що ситуація загострилася після ухвалення постанови уряду про створення НСТУ у формі ПАТ, яка передбачає не реорганізацію, а ліквідацію. На його думку, з працівниками державних компаній потрібно розмовляти й пояснювати необхідність роздержавлення.
- Пане Олеже, що було зроблено Держкомтелерадіо після ухвалення в листопаді 2014 року урядом постанови про створення ПАТ НСТУ? Чи просунулася Україна у створенні суспільного мовлення за останні кілька місяців?
- Перше. Ми працювали разом із Національною телекомпанією та робочими групами над підготовкою контенту і структурно-організаційного переходу. Щоб не вийшло так, що буде вже рішення парламенту і треба буде запускати проект, а ми не готові. На сьогодні, за інформацією наших фахівців, ми фактично готові до виконання постанови уряду. Але у зв'язку з недосконалим законом про СМ є організаційно-законодавча проблема. Постанова уряду в багатьох позиціях не корелювалася із законом, тому вихід був один - внести зміни до закону. Зараз очікуємо з нетерпінням на розгляд законопроекту в другому читанні. Рухатися до ухвалення закону в цілому ми не маємо права. Тому робимо все можливе, щоб бути готовими до старту суспільного мовлення тоді, коли буде остаточне рішення парламенту.
- Тобто ліквідаційну комісію ви ще не створювали, чекаєте змін до закону?
- Так, ми чекаємо змін до закону.
- Чи входили представники Комітету до робочої групи, яка готувала законопроект №1357 до другого читання? Чи пропонували ви якісь поправки?
- Так, безумовно, наші фахівці дуже активно брали участь в абсолютно всіх засіданнях робочої групи, надавали пропозиції. Ми були головними експертами з боку уряду в роботі парламентського Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики. І вважаю, що якраз той хиткий компроміс, який знайдено, - наша заслуга, бо саме ми запропонували ті формулювання, які дозволяють рухатися далі.
- Як ви ставитеся до змін, які запропонував Микола Томенко: виокремлення двох юридичних осіб для телебачення і радіо, а також що органи місцевого самоврядування мають право створювати на базі обласних ТРК суспільне регіональне телерадіомовлення?
- Що стосується двох юридичних осіб. Я в своєму житті займався бізнесовими проектами, пов'язаними з телебаченням і радіомовленням, у нас були і корпорації телевізійні, й радійні проекти. Завжди було добре створювати конвергентні ньюзруми та співпрацювати з рекламними агентствами, які обслуговували таку компанію, це породжувало справді єдиний організм. Є різний європейський досвід, де одна або дві й більше юридичних осіб, але мій особистий практичний досвід роботи в медіа свідчить про переваги однієї структури.
Що стосується конкретно нашої ситуації, коли є дві великі компанії - Національна телекомпанія і Національна радіокомпанія, то дуже важливо, щоб ми під час створення НСТУ нічого не загубили. Але, мені здається, це якраз функція Держкомтелерадіо - знайти таку структуру, де ми гарантуватимемо, що фінансуватися за остаточним принципом ніхто не буде, що архів нікуди не зникне тощо. Я весь час кажу, що є певна недовіра до влади, недовіра до керівництва Національної телекомпанії з боку працівників радіо. Я її проектую й на себе. Зустрічаючись із колективом НРКУ, дуже чітко відчував цю недовіру. Отут нам і треба роз'яснювати. Якщо брати суто економічну або адміністративно-організаційну складову, то, в принципі, має бути одна компанія, але недовіра до змін і до виконавців породжує спротив, протидію.
Щодо ОДТРК: на мій погляд, такі величезні проекти, як суспільне мовлення і роздержавлення, що тягнуться роками, треба робити все-таки поступово. Ідеальним вважаю варіант компромісного законопроекту по роздержавленню, коли є підтримка і спільноти, й редакторів, і влади. Чому там знайдено компроміс? Бо реформування друкованих ЗМІ розпочнеться з пілотного проекту й відбуватиметься поступово. Спочатку реформуються ті видання, які хочуть і підтримують, а потім, коли буде зроблено роботу на помилками, всі решта.
