Проект Закону України „Про захист професійної діяльності журналістів” розроблено Державним комітетом телебачення і радіомовлення України та Національною спілкою журналістів України на виконання пункту 76 Програми діяльності Кабінету Міністрів України „На зустріч людям”.

Хочу наголосити, що ми не мали на меті, при підготовці законопроекту, здійснення зарегулювання самої діяльності журналіста. Це Закон для чиновника, який повинен знати і поважати права журналістів.

Водночас, звичайно ж, в проекті передбачено і обов’язки журналіста, оскільки як відомо: наявність одних лише прав – це анархія, а наявність лише обов’язків – це рабство. Тому ми виходили з тези стосовно основного правила для журналістів, яку проголосив відомий фінський журналіст Латос Еркко: скільки свободи - стільки й відповідальності.

Метою Закону є врегулювання відносин, що виникають у процесі здійснення журналістом своєї професійної діяльності, встановлення гарантій цієї діяльності, визначення професійних прав і обов'язків журналіста, прав органів саморегулювання, відповідальності за порушення законодавства про захист професійної діяльності журналіста.

Цей проект Закону розроблено з урахуванням стандартів Ради Європи у сфері медіа, зокрема:

-          Резолюції (74) 26 Комітету Міністрів Ради Європи „Про право на відповідь – стан особи відносно преси”;

-          Рекомендації № R (89) 7 Комітету Міністрів Ради Європи „Про принципи поширення відеозаписів насильницького, жорстокого чи порнографічного характеру”;

-          Резолюції 1003 (1993) Парламентської асамблеї Ради Європи „Про етичні принципи журналістики”;

-          Резолюції № 2 Ради Європи „Свобода журналістів і права людини”;

-          Рекомендації № R (96) 4 Комітету Міністрів Ради Європи „Про захист журналістів за умов конфліктів і тиску”;

-          Рекомендації № R (99) 1 Комітету Міністрів Ради Європи „Про заходи щодо сприяння плюралізму в ЗМІ”;

-          Рекомендації 1407 (1999) Парламентської асамблеї Ради Європи „ ЗМІ та культура демократії”;

-          Рекомендації № R (2007) 7 Комітету Міністрів Ради Європи „Про право журналістів не розкривати свої джерела інформації”;

-          Рекомендації № R (2002) 2 Комітету Міністрів Ради Європи „Про доступ до офіційних документів” та інших міжнародно-правових документів.

Проект Закону України „Про захист професійної діяльності журналістів” включає преамбулу, VШ розділів та 46 статей.

Одним із ключових моментів проекту є визначення поняття „журналіст”. На сьогодні таке поняття є у Законі України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, а саме те, що „журналіст – творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов’язки в засобів масової інформації ( в штаті або на позаштатних засадах) – відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України”.

Проектом пропонується визначити поняття „журналіст – це особа, яка регулярно і професійно займається діяльністю в інформаційному процесі по збиранню, одержанню, обробці, редагуванню, підготовці та поширенню інформації через будь-які засоби масової інформації ”.

Журналіст має право займатися вищезазначеною діяльністю самостійно або перебуваючи в штаті редакції засобу масової інформації.

Дається роз’яснення поняття „журналіст”, під яким слід розуміти:

- штатних співробітників редакцій засобів масової інформації, які займаються збиранням, одержанням, обробкою (редагуванням), підготовкою та поширенням інформації через будь-які засоби масової інформації;

- інших представників засобів масової інформації, які займаються збиранням, обробкою (редагуванням), підготовкою та поширенням інформації через будь-які засоби масової інформації, в тому числі операторів і фотографів, а також допоміжний персонал – водіїв і перекладачів;

- позаштатних співробітників редакцій засобів масової інформації, які пов’язані з нею відносинами постійного співробітництва в якості кореспондентів, які займаються збиранням, обробкою (редагуванням), підготовкою та поширенням інформації для цих засобів масової інформації за дорученням їх редакцій;

- творчих працівників телерадіоорганізацій;

- громадян, які займаються журналістською діяльністю в порядку індивідуальної трудової діяльності і мають документ, який посвідчує їх повноваження як журналіста;

- членів Національної спілки журналістів України.

