У відповідь на виклики світових процесів глобалізації Україна активно включилася у процес формування сучасного інформаційного суспільства. Пріоритетом закономірно стає інформаційна безпека як основна складова безпеки національної. Сьогодні інформація є стрижневим інструментом світових інтеграційних процесів. Її якість, оперативність та достовірність дозволяють вибудовувати економічну та політичну внутрішню стабільність країни, створювати відкритий і довірливий діалог між владою і народом, формувати адекватні зовнішні стосунки та позитивний імідж нашої держави і репутацію її керівництва.

Указ Президента України №377/2008 від 23 квітня 2008 р. про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України» активізує роботу щодо запровадження цифрових стандартів телерадіомовлення, запуску системи Суспільного мовлення, розробки проектів Концепції національної інформаційної політики та Доктрини інформаційної безпеки України.

Держкомтелерадіо як провідний орган виконавчої влади в інформаційній галузі відповідає за реалізацію низки рішень РНБО і Указу Президента. Очоливши Комітет наприкінці 2006 року, я першочергово спрямував усі управлінські зусилля на відновлення демократичних принципів та норм діяльності державних медіа України, консолідацію суб’єктів інформаційної сфери, позбавлення її політичних впливів.

Ми першими зламали бар’єри, що існували між державними відомствами у питаннях створення суспільного мовлення. Підкреслю, роботу над запровадженням стартових його елементів ми успішно розпочали ще у вересні 2007 року. Тоді вийшов в ефір програмний блок «Перший громадський». Підтверджую сказане на підсумковій колегії Держкомтелерадіо у лютому 2008-го, що готовий запустити суспільне мовлення протягом поточного року. Для цього ми маємо достатньо провідних спеціалістів, як на державних, так і комерційних каналах. Справа влади – фахові якості телевізійників поставити над особистими уподобаннями чиновників.

Виходячи виключно з інтересів інформаційної безпеки України, я неодноразово заявляв, що інформаційна політика не може бути прерогативою окремо узятих відомств. Це справа загальнонаціональна і масштабна.

Наголошую: якщо нам вдасться забезпечити інформаційну самодостатність держави, відкрите та прозоре спілкування влади і народу, якщо ми створимо ефективну систему міждержавних комунікацій, тоді можна буде вести мову про високий рівень інформаційної безпеки. Водночас ми повинні не допустити, щоб вона стала заручницею нестабільних політичних уподобань. Наше завдання – відстоювати цілісність медіасфери. Тоді як спроби розшматувати могутній технічний та контентний ресурс між відомствами – це не просто тактичний прорахунок, а стратегічний деструктив, котрий ставить під загрозу інформаційний суверенітет України.