Коли я ще був головою Спілки журналістів, ми весь час наголошували, що і суспільне треба створювати крок за кроком: спочатку робити на базі Національних телекомпанії і радіокомпанії, а потім, через рік чи два, переходити на ОДТРК. Але наразі прийнято закон, і я вже не голова НСЖУ, а державний чиновник, тож повинен виконувати рішення, прийняті парламентом і урядом. Безумовно, після змін у законі рішення про створення СМ буде реалізовано.
Те, що територіальні громади буде позбавлено мовників, сприймається дуже негативно. Я багато спілкувався з головами обласних рад, губернаторами, з медіаспільнотою в регіонах. Ми втратили стратегічного союзника, який мав би бути в нас серед депутатського корпусу, журналістів. Однозначно треба надати право громадам створювати своїх телерадіомовників. Тому зміни, які обговорювалися на Комітеті свободи слова, а саме доручення Кабміну виписати таку можливість, треба обов'язково зробити. Мені здається, це може бути одним із елементів компромісу. Але далі будуть проблеми, пов'язані майном, землею, працівниками ОДТРК, а також довірою до тих, хто створює НСТУ. І ще не варто забувати, що всі місцеві громади вкладали кошти в ОДТРК протягом усіх років існування компаній, і це подекуди великі кошти, навіть десь зіставні з тими, що вкладала держава.
Тому щодо ОДТРК буде дискусія, тут треба не образити територіальні громади і знайти компроміс. Мені здається, якщо ми зараз добре відпрацюємо свої дії згідно з доповненнями до чинного закону, це зніме напругу в творчих колективах, буде зрозуміло, хто працюватиме в цьому великому проекті суспільного мовлення. І мені дуже приємно, що такий компроміс уже знайдено. Вже не йдеться про те, що ДТРК будуть ліквідовуватися, ми говоримо вже про реорганізацію. Не стоїть питання, що зараз буде один, два чи три представники єдиного суспільного проекту, а всі інші скорочуються. І друге: наші працівники будуть розуміти, що планується ще один проект. Якщо буде політична воля громад і воля журналістів, то в регіонах буде створено громадське мовлення. Тому, мені знається, це може бути елементом компромісу.
- Тобто ви ставитеся позитивно до пропозиції, яка в є перехідних положеннях до другого читання законопроекту №1357, доручити Кабміну створити й підготувати законопроект про створення регіонального громадського мовлення?
- Так. І я впевнений, що мої колеги в ОДТРК теж будуть ставитися до цього позитивно.
Нас турбує ще один нюанс. Нещодавно ми проводили підсумкову колегію за 2014 рік і виявилося, що рейтингові показники НТКУ, яка в проекті СМ є лідером і має всіх до себе приєднувати, з 2012 року постійно падають. Якщо, скажімо, в 2012 році середній рейтинг НТКУ був 3,3%, то зараз - 1,3-1,4. Тих, хто постійно дивляться НТКУ (аудиторія 18+) - приблизно 1 млн глядачів. У той час як в ОДТРК теж є статистика (щоправда, неофіційна), відповідно до якої рейтингові показники зростають, на сьогодні це приблизно 2,25-2,3 мільйона глядачів. Тобто в нас майже в два з половиною рази більше людей дивляться ОДТРК, ніж НТКУ. Це дуже важливий момент, і мені здається, що саме зараз треба переорієнтувати робочі групи щодо організаційної структури, контенту тощо на те, щоби зберегти глядача ОДТРК.
На колегії відзначили ще один позитив - економічний. За минулий рік система Держтелерадіо в частині телерадіомовлення виконала план на 150%. Звісно, компанії заробили під час виборів, але ми знаємо, що в цілому по країні рекламний ринок впав дуже серйозно. У нас же порівняно з 2013 роком перевиконання вдвічі, а подекуди й утричі. Економічна ситуація досить позитивна.