На мою думку слід доповнити цю статтю, щоб поняття „журналіст” поширювалося і на: 1) працівників інформаційних агентств; б) працівників Інтернет – видань, у разі, якщо це видання виявило бажання і зареєструвалося як засіб масової інформації.

Можливість державної реєстрації Інтернет – видань як ЗМІ потрібно передбачити у наступному проекті Закону України „Про засоби масової інформації”.

Таким чином, ми відходимо від державного класифікатора професій України, оскільки він не завжди поспіває за розвитком інформаційних технологій, які задіяні в інформаційному процесі ЗМІ.

Звичайно ж є потреба у визначенні поняття „ професійна діяльність журналіста”. Це обумовлено, насамперед, тим, що є у Кримінальному кодексі стаття 171 „ Перешкоджання законній професійній діяльності журналіста”. А як слід розуміти поняття „професійна діяльність журналіста”? Цього в законодавстві немає, що ускладнює правозастосувальну практику.

Тому розробники пропонують законодавчо визначити, що професійною діяльністю журналіста є збирання, одержання, обробка (редагування), підготовка та поширення інформації через будь – які засоби масової інформації, яку він здійснює в межах наданих йому прав і покладених на нього обов’язків.

Значну увагу в проекті приділено основним принципам професійної діяльності журналіста, професійній етиці журналіста, професійній підготовці журналістів. Я не буду детально на них зупинятися.

Окремий розділ присвячено журналістським свободам і відповідальності.

Зокрема, у статті 10 зазначено, що журналісти вільно здійснюють права й свободи людини, які гарантовані Загальною декларацією прав людини, Міжнародним Пактом про громадянські і політичні права, Європейською Конвенцією про захист прав і основних свобод людини та іншими міжнародно-правовими документами, в тому числі:

- право кожного на пошук, передавання й одержання інформації та ідей, незалежно від кордонів;

- право кожної людини на законну свободу пересування й свободу вибору місця проживання в межах території держави, а також право залишати країну;

- право кожної людини на повагу таємниці її листування в різних його формах.

В Україні не підлягають обмеженням:

- доступ до професії журналіста;

- збирання, одержання, обробка (редагування), використання, зберігання та поширення масової інформації;

- створення, виробництво і розповсюдження засобів масової інформації;

- придбання і експлуатація технічних пристроїв, обладнання і матеріалів, які необхідні для забезпечення діяльності засобів масової інформації.

Журналістські свободи можуть бути обмежені лише законом та у випадках, передбачених Конституцією України та міжнародно-правовими документами, ратифікованими Україною.

Водночас проектом передбачає, що засоби масової інформації не можуть бути використані для:

а) поширення інформації, яку заборонено розповсюджувати відповідно до статті 46 Закону України «Про інформацію», статті 3 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Закону України «Про захист суспільної моралі», цього Закону та інших законодавчих актів України; б) пропаганди винятковості, переваги або неповноцінності громадян за ознаками їх ставлення до релігії, національної, расової або соціальної належності; поширення завідомо неправдивої реклами та з метою скоєння інших кримінально караних діянь; в) поширення інформації, яку заборонено розповсюджувати відповідно до законодавства про боротьбу з тероризмом.

Забороняється поширення в засобах масової інформації, а також в комп’ютерних мережах відомостей про способи, методи розробки, виготовлення і використання, місця придбання наркотичних засобів, психотропних речовин і їх прекурсорів, пропаганда будь-яких переваг використання окремих наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, за винятком реклами наркотичних засобів, їх аналогів і прекурсорів, які внесено до списків П і Ш у відповідності із Законом України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, їх аналогів і прекурсорів», в засобах масової інформації, які розраховані на медичних і фармацевтичних працівників.

