Працівники ДСП «Укртелефільм» звернулися до радника Президента України, Голови Національної ради з питань культури і духовності при Президенті України М.Г.Жулинського з відкритим листом. Нижче наводимо текст листа в повному обсязі.

Шановний Миколо Григоровичу!

Працівники ДСП «Укртелефільм» звертаються до Вас з відкритим листом, щоб поінформувати про ситуацію, яка останнім часом склалась на підприємстві.

Ми знаємо, як Ви вболіваєте за українську культуру та мистецтво, особливо, кіно. Знаємо і дуже високо цінуємо і те, що Ви свого часу зробили доброго для розвитку «Укртелефільму». Отож беремо на себе нелегку і невдячну місію донести до Вас, як на наш погляд, об’єктивну інформацію у певному хронологічному порядку щодо подій навколо «Укртелефільму», оскільки, не сумніваємось, що до цього часу вона була доведена до Вас тенденційно і з певним присмаком суб’єктивізму.

В останніх газетних публікаціях О.І.БІЙМА бідкається, що на «Укртелефільмі» знищений плівковий процес. Насправді, і це є незаперечний факт, цех обробки плівки знищений за часів керівництва Бійми.

Колектив, котрий підтримав реорганізацію студії, Бійма у газетних публікаціях безапеляційно називає зрадниками. Ми присягу особисто Біймі, звичайно ж, не давали. Але кіно ми ніколи не зраджували. Більше того, підтримали реорганізацію тільки з однією думкою - щоб існувало українське кіно. Ні для кого не секрет, що ще попереднє керівництво Комітету /Чиж І.С./ збиралось звільняти Бійму, бо фактично студією Бійма не керував. Хто-хто, а ми це знаємо добре. Врятувався він від звільнення «втечею» на лікарняний.

За шість років свого керівництва жодного фільму, котрий би став подією національного значення, створено не було. Підприємство існувало за рахунок господарської діяльності, котра зовсім далека від кіно- та телевиробництва. На підприємстві процвітало систематичне поклоніння Бахуру. Як не прикро, але це теж важлива причина занепаду славетного «Уктелефільму», про що слід говорити вголос!

Отже, коли нове керівництво Комітету /Прутник Е.А./ ознайомилось зі станом справ на підприємстві, логічним був єдиний вихід – зміна керівництва. Чому сюди додався «Фотон»? Бо з точки зору управління державною власністю, з підприємством щось терміново треба було робити! Там був такий занепад, що досить ось цих фотографій, аби пересвідчитись - за нашу державу таки дійсно стає боляче! Було вирішено Комітетом зробити реорганізацію шляхом злиття цих двох підприємств.

І тут почалось! Реорганізацію старе керівництво не визнало. Бійма, як завжди, знову заховався на лікарняний. І одразу став для широкого загалу «гнаним» і «скривдженим». Але ми прекрасно знаємо – це безсовісна спекуляція і зловживання своїми колишніми заслугами! Пішли в хід такі популярні тоді в лексиконі вирази – «донецькі бандити» хочуть знищити студію і таке інше. Певний час це спрацьовувало, як виявилось згодом, і це підтвердило життя – розповсюджувалась справжнісінька брехня. Ми, частина колективу, що підтримала реорганізацію – ніякі не «донецькі бандити», а працівники студії з великим стажем роботи. Просто дехто не здатний працювати в нових умовах господарювання, тому, замість конструктивної роботи вибирає всілякі брудні сучасні технології.

О.І. Бійма гордовито заявляє, що його підтримав майже весь колектив. Висловимо з цього приводу свою точку зору, бо знаємо справжню правду «прихильності» до колишнього керівника – він безпідставно наобіцяв кожному велику суму грошей по закінченню будівництва офісно-житлового комплексу, що ведеться на території нашого ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА. А отже власником доходу від будівництва, якщо такий буде – має бути державне підприємство і тільки воно, згідно чинного законодавства! А гроші, отримані згідно цієї угоди, мають бути витрачені, в основному, для модернізації підприємства. І, звичайно ж, для підвищення рівня заробітної плати! Зовсім не так, як пише в публікаціях Бійма і усно розповідає колективу. Бо таким чином він здійснює безсовісний обман людей.

Ще одна «приманка» для працівників підприємства – створене старим керівництвом так зване орендне підприємство, що жодного дня не займалось господарською діяльністю, і тепер, - ні багато, ні мало – хоче приватизувати державне підприємство. Але ж ми прекрасно усвідомлюємо і вже тепер переконались, спостерігаючи за нашою дійсністю: коли ти не можеш керувати державним підприємством, то не зможеш керувати ніяким! Одначе це одіозне підприємство закидало всі суди позовами, незважаючи на те, що Фонд державного майна і Державний комітет телебачення і радіомовлення категорично проти приватизації «Укртелефільму». Правовий нігілізм колишнього керівництва просто вражає. Щоб утриматись біля «керма» – задіяні мислимі і немислимі сумнівні зв’язки. Навіть хваляться тим, що їм допомагав сам Президент. Але ми цьому не віримо, бо Президент гарант Конституції, прав і свободи громадян. Перш, ніж підтримувати Бійму, він би вивчив проблемні питання навколо нашого підприємства. А вони далеко не на користь старого керівництва підприємства і особисто Бійми! На підприємстві виявлено стільки зловживань, що «відбілитись» Біймі, ой як, не просто. Ось тільки один приклад. На фільм «Запороги» інвестор виділив три мільйони гривень. На виробництво пішло, як стало нам відомо, набагато менше. Решта зникли невідомо куди. Хіба після цього якийсь інший інвестор захоче підтримувати державне телевиробництво? A багатосерійний фільм під робочою назвою «Я повернусь...» – виробництвом закінчився у 2003 році, зате у звітності «продовжувався вироблятись» аж до 2006 року!

