28 квітня 2004 року Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Іван Чиж узяв участь у науково-практичній конференції “Стан і перспективи законодавчого забезпечення діяльності засобів масової інформації в Україні”.

Співорганізаторами конференції на ряду з Державним комітетом телебачення і радіомовлення України виступили Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Інститут журналістики Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, Всеукраїнська організація “Третейський суд” та Всеукраїнський Прес-клуб. Проведення зустрічі провідних науковців має посприяти формуванню підґрунтя нового підходу до вдосконалення законодавства про ЗМІ в контексті Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

З одного боку Верховною Радою України було прийнято цілу низку законів, які регулюють діяльність суб’єктів інформаційної сфери, а з іншого – значна частина норм діючих законів вже застаріла і не відповідає реаліям сьогоднішньої практики роботи ЗМІ та органів державної влади.

Актуальність проблеми удосконалення вітчизняного інформаційного законодавства, прийняття Концепції національної інформаційної політики, розробки Інформаційного кодексу України стає все більш очевидною.

Саме на цих аспектах було побудовано дискусію учасників Конференції.

У своєму вступному слові Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Іван Чиж проінформував присутніх про хід підготовки до 7-ої Європейської Міністерської Конференції з питань ЗМІ. У рамках підготовки проведення у березні 2005 року зазначеної конференції з питань ЗМІ, відбудеться обговорення питань пов’язаних із станом та перспективою законодавчого забезпечення діяльності засобів масової інформації в Україні, що матиме конструктивний, діловий характер та знайде своє втілення у виробленні нових підходів до правового регулювання інформаційного простору України.

Напрацьовані під час конференції матеріали будуть враховані в матеріалах до 7-ої Європейської Конференції, законопроектній роботі Комітету, сприятимуть забезпеченню вільного та безперешкодного функціонування ЗМІ усіх форм власності.

Проведення такої Конференції матиме значний позитивний резонанс для України у Європі, і може бути використаним для популяризації своїх досягнень в інформаційній сфері, що є важливим на шляху вступу до СОТ та структур ЄС.

Результатом обговорення стало прийняття учасниками конференції Заяви та Рекомендацій

Заява учасників науково-практичної конференції “Стан і перспективи законодавчого забезпечення діяльності засобів масової інформації в Україні”.

Обговоривши питання стану і перспектив законодавчого забезпечення діяльності засобів масової інформації в України, учасники науково-практичної конференції:

- звертають увагу на недосконалість законодавства про ЗМІ та відсутність системного підходу до його вдосконалення;

- підтримують конкретні кроки Держкомтелерадіо України щодо системного підходу до розробки та удосконалення інформаційного законодавства із залученням відповідних фахівців та широкого кола громадськості;

схвалюють висловлені в ході конференції пропозиції щодо:

1) прискорення розробки нової редакції проекту Закону України “Про інформацію”;

2) розробки комплексного проекту Закону України “Про засоби масової інформації”;

3) розробки проекту Закону України “Про захист професійної діяльності журналістів”;

4) створення при Державному комітеті телебачення і радіомовлення України Громадської ради з проблем розвитку інформаційного суспільства;

5) прискорення розробки проекту Інформаційного кодексу України та проведення міжнародного семінару з проблем кодифікації інформаційного законодавства;

- закликають Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, а також інші установи та організації до співпраці.

Учасники конференції звертаються до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України з клопотанням врахувати рекомендації напрацьовані під час наукової - практичної конференції.

Рекомендації учасників науково-практичної конференції “Стан і перспективи законодавчого забезпечення діяльності засобів масової інформації в Україні”

1. Прискорити розгляд та підтримати проект Закону України “Про Концепцію національної інформаційної політики” у другому читанні та в цілому.

Концепція є стратегічним планом розвитку інформаційної сфери і визначає основні напрями, засади та принципи національної інформаційної політики, механізми її реалізації. Вона має на меті створення умов для побудови в Україні розвинутого інформаційного суспільства, забезпечення розвитку інформаційного простору, модернізацію інформаційної інфраструктури, інформаційних і телекомунікаційних технологій, ефективного формування та використання національних інформаційних ресурсів, окреслення пріоритетів розвитку інформаційної сфери.

Цей проект є результатом пошуку оптимальної форми надзвичайно складних інформаційних відносин між громадянами, суспільством і державою.

Проте, окремі члени Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації наполягають на відхиленні цього законопроекту.

Вважаємо таку позицію необґрунтованою, оскільки проект Закону України “Про Концепцію національної інформаційної політики” передбачає правове врегулювання відносин в інформаційній сфері, забезпечує комплексний підхід до формування галузі інформаційного законодавства.

Прийняття та впровадження цього нормативного документу стало б вагомим чинником забезпечення свободи слова та інформації в Україні, сприяло б зростанню ролі засобів масової інформації у соціально-економічному розвитку держави, слугувало б вагомим стимулом подальшого розвитку конституційно-правових норм з урахуванням європейських стандартів.

2. Відхилити законопроект “Про внесення змін до Закону України „Про телебачення і радіомовлення” як неприйнятний, який не сприяє покращенню законодавчого забезпечення діяльності аудіовізуальних засобів масової інформації.