- Як ви думаєте, чи підтримає Микола Томенко проект №1357 тепер, коли всі його пропозиції було відхилено, бо вони нібито порушують регламент?
- Якось демонізується Микола Володимирович :) Нагадаю, саме він був мотором цього процесу в березні-квітні 2014 року. Ми багато дискутували, я вже тоді відчував несприйняття ОДТРК, але саме Микола Томенко тоді наполіг на ухваленні такого варіанту закону. Він не заперечував, щоб НСТУ була створена й на базі ОДТРК. Я думаю, дискусія загострилася після того, як з'явилася урядова постанова про те, що НСТУ буде не державною установою, а ПАТ.
Я за те, щоб ми нарешті запустили великий проект суспільного мовлення. А потім, коли територіальні громади побачать позитивний приклад НСТУ, - а я в тому абсолютно переконаний, - вони захочуть створити регіональне суспільне (чи громадське) мовлення.
- Чи не становлять, на вашу думку, пропозиції Томенка загрози для рейдерства місцевими органами влади - втрати нерухомості та майнових активів?
- Усе залежатиме від того, як буде прописано, на якій базі створюється мовник. Поки що Національна суспільна телерадіокомпанія створюється на базі й всіх ОДТРК. Не йдеться про те, що ми когось вичленяємо і забираємо ту чи іншу обласну державну телерадіокомпанію, побачимо, як буде прописано Кабінетом Міністрів.
- Так само медіаексперти вважають, що ці пропозиції становлять загрозу сепаратизму, наприклад, Донецька ОДТРК фактично стала каналом «Новоросії».
- Тоді нам не треба займатися децентралізацією. Що таке децентралізація? Це довіра регіонам в усьому - у фінансах, організаційних, інформаційних питаннях. Тож якщо країна йде шляхом децентралізації, громада повинна мати право на свого мовника. Ми не можемо їх звинувачувати лише тому, що боїмося якихось негативних наслідків. Я думаю, це неправильно. «Новоросія» - це дещо інше, це захоплення, це війна з Російською Федерацією, я би тут не порівнював.
- Яка організаційно-правова форма майбутнього мовника видається вам найкращою? Більшість працівників нинішніх державних мовників активно виступають проти ПАТу, бояться ліквідації, відстоюючи реорганізацію. Чи є у вас взагалі бачення, якою має бути структура майбутнього суспільного мовника?
- Коли Держкомтелерадіо вносив пропозиції, що НСТУ в рамках чинного законодавства має бути державною установою, ми прогнозували, що це не зупинить проект. Якби уряд тоді проголосував за державну установу, думаю, в нас уже би діяло суспільне мовлення.
- А рішення створити НСТУ в формі ПАТ суперечило чинному законодавству, тому довелося змінювати закон...
- По-перше, суперечило законодавству. По-друге, це рішення інакше сприймалося депутатським корпусом, колективами ОДТРК, губернаторами, тобто це був додатковий подразник. Я прекрасно розумію прем'єр-міністра, який дуже добре знає, наскільки складна державна система, а щоби створити суспільне мовлення, треба руки розв'язувати, а не тримати їх зв'язаними. Це було політичне рішення, зараз ми йдемо шляхом зміни законодавства. Тут уже, безумовно, не можна нікуди відступати, треба чекати, коли ухвалять законопроект.
- А зараз у вас є якесь бачення, якою має бути форма НСТУ?
- Зараз для того, щоб ми не хиталися з боку в бік, уже треба йти шляхом ПАТ. Якщо ми знов усе поміняємо, знову півроку будемо готувати законопроект... У мене в березні планується поїздка в Страсбург, під час якої ми будемо говорити, що за рік зроблено в медійній сфері, перше ключове питання - це, безумовно, створення СМ. Якщо ми скажемо, що знову вирішили все поміняти, будемо ще півроку приймати постанови, рішення, законопроекти, то вже буде соромно дивитися в очі. Тому зараз уже треба рухатися.