Підбурюваний старим керівництвом колектив, що «підтримував» Бійму, не з’являвся на роботу. Виростали борги по заробітній платі. Але ми не бюджетники! У нас госпрозрахункове підприємство. По суті це означає, що кожний активно працюючий працював ще за кількох страйкарів, котрі обдурені старим керівництвом, не з’являлись на робочі місця, ходили по Києву з плакатами протесту.

Коли О.І. Бійму суд поновив на роботі – судовий виконавець безрезультатно чекав його на прохідній два рази! Ми це спостерігали і не розуміли – де ж О.І. Бійма? Адже ж нове керівництво не чинило спротиву і готове було надати саме О.І. Біймі його робоче місце. Пізніше ми дізнались, що це йому було абсолютно не потрібно, бо в цей час готувалось грандіозне «технологічне» шоу при допомозі народного депутата Матвієнка /партія «Собор»/, його помічників та міністерства юстиції, бо Матвієнко слізно просив про допомогу Оніщука! 3 червня поточного року на підприємстві з’явились «протестанти» на чолі зі «скривдженим» і «гонимим» Біймою, звільнені заступники. Звичайно ж, математична більшість у супроводі численного загону міліції, що ще раз підтверджує наш здогад – детально готувалось рейдерське захоплення під прикриттям трудового колективу!

Студію вони захопили! І що після цього? Повна нерозбериха! Бійма, як тільки таким чином «справедливо» поновився на роботі, одразу ж наступного дня зник на лікарняний. Думаєте, чоловікові зле? Ні, це просто, швидше всього, відпрацьована технологія, якою Бійма користується ось уже більше шести років, працюючи на посаді. Нині він теж не керує! Нащо воно йому треба? Замість себе залишив керувати людину з сумнівними менеджерськими можливостями. І це теж для нас не секрет, бо ми добре знаємо, хто чого вартий на нашому підприємстві. ОТЖЕ НАС ДИВУЄ ЩЕ ОДНЕ – Бійма на теперішній час звільнений; так званому орендному підприємству суд відмовив у посяганні на цілісний майновий комплекс ДСП «Укртелефільм». То ж на якій підставі на території державного підприємства ДСП «Укртелефільм» господарюють і управляють державним майном колишні керівники колишньої студії, тобто займаються незаконною підприємницькою діяльністю? Чому вони не відповідають за свої зловживання згідно чинного законодавства? За той «бєспрєдєл», що чиниться на вул. Туманяна, 15.

Незаконне керівництво на території підприємства по вул. Туманяна, 15 безпідставними обіцянками намагається утримати біля себе частину колективу; керівництво ДСП «Укртелефільм», котре призначене Деркомтелерадіо, як законним державним органом, що управляє державним майном, намагається забезпечити активно працюючу частину колективу заробітною платою.

Колектив поділений на прихильників одних і противників інших.. Після цього всього ми запитуємо один одного – оце так восторжествувала справедливість? І що, після цього з’явилось довгоочікуване вітчизняне кіно? Тривають судові тяжби. Від цього не виграє ніхто! Може Бійма зацікавлений саме у такому розвитку подій? Але найгірше те, що таким чином дискредитуються державні органи, що підриває довір’я до держави.

Шановний Миколо Григоровичу!

Всі ці викладені факти свідчать про одне – на студії потрібні зміни! Але не під керівництвом старого директора і безлічі бездіяльних непрофесійних зам. директорів. За шість років не було зроблено основної для творчо-виробничого підприємства роботи – кропіткого підбору та селекції творчих кадрів /режисерів, операторів тощо/ та проектів, що є єдиною запорукою успішного розвитку такого специфічного підприємства, як наше.

Цьому перепона – надмірний «естетичний егоїзм» керівників старого підприємства. А це, погодьтесь – дорога в нікуди! На наш погляд – це найголовніша причина занепаду славетного «Укртелефільму». Все решта - похідне!

Звертаємось до Вас як людини з великим авторитетом у сфері захисту української культури та мистецтва зробити все, щоб не сталось незаконної приватизації славетного «Укртелефільму».

З повагою,

від імені трудового

Голова Ради трудового колективу

ДСП «Укртелефільм» О.А. Маслівець.

Члени Ради трудового колективу В.А. Молодченко

О.В. Аскерко

О.Г. Головко

3 жовтня 2008 року.