Цього разу фільм присвячений життю та долі сестри Лесі Українки, Ользі Косач-Кривинюк.

Ольга Петрівна Косач-Кривинюк, яку Леся з любов’ю називала «Лелія» ( є навіть її така казка), «Лілея золоторожева», «Лільчик золотий і рожевий, і іскристий», «Олеся Зірка» (літературний псевдонім О.П.Косач-Кривинюк) була близька їй не тільки по крові, а й по духу. У неймовірно важких умовах протягом багатьох років зберігала вона великий родинний архів. Щоб уникнути переслідувань радянської влади, 1944 року Ольга Петрівна виїздить з рідної землі до Праги, а звідти – в Авсбург (Німеччина). І везе не харчі, а неоціненне – Лесині листи, речі, які належали родині. Багато зі збереженого нині уже знаходиться у музеях України.

У фільмі використані архівні спогади Лідії Мищенко – приятельки Ольги Косач-Кривинюк у роки війни. Їх свого часу на відеокамеру записала завідувачка Музею Лесі Українки у м.Києві Ірина Щукіна, а нині вона люб’язно поділилась записаним з волинськими телевізійниками. Оприлюднюються листи Ольги Косач, використовуються інші архівні матеріали, зібрані у Косачівських музеях України, звучать музичні твори, присвячені Лесі, волинський фольклор.

Це уже сьоме телевізійне дослідження авторської групи. У доробку фільми – «Олена Пчілка: «Я не йду в слід чийсь..», «Лесина тінь. Петро Косач», «Микола Косач: «Де пахнув сніг…», «Самітник із роду Косачів» (Юрій Косач), «Ізидора Косач: «Побачиш Україну – привітай…», «Луцьк і Косачі»: «Зібрались ми на віче…».