- Держкомтелерадіо проводив аудит ОДТРК. Опишіть ситуацію з майном державних компаній. Після розвалу СРСР було рішення передати майно в державну власність. Чи перебуває воно зараз у державній власності, чи було на балансі й місцева влада частково забрала його в комунальну власність?
- Ні, немає такої проблеми. Основне майно переуває в державній власності. Є в нас, скажімо, Харківська ОДТРК, приміщення якої ніколи не було в державній власності, завжди була оренда. Локально, там де приміщення в оренді, не до кінця ще проведені майнові процедури, ми якраз зараз наводимо порядок. Але в абсолютній більшості це майно, щодо якого, в принципі, не було спроб перевести в комунальне чи вилучити.
- Майно переважно в державній власності?
- Так. Зараз просто загубився якийсь акт БТІ (або ж його немає), але це незначні проблеми, які, безумовно, під час переведення на нову юридичну особу треба буде вирішити. Під час аудиту постали певні питання, але вони незначні, ми з ними також упораємося.
- На вашу думку, чи зможе обласна влада самотужки фінансувати ОДТРК? Який відсоток на сьогодні державного й місцевого фінансування ОДТРК? Я чула, що 90 до 10?
- Залежно від регіону. Наприклад, Львів готовий. Думаю, що загалом десь 60% будуть готові повністю профінансувати і підтримувати свої компанії.
18 мільйонів гривень йдуть із державного бюджету, а в областях фінансування дуже різне й не завжди вчасне. Більшості компаній за минулий рік, відповідно до закону про висвітлення діяльності органів державної влади, платили ту чи іншу суму. Наприклад, державне фінансування Вінницької ОДТРК складає 12 647,7 тис. грн, у тому числі виробництво телепрограм 11 531,9 тис. грн, трансляція телерадіопрограм 1 115,8 тис. грн. Частка фінансування ОДТРК з боку місцевих органів влади складає не більше 3-5% від державної.
- А ОДТРК звітують, скільки коштів їм дає місцева влада за рік?
- Так. До 20 лютого збираємо всі звіти, в яких чітко видно, скільки заробили самі, а скільки з бюджету.
- Чи є у вас перестороги, що державні телеканали хтось хоче приватизувати або захопити їхні приміщення?
- Приватизувати - ні, таких спроб навіть не було, та й це неможливо. Що стосується приміщень, то ті, що в державній власності, теж неможливо приватизувати. Протягом року з рейдерськими захопленнями не стикалися. В нас є дуже багато проблем із приміщеннями редакцій друкованих видань, але це вже зовсім інша історія, там справді щодня чи щотижня отримуємо інформацію про такі спроби.
- Які аргументи, на ваш погляд, треба наводити працівникам ОДТРК, які проти роздержавлення каналів, щоби їх переконати? У них є розуміння, що суспільне мовлення створюється для суспільства і звільнятиме їх від обов'язку висвітлювати дії чи діяльність влади? Чи вони думають, що ДТРК існують для того, щоб забезпечувати їх роботою?
- У більшості державних телерадіокомпаній в основному дуже постійний штат. Плинність кадрів порівняно з комерційними структурами набагато менша. Є чимало прикладів, коли люди прийшли зі студентської лави і працюють досі, вони прив'язані до стандартів державного мовлення. Дуже багато патріотів своїх компаній, які по 20-30-40 років там працювали, раділи, що ТРК купувала нову техніку, запускала новий проект тощо. І, як би там не було, вони мають свого глядача. Коли заговорили про ліквідацію і створення акціонерного товариства, їх це найбільше налякало. Зараз уже з кожною нарадою, з кожною робочою групою напруга спадає, люди здебільшого розуміють. Починається дискусія: так, ми хочемо бути суспільним, але обласним чи регіональним. Я думаю, що 80% за те, що суспільне мовлення має бути.
