Перший заступник Голови Держкомтелерадіо Богдан Червак узяв участь у науково-творчій конференції «Українська література і війна», яка відбулась в Інституті літератури ім. Т. Шевченка НАН України за участі Національної спілки письменників України.

Захід зібрав разом відомих українських письменників, журналістів, науковців, військових. Під час конференції відбулась презентація антології «Звитяга і мужність. Вірші і проза з війни».  У збірці представлено твори учасників російсько-української війни, які захищали і захищають Україну із зброєю в руках – Бориса Гуменюка, Максима Кривцова, Артема Довгополого, Павла Вишебаби, Дмитра Лінартовича, Сергія Лефтера, Іллі Чернілевського, Олени Лотоцької та інших. Деяких із авторів цієї антології з нами вже немає…

Богдан Червак у своїй промові зупинився на творах літераторів, учасників війни, які загинули, виборюючи незалежність України. Він нагадав про письменника і поета Бориса Гуменюка, який з 22 червня 2014 року воював на сході України у складі спецбатальйону МВС України «Азов», згодом був заступником  командира батальйону «ОУН». У лютому 2022 року письменник став до лав ТрО. Брав участь в обороні Бахмута. З кінця грудня  2022 року Борис Гуменюк вважається зниклим безвісти.

Фронтова поезія Бориса Гуменюка, створена ще на першому етапі російсько-української війни, літературні критики та читачі справедливо називають одним із найсильніших зразків сучасної ветеранської літератури. Комбатанська творчість цього письменника багатогранна, вона включає і воєнну прозу, зокрема  психологічну мемуарно-біографічну книгу «100 новел про війну».

Свого часу поетичну збірку Бориса Гуменюка «Вірші з  війни» Держкомтелерадіо висував на здобуття поетом Національної премії імені Т.Г. Шевченка. На жаль, тоді фронтова поезія не була гідно оцінена комітетом.

Богдан Червак вважає, що справедливим було б внести  зміни до Положення про Національну премію імені Т.Г. Шевченка і дозволити висувати на її здобуття твори митців,  які загинули на  війні, але чиї твори вже стали духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам’ять народу, його національну свідомість і самобутність. Водночас за чинним Положенням присудження Національної премії імені Т.Г. Шевченка не може бути проведено посмертно.

Думку Богдана Червака підтримали  інші учасники конференції.