Забороняється використання в теле-, відео-, кінопрограмах, документальних і художніх фільмах, а також в інформаційно-комп’ютерних файлах і програмах обробки інформаційних текстів прихованих вставок, які впливають на підсвідомість людей і (або) здійснюють шкідливий вплив на здоров’я людей.

Встановлюється відповідальність за зловживання журналістськими свободами та випадки, коли журналіст звільняється від відповідальності.

Цілий розділ (Ш) присвячено професійним правам та обов’язкам журналіста, який розділено, з урахуванням основних стадій інформаційного процесу ЗМІ на три складові:

перша - права та обов`язки журналіста, пов`язані з пошуком, збиранням та одержанням інформації (стаття 14);

друга - права та обов’язки журналіста, пов`язані з обробкою (редагуванням) та використанням інформації (стаття 15);

третя – права та обов’язки журналіста, пов`язані з поширенням інформації (стаття 16);

Окрема стаття (17) присвячена неприпустимості зловживання правами журналіста.

Окремі статті присвячено праву журналіста на запит інформації, праву на журналістське розслідування, праву на прихований запис, праву на захист джерела інформації, визначено предмет журналістської таємниці.

Окремо наголошено на необхідність захисту особи неповнолітнього, визначено порядок роботи з листами до редакції та журналіста і зверненнями громадян до редакції засобу масової інформації.

Окремий розділ присвячено акредитації журналістів. Розробники пропонують, щоб основні принципи та правила акредитації були врегульовані законодавчо. Щоб акредитація журналіста не залежала від примх керівників органів влади та інших організацій, тобто не залежала від того подобається конкретний журналіст або ЗМІ чи не подобається.

Важливим є розділ щодо політичних, економічних, організаційних, правових і соціальних гарантій професійної діяльності журналістів.

Розробники пропонують у УІ розділі встановити відповідальність за порушення законодавства про захист професійної діяльності журналістів.

Зокрема, редакція, засновник, видавець, розповсюджувач засобу масової інформації, посадові особи органів (організацій), а також окремі фізичні особи несуть відповідальність за:

- здійснення цензури;

- здійснення тиску на журналіста, незаконне втручання в його професійну діяльність та перешкоджання законній професійній діяльності журналіста;

- незаконне втручання в діяльність і порушення професійної самостійності редакції;

- незаконне припинення або призупинення діяльності засобу масової інформації;

- порушення права головного редактора, журналіста на запит і одержання інформації;

- незаконне вилучення або знищення тиражу чи його частини;

- примушування журналіста до поширення інформації, яка суперечить його переконанням або відмови від поширення підготовленої ним інформації;

- встановлення обмежень на спілкування з журналістом і передачу йому інформації, за винятком відомостей, які складають державну або іншу спеціально охоронювану законом таємницю;

- необґрунтовану відмову в акредитації чи необґрунтоване припинення акредитації;

- незаконне вилучення матеріалів і необхідних технічних засобів журналіста;

- надання недостовірної і необ'єктивної інформації журналісту;

- перешкоджання здійснюваному на законній підставі створенні або розповсюдженні продукції засобу масової інформації, встановленні незаконних обмежень на роздрібний продаж тиражу періодичного друкованого видання;

- порушення інших прав журналіста, встановлених цим Законом та іншими законодавчими актами.

Порушення прав журналіста, встановлених цим Законом, образу його честі і гідності, погроза, насильство чи зазіхання на життя, здоров'я і майно журналіста у зв'язку зі здійсненням ним професійної діяльності тягне за собою кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність згідно законодавства України. Відповідальність за порушення законодавства про захист професійної діяльності журналістів може бути покладено, в залежності від того, чиї дії, бездіяльність є підставою для притягнення до відповідальності, на засновників засобів масової інформації та телерадіоорганізацій, їх власників, розповсюджувачів, органи (організації) та їх посадових осіб, журналістів, авторів поширюваних повідомлень, а також окремих фізичних осіб.