Хоча значна частина працівників у зв'язку з тим, що зараз триває інформаційна агресія з боку Росії й фактично точиться війна, вважають, що на цей час ОДТРК мали би залишатися державними.
- От як їх переконати? Які аргументи їм навести?
- Я думаю, що якщо буде рішення, що йтиметься не про ліквідацію, а про реорганізацію (а у нас є такі плани), це, на мій погляд, і буде одним з із прийнятних аргументів.
Я багато кажу про те, що влада раніше мала на нас вплив, вимагала, наприклад, кадрових змін, а зараз уже не тисне, все нормально. Хоча є ще в областях випадки, коли глави облдержадміністрацій без пояснень вимагають звільнити керівника ОДТРК. Проте ми самі аналізуємо й приймаємо рішення. Приміром, ми проаналізували економічні результати й виявилося, що найгірші - на Запорізькій та Одеській ОДТРК, як наслідок там відбулися кадрові зміни.
- З вашим приходом на посаду скільки протягом року змінилося керівників ОДТРК?
- Кадрові зміни відбулися на НТКУ, НРКУ, УТР, «Укрінформі». Змінено 9 директорів ОДТРК (з них троє у зв'язку із завершенням термінів контракту, з рештою розірвано контракт достроково).
- Люстраційний момент був?
- Був. Безумовно.
- Часто від керівників ОДТРК можна почути, що роздержавлення не на часі. Нині вони вже кажуть, що це треба робити, але після війни. На Львівщині проводяться круглі столи, на яких закликають не реформувати друковані ЗМІ. Ви якої думки?
- Щодо Львівщини відразу є відповідь. Ми ж аналізуємо, як фінансуються ЗМІ місцевою владою, так от Львівщина традиційно на першому місці. Їх абсолютно це влаштовує. У сусідній Рівненській області, де немає такого фінансування, картина абсолютно інша. І мені здається, що колеги ще не до кінця зрозуміли необхідності роздержавлення. Не буде гарантованих виплат - і позиція зміниться. Головне, коли львів'яни виступають проти, то вони не дають колегам з інших областей скористатися шансом. Це неправильно. Думаю, запуск пілотного проекту має стати компромісом.
- А роздержавлення ДТРК теж не на часі, доки триває війна?
- Якщо взяти великі телевізійні канали, то захист інформаційного простору протидіє інформаційній агресії. На приватних каналах насправді це краще організовано, ніж на державних, тут треба прямо сказати, в силу і рейтингових показників, і якості підготовки проектів. Чомусь є стереотип, що якщо ОДТРК належить державі, то вона захищає інформаційний простір, якщо ж суспільству - то ні. Це ж неправильно.
- Як ви ставитеся до ініціативи створення каналу територіальних громад, яка в нас час від часу оживає?
- 2009-го, коли я працював у Держкомтелерадіо, ми намагалися створити такий канал, але не встигли. Щоправда, тоді була зовсім інша ситуація. Тоді й мови не було про суспільне телерадіомовлення, воно навіть не дуже декларувалося. Для чого ми це робили? Щоби зробити ефективним державний механізм, щоб модернізувати технічні можливості, створити єдиний контент, щоб можна було заробляти більше на рекламних надходженнях, бо зараз кожна ОДТРК окремо розміщує рекламу. Одна справа - шукати рекламодавців для великої потужної системи, й зовсім інша - для окремої компанії. Й це тоді всі розуміли, була певна протидія, в першу чергу тих, хто мав ефективні економічні, рейтингові показники. Зараз ситуація абсолютно змінилася. Я не бачу в цьому необхідності.
- Чи робили ви подання на керівника НРКУ?