Законопроект не відповідає Конституції України (пункт 11 статті 92), яка проголошує, що виключно законами України визначаються засади утворення і діяльності засобів масової інформації, суттєво обмежує права і свободи людини і громадянина.

Всупереч законодавчому визначенню порядку утворення і діяльності засобів масової інформації як основних інститутів демократії авторами пропонується засновувати телерадіоорганізацію-юридичні особи, яким, поряд з виконанням функцій суб’єктів господарювання, делегується право створювати телерадіопрограми та/або передачі для масового розповсюдження і трансляції їх на підставі відповідної ліцензії на мовлення або передачі третій стороні для трансляції у повному обсязі та без змін.

Таким чином, законопроект:

по-перше, позбавляє права, тобто, можливості громадян та юридичних осіб утворювати (засновувати) засоби масової інформації, що суттєво обмежує право на свободу слова та інформації;

по-друге, позбавляє права, тобто можливості утворювати редакції засобів масової інформації, що не дає можливості врегулювати відносини між засновником засобу масової інформації та редакцією, не дає можливості прийняти статут редакції засобу масової інформації (статут юридичної особи і статут редакції засобу масової інформації – це різні статути);

по-третє, позбавляє права журналістів, які працюють в сфері телебачення і радіомовлення мати статус журналіста аудіовізуального засобу масової інформації, і, відповідно, мати правові гарантії держави на захист своєї професійної діяльності;

по-четверте, законопроект обмежує свободу творчості журналістів, змушуючи їх будувати свої трудові відносини не з редакціями засобів масової інформації, а з суб’єктами господарювання і за їхніми правилами;

по-п’яте, законопроект ставить у нерівні умови журналістів друкованих засобів масової інформації і журналістів аудіовізуальних засобів масової інформації.

Крім того, є неправомірним покладання на телерадіоорганізації обов’язку державної реєстрації як суб’єктів інформаційної діяльності. Це обумовлено тим, що під державною реєстрацією розуміється письмовий запис або фіксація іншим чином фактів, явищ, відомостей чи певних матеріальних об’єктів з метою їх державного обліку та контролю, засвідчення дійсності і надання їм законного (легітимного) статусу. Державна реєстрація є доказом обставин, що тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Об’єктами державної реєстрації є друковані засоби масової інформації, суб’єкти підприємницької діяльності, банки, політичні партії, об’єднання громадян тощо.

Покладання на телерадіоорганізації (юридичні особи) обов’язку державної реєстрації як суб’єктів інформаційної діяльності та вимоги сплачувати за це кошти державі слід розглядати як штучне створення перешкод у реалізації права на інформацію, що суперечить принципу презумпції свободи інформації.

Законопроект фактично закладає підвалини для знищення державного сектору телерадіомовлення, закріпляючи норму щодо передачі майна державних телерадіокомпаній, придбаного за державні кошти, у приватну власність на підставі ліцензій на мовлення.

Слід усвідомити: якщо ми відкриваємо шлях до приватизації державних компаній, ми тим самим не наближаємо час створення суспільних каналів, а унеможливлюємо його. Просто не буде на чому їх створювати.

3. Відхилити законопроект “Про внесення змін до Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” як неприйнятний, що суперечить окремим нормам Конституції України.

Зокрема, передбачається вилучення одного з основних завдань Національної ради України – захист конституційних прав громадян на свободу думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань, що не відповідає статті 3 Основного Закону, яка проголошує, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Викликає занепокоєння намагання законодавчо обійти одну із важливих функцій Національної ради України - захист національної безпеки України в інформаційній сфері, що не відповідає статті 17 Конституції України, яка проголошує, що захист інформаційної безпеки є однією із найважливіших функцій держави і справою всього Українського народу. Тобто, простежуються ознаки руйнування системи, що забезпечує інформаційну безпеку України.

Передчасним є вилучення із нормативно-правового акту механізму щодо конституційно-правової відповідальності членів Національної ради за прийняті рішення та здійснення контролю за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства - їх ротації. Зважаючи на засилля насильства, жорстокості, порнографії у програмах іноземних телекомпаній, екранах комерційних телерадіоорганізацій, підтримка цієї пропозиції не буде зрозумілою суспільству і не відповідатиме послідовній політиці держави щодо посилення відповідальності за поширення шкідливої інформації.

Викликає сумнів пропозиція щодо покладання на одних і тих самих осіб – членів Національної ради великого ряду повноважень:

оголошення конкурсу на вільні частоти;

визначення умов та критеріїв конкурсу;

проведення конкурсу у якості членів конкурсної комісії;

визначення переможця конкурсу;

прийняття рішення про видачу ліцензій на мовлення;

визначення ліцензійних умов;

видача ліцензій;

визначення грошового ліцензійного збору за видачу ліцензії;

контроль за дотриманням законодавства та умов ліцензії та інші.

За переконанням учасників конференції, не відповідатиме принципу об’єктивності у діяльності Національної ради.

Слід зазначити, що набув чинності Закон України “Про захист суспільної моралі”, яким на Національну раду покладено додаткові завдання у сфері захисту суспільної моралі. Отже, підготовка нової редакції Закону України “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення” має бути узгоджена із зазначеним Законом.