Дуже важливим є розділ УП, який стосується органів саморегулювання у сфері масової інформації.

Зокрема, зазначено, що журналісти та журналістські об’єднання з власної ініціативи можуть створювати недержавні місцеві, регіональні, загальнодержавні та міжнародні органи саморегулювання (спілки, асоціації тощо) у визначених законодавством організаційно-правових формах.

Органи саморегулювання журналістів представляють інтереси журналістів в органах (організаціях), захищають соціальні та професійні права журналістів, здійснюють методичну і видавничу роботу, розробляють морально-етичні норми (правила) професійної етики, сприяють підвищенню професійного рівня журналістів, можуть створювати спеціальні фонди і діють відповідно до своїх статутів.

Журналісти мають право вступати в громадські об’єднання, в тому числі, міжнародні організації журналістів.

Органи саморегулювання мають право:

- брати участь у розробці проектів нормативно-правових документів;

- проводити незалежну експертизу матеріалів і повідомлень засобів масової інформації на предмет встановлення їх відповідності вимогам законодавства України та нормам (правилам) професійної етики;

- залучатися органами державної реєстрації до здійснення контролю за дотриманням законодавства про засоби масової інформації;

- направляти матеріали до органів прокуратури;

- звертатися до органів державної реєстрації;

- пред’являти в установленому порядку позови до суду, арбітражного суду в інтересах, як виробників, так і споживачів продукції засобу масової інформації, в тому числі, невизначеного кола таких осіб, у випадку порушення їх прав, передбачених законодавством України.

- здійснювати інші права, які передбачені їх статутами та нормативно-правовими актами.

Органи саморегулювання розробляють правила (кодекси) професійної етики журналістів.

З метою забезпечення дотримання журналістами та засобами масової інформації морально-етичних принципів стосовно приватних осіб утворюється Рада у справах преси (назва умовна) неприбуткова організація.

Основними завданнями Ради у справах преси є:

-          контроль за дотриманням законодавства і норм професійної етики журналістами та засобами масової інформації;

-          захист законних прав і свобод журналістів і засобів масової інформації;

-          представлення інтересів журналістів і засобів масової інформації в органах (організаціях) та перед суспільством;

-          розгляд індивідуальних скарг про порушення журналістами та засобами масової інформації норм професійної етики;

-          захист принципів професійної етики журналіста.

Засновниками Ради у справах преси виступають Національна спілка журналістів України, інші об’єднання журналістів, засоби масової інформації.

Рішення Ради у справах преси носять рекомендаційний характер. Рада у справах преси має право:

-          оголосити догану;

-          вимагати від порушника опублікувати рішення Ради у справах преси у засобі масової інформації;

-          публікувати рішення Ради у справах преси у професійних журналах.

До складу Ради у справах преси входить 7 осіб ( три – представники від громадськості; чотири – журналісти). Голова та секретар Ради у справах преси обираються членами Ради і повинні мати практичний досвід роботи у сфері масової інформації.

Склад Ради у справах преси обирають її засновники. Усі члени Ради у справах преси працюють на безоплатній основі. Фінансування діяльності Ради у справах преси здійснюється за рахунок внесків засновників, журналістських об’єднань та засобів масової інформації.

Органи саморегулювання журналістів можуть утворювати третейські суди з інформаційних спорів у порядку, передбаченому Законом України “Про третейські суди”.

Розділ УШ присвячено правовим основам діяльності іноземних журналістів в Україні, гарантіям професійної діяльності іноземних журналістів в Україні, рівності журналістів, правовим основам діяльності журналістів України за кордоном тощо.

Ми закликаємо до обговорення проекту.

Будь-ласка внесіть свої пропозиції, ми їх врахуємо.