- Так. Тиждень тому було зроблено подання щодо призначення керівником радіокомпанії Віктора Набруска, але воно не може бути зараз реалізовано. Це пов'язано з тим, що діє постанова про створення суспільного телерадіомовлення, в тому числі й у частині призначень і звільнень, тому на сьогодні будемо чекати, як далі розвиватимуться події.
- Чи готові ви й працівники Держкомтелерадіо до того, що після створення суспільного мовлення Комітет можуть ліквідувати, внісши відповідні зміни до Конституції України?
- Коли в березні минулого року мене призначали на цю посаду, прем'єр-міністр поставив питання, що для мене є пріоритетом. Я відповів, що якщо вдасться прийняти і впровадити в життя кілька законопроектів про суспільне мовлення, роздержавлення ЗМІ, розширення зони доступу до публічної інформації, прозорість медіавласності і професійний захист, то я з чистою совістю можу повернутися на громадську роботу. Я думаю, для всіх працівників Держкомтелерадіо знайдуться місця, де працевлаштуватися, бо це, на мою думку, найефективніший орган державної виконавчої влади з усіх інших. Тому в мене особисто така готовність є.
Що стосується в цілому відомства, то назва не повністю відображає, чим займається Держкомтелерадіо. Крім телерадіосфери, яка, після створення суспільного, залишиться в нас у частині підготовки законодавчих актів, є ще й інші. Безумовно, в такій структурі, яка управляє всіма телекомпаніями, необхідності не буде. Але є ще видавничі питання, ми сьогодні є органом центральної виконавчої влади, який забезпечує державну політику в галузі книговидання, книгорозповсюдження, поліграфії. Другий дуже важливий напрям пов'язаний із координацією питань, пов'язаних із доступом до публічної інформації всіх органів виконавчої влади.
Турбує нас також статистика кримінальних порушень, у яких потерпілими визнано працівників ЗМІ. Так, із 2000 року вчинено 2331 кримінальне правопорушення проти журналістів, із них 408 2014 року. З 2001-го зареєстровано 279 злочинів, передбачених ст. 171 КК України (перешкоджання журналістській діяльності), з них 100 - 2014 року. У слідчих органів 211 кримінальних проваджень, пов'язаних із порушенням прав журналістів.
На мій погляд, нам треба відродити щось подібне на зразок Міжвідомчої робочої групи при Президенті України, бо в частині співпраці з правоохоронцями має бути майданчик для обміну інформацією, контролю та оперативного реагування на порушення законів із питань свободи слова та захисту прав журналістів.
Якщо без зайвої формалізації: таким майданчиком може бути громадська рада Держкомтелерадіо. Нещодавно було обрано новий її склад, до якого увійшли представники практично від усіх великих медіаорганізацій.
- Після звільнення з посади генерального директора Луганської ОДТРК Родіон Мірошник подав до суду й наразі очолює ТРК «ЛНР». На вашу думку, він має понести відповідальність за свої дії як сепаратист?
- Безумовно. Те, що зараз ставлення до України в багатьох населених пунктах Луганської та Донецької областях негативне, - це не тільки заслуга російської пропаганди, але й таких людей, як Родіон Мірошник. А може навіть ще й більше їхня, ніж когось.
- Яка ситуація з роздержавленням преси зараз?
- Ми ще раз погодили з медіаспільнотою законопроект, ще раз відкоригували за потребою часу і внесли кілька місяців тому на розгляд Кабміну. Уряд ще його розглядав. Є депутатськийзаконопроект
, у нас немає розбіжностей, в принципі, ми завжди знайдемо компроміс, це не така ситуація, як із суспільним мовленням. Враховуючи, що готуємося до місцевих виборів, то з практики знаю, що такі законопроекти дуже складно ухвалити в рік виборів. Я думаю, його все-таки буде проголосовано, бо він є в коаліційній угоді і його записано в програмі уряду.- Тобто до виборів, можливо, проголосують у першому читанні, але навряд чи ухвалять у цілому?