День вишиванки, який традиційно відзначається у третій четвер травня, єднає українців незалежно від їхньої статі, соціального статусу, віросповідань чи політичних поглядів. Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного. Його мета - зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Воно вкрай важливе саме сьогодні, адже показує, – українці єдині, а отже, незборимі.

Саме свято не передбачає обов’язкових заходів окрім одягання вишиванки. Хоча протягом всієї історії заходу з ініціативи студентів, школярів, громадських та культурних діячів проводяться концерти, хода, конкурси, вечорниці, ярмарки. Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку – одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом з тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість.

Всеукраїнська акція «День української вишиванки» було започатковано студенткою факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесею Воронюк у 2007 році, яка запропонувала однокурсникам якогось дня разом одягати вишиті сорочки. У перший рік свята у 2007 році вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України. У 2016 році Україна святкуватиме його вже десятий рік поспіль.