Президенту України

Ющенку В.А.

Голові Верховної Ради України

Литвину В.М.

Шановний Вікторе Андрійовичу!

Шановний Володимире Михайловичу!

Колегія Державного комітету телебачення і радіомовлення України звертається до Вас із настійним проханням звернути увагу членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, які призначені Президентом України і Верховною Радою України, на деструктивні дії цього колегіального органу, що суперечать національним інтересам.

Проголошення Україною своєї незалежності дало стрімкий поштовх для розвитку телебачення і радіомовлення всіх форм власності. Завдяки ініціативі нових органів влади, місцеві студії телебачення були створені в усіх областях України, де до цього їх не було у відповідності до заборон ЦК КПРС. У їхнє розпорядження були передані колишні будинки політосвіти, а Держкомтелерадіо забезпечив необхідним телевізійним обладнанням.

За рішенням Першої Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, обласним телерадіокомпаніям у 1996-1997 роках були видані ліцензії на право мовлення на третьому загальнонаціональному телеканалі обсягом від 2 до 6 годин, в т.ч. дві години у вечірній час. Таке рішення цілком задовольняло абсолютну більшість компаній і забезпечувало можливість широкого і всебічного висвітлення ними життя області та діяльності місцевих органів влади. Найбільш потужні телерадіоорганізації за підтримки органів місцевої влади та місцевого самоврядування, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України, розпочали в 1998 році будівництво власних виокремлених місцевих теле- та радіомереж. Одночасно, у відповідності до рішень Верховної Ради України, тодішня Національна рада припинила процес ліцензійного закріплення вільних відрізків часу на загальнонаціональних телеканалах, а на другому загальнонаціональному телеканалі відрізок з 14-00 до 18-00 був зарезервований під майбутні потреби суспільного телебачення.

Всупереч рішенням Верховної Ради України та державницькій логіці розбудови телерадіопростору країни новий склад Національної ради в 2000 році продекларував гасло “Один канал – один мовник” і так “провів” процес переліцензування, що віддав увесь телевізійний ресурс країни в користування приватним телекомпаніям. Два десятка державних телерадіокомпаній з солідними творчими колективами і потужним виробничо-технічним потенціалом залишилися без ліцензій на право мовлення. При цьому, Національна рада “дозволила” обласним державним телерадіокомпаніям попрацювати один рік на каналі, що був ліцензійно закріплений за “Інтером”, а згодом на каналі УТ-1, допоки вони не розбудують власних телевізійних мереж.

Таке рішення не відповідало ні чинному законодавству, ні інтересам держави, ні реальним фінансовим можливостям місцевих органів влади. Фактично, свідомо чи ні, Національна рада, в якій на той час були і деякі нинішні члени Національної ради, підставила всю систему місцевого телерадіомовлення під творче і фінансове банкрутство з подальшою приватизацією.

Завдяки спільним зусиллям колективів телерадіокомпаній, місцевих органів влади, Держкомтелерадіо та підтримці Уряду в 2004-2005 роках вдалося не лише зберегти, а й суттєво розвинути місцеве державне телерадіомовлення, розпочати його оснащення новітнім обладнанням.

В той же час, Національна рада впродовж 2003-2005 років практично забула про своє гасло “Один канал – один мовник” та про свою рекомендацію “розбудовувати власні місцеві мережі”. З одного боку вона рідко “визнавала переможцем конкурсів” обласні державні телерадіокомпанії, а з іншого - “підсаджувала” на розбудовані державними ТРК мережі приватні телекомпанії. Як правило, Національна рада діяла за принципом: “На тобі боже, що мені не гоже”. Скажімо, вона видала Київській державній регіональній телерадіокомпанії кілька ліцензій на право мовлення в містах і районах області, на які не претендували приватні компанії, але ліцензії на право розповсюдження сигналу через супутникову мережу безпідставно не видала. Впродовж року компанія не могла забезпечити розподіл і розповсюдження своїх програм на всю територію Київської області. Таким чином Національна рада свідомо ставить компанію в ситуацію, коли вона не може виконати норму Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, згідно з якою компанія має протягом року освоїти мовлення на виділеній згідно ліцензії частоті. Саме під цим приводом, зокрема, 21 грудня п.р., Національна рада відмінила свої рішення на право мовлення Запорізької, Тернопільської, Чернівецької та ряду інших державних телерадіокомпаній, які вже ведуть мовлення в цих регіонах, або готові розпочати його найближчим часом.

Абсолютно не обґрунтованими, на наш погляд, є рішення щодо невидачі ліцензії Національній радіокомпанії України. Цей потужний і найбільш суспільно орієнтований мовник, завдяки членам Національної ради, постійно “програє” в конкурсних змаганнях радіо мовникам, які далеко не досягли рівня Національної радіокомпанії

Наведені факти викликають стурбованість Колегії Держкомтелерадіо, обурення в колективах телерадіокомпаній, незадоволення телеглядачів, ставлять під загрозу забезпечення права політичних партій і блоків донести до виборців свої програмні цілі під час нинішніх виборів до Верховної Ради України та місцевих рад. Такі дії Національної ради у час підготовки та проведення виборів до Верховної Ради України та місцевих рад, суперечать діючому законодавству України, Указу Президента України та розпорядженням Кабінету Міністрів України стосовно порядку діяльності засобів масової інформації у цей період. Загалом, діяльність (або ж бездіяльність) нинішнього складу Національної ради привела до засилля в національному ефірі зарубіжних теле- та радіокомпаній, тотального порушення приватними телерадіокомпаніями вимог чинного законодавства щодо реклами та співвідношення вітчизняної і зарубіжної продукції.

Держкомтелерадіо України звертає Вашу увагу і на той факт, що сьогодні радіопередавачами Концерну РРТ Мінтрансзв’язку, які перебувають у державній власності та ліцензійно закріплені за Національною радіокомпанією України продовжують транслюватися радіопрограми сусідніх держав.

На жаль, Національна рада не вбачає в цьому ніякої проблеми, напевно тому, що з нового Закону про свою діяльність цілком свідомо вилучила із своїх обов’язків питання інформаційної безпеки України.

Звертаємо увагу і на те, що в той час, коли в країні за ініціативою Президента України йде активний пошук шляхів створення системи суспільного телебачення і радіомовлення, Національна рада не тільки не спромоглася оголосити відповідні конкурси, а навпаки, своїми рішеннями катастрофічно зменшує частку частотного ресурсу країни, який перебуває в користуванні державних телерадіокомпаній і становить потенціальну базу для розбудови суспільного мовлення. У всіх розвинутих демократичних країнах існує приблизний паритет обсягів та каналів приватного та суспільного телерадіомовлення. В Україні ж в силу легковажних дій Національної ради створені умови для стрімкого розвитку комерційного телерадіомовлення, а для потреб суспільного вже залишилося менше десяти відсотків загальнонаціонального радіочастотного ресурсу.

Ситуація в телерадіомовному просторі країни на нинішньому етапі потребує серйозного контролю з боку Президента України та Верховної Ради України за роботою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та прискорення її звіту про свою деструктивну діяльність.

Колегія Держкомтелерадіо України

м.Київ

22 грудня 2005 року