23 квітня у Національному прес-центрі Держкомтелерадіо відбулося громадське обговорення питання доцільності існування НТКУ та НРКУ за умови створення Суспільного телебачення та радіомовлення. За Указом Президента України «Про заходи щодо створення системи Суспільного телебачення і радіомовлення України» виконавцями проекту визначено Державний комітет телебачення та радіомовлення України, Національну рада з питань телебачення і радіомовлення, НТКУ, НРКУ та інші органи виконавчої влади.

Участь в обговоренні взяли представники Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради, Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президенті України, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, НТКУ, НРКУ, Київської агентства «Укрінформ», Національної спілки журналістів України, Профспілки працівників культури, Об’єднаної профспілки працівників державного телебачення і радіо, громадських організацій, зокрема, Громадської науково-експертної Ради Держкомтелерадіо, та інші.

До обговорення були запропоновані проблемні питання щодо можливого співіснування як державного, так і суспільного мовлення, щодо поступового або термінового заміщення суспільним мовленням державного з використаннім існуючої технічної і технологічної бази, а також кадрового і програмного потенціалу державних національних і обласних телерадіоорганізацій. Звичайно, учасники обговорення не оминули питання фінансування складного процесу запуску суспільного мовлення.

Як відомо, спеціалісти пропонують дві основні концепції створення суспільного мовлення. Одна передбачає існування державних мовників, інша, більш радикальна, визначає, що державні мовники мусять перетворитися на суспільних. В обох концепціях є позитиви і негативи. Тому учасники зустрічі визначилися, що дане обговорення має підсумувати перший етап уже здійснюваної роботи, визначитися щодо доцільності існування державних мовників.

Як і зазвичай, думки керівників державних телерадіоорганізацій і незалежних експертів дещо різнилдися. За словами віце-президента НТКУ Ігоря Толстих, існування державного телебачення доцільне навіть за умови створення суспільного саме тому, що на етапі заснування останнє має бути підтримане державою як організаційно, так і фінансово. Згодом, поступово державне мовлення може перетворитися на справжнє суспільне саме на базі НТКУ, але для цього потрібно підняти рейтинг національного каналу до серйозного конкурентного рівня, здійснити повне технічне переоснащення телевізійного обладнання. Представник НТКУ переконаний, втім, що державне телебачення всеодно повинно існувати поряд із суспільним. Він стверджує, що наявність державного і суспільного телебачення є ознакою демократії. Та й законодавство дозволяє функціонувати різним видам мовлення. «Нарешті, важко уявити існування держави без державного мовлення», - зауважив виступаючий.

Позицію колеги підтримав президент НРКУ Віктор Натруско, зазначивши, що національна радіокомпанія за своїм контентом фактично уже є суспільним мовником. Радіокомпанія, врешті, є майданчиком, з якого трансформування у суспільного мовника відбудеться легко, не завдаючи шкоди ані національним інтересам держави, ані пересічним слухачам, ані виробникам радіопродукції.

Директор Київської ДТРК Віктор Пасак теж вважає, що без державного телебачення і радіомовлення держава може втратити серйозні важелі впливу на народ, зокрема, електорат: «Якщо національне державне мовлення зникне, і залишиться лише суспільне, як держава доноситиме до свого народу інформацію, яка має бути донесена. Бо ж лише за суспільного незалежного від держави мовлення ми можемо забути про ювілейні дати, про історичні події, ми можемо не дізнатися про певні речі, які відбуваються в Уряді чи Секретаріаті глави держави… З одного боку, національні мовники ставатимуть суспільними, але вони лише тоді будуть відповідати своєму призначенню, якщо суспільство думатиме і дбатиме про саме суспільне мовлення як слід. Тільки в нашій країні, порівняно з країнами колишнього соціалістичного табору, таке ганебно мізерне фінансування державної інформаційної сфери».

Іншу думку висловили представники профспілок. Суспільство, на погляд деяких представників цих організацій, не готове сьогодні до суспільного мовлення, оскільки жодна недержавна телерадіокомпанія не може похвалитися розмаїттям цікавих соціуму програм – культурологічних, дитячих, молодіжних, соціальних. І водночас настільки цікаво зроблених, щоб у них були високі глядацькі рейтинги.

Я0к відомо, чітку позицію щодо суспільного мовлення займає перший заступник голови Комітету Верховної ради України з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко. Вислухавши фактично всіх учасників дискусії, він зазначив, що паралельне існування державного і суспільного мовлення виключене, оскільки немає сенсу фінансувати й те, й інше. «Абсолютно очевидно, що система суспільного мовлення повинна бути утворена тільки на базі Національної телекомпанії, Національної радіокомпанії, обласних державних телерадіокомпаній. Треба думати, як врахувати кадри, які там є, ресурси і досвід, якій там є», - зазначив Андрій Шевченко.

Він додав, що підтримує позицію щодо цього питання Держкомтелерадіо, а саме: зміни щодо запуску суспільного мовлення неминучі, і не рахуватися з ними у діяльності ані Комітету, ані національних мовників не можна. Виступаючий підкреслив, що повноцінно перейти від системи державного телебачення до суспільного мовлення без Держкомтелерадіо, як єдиного повноважного у цій сфері органа, неможливо. Не ефективно і нерозумно ігнорувати роль Держкомтелерадіо у цьому процесі.

Підсумовуючи обговорення, учасники зустрічі погодилися на тому, що першочерговим завданням у суспільстві сьогодні є завершення роботи над внесенням змін до Закону про телебачення і радіомовлення, які би врегулювали правовий статус НТКУ і НРКУ. Це спільна ініціатива Комітету Верховної ради України з питань свободи слова та інформації, Держкомтелерадіо, Нацради, незалежних експертів, представників НТКУ і НРКУ. Реалізація цього закону з тими змінами, які вже на часі, дасть державним мовника формат Іїної роботи у перехідний період до суспільного мовлення. І саме цей перехідний період покаже, чи доцільне існування як суспільного, так і державного мовлення, або ж ліквідація державних телерадіоорганізацій неминуча.