Олег НАЛИВАЙКО: «Новий канал цілком реально може запрацювати вже у вересні цього року»

Цього тижня голова Офісу Ради Європи в Україні Мортен Енберг публічно привітав створення ПАТ «Національне суспільне телебачення України», реєстрація якого як юридичної особи відбулася 19 січня. «У Британії є ВВС, в Австрії — ORF, у Швеції — SVT, а в Україні відтепер — ПАТ «НСТУ», — зазначив голова Офісу Ради Європи, додавши, що робота зі створення суспільного телебачення була «скоординована і командна». Енберг нагадав українській владі, що перетворення державних телерадіокомпаній на канали суспільного мовлення відповідно до стандартів Ради Європи було одним із зобов’язань України з 2005 року. Відтепер, за його словами, суспільне телебачення має стати формою суспільної дискусії та «засобом для ширшої демократичної участі громадян». Однак коли де-юре створене Суспільне ТБ стане де-факто повноцінним мовником? Як обиратимуть керівництво каналу? Якою буде концепція? Про головні виклики та реальні перспективи запуску в Україні Суспільного ТБ «День» розмовляв з головою Комісії з питань перетворення НТКУ на ПАТ НСТУ, головою Держкомтелерадіо Олегом НАЛИВАЙКОМ.

— Після 19 січня, коли було зареєстровано як юридичну особу ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», по суті, можна говорити про старт Суспільного ТБ в нашій країні. А найголовніше — що це точка неповернення, — говорить Олег Наливайко. — Україна йшла до цього близько 20 років, а з 2005 року — це ще й було наше добровільне зобов’язання перед Радою Європи. Ми доєдналися до Ради Європи, пообіцявши зробити дві важливі медійні реформи — створити Суспільне ТБ і реформувати друковані комунальні ЗМІ. І коли кожного разу в Страсбурзі чи Брюсселі мені доводилося зустрічатися з європейськими колегами, то було соромно за ці невиконані «домашні завдання».

Створення каналу відбувалося повільно й тому, що було чимало бюрократичних моментів. Розумієте, ми реформували галузь, підрозділи якої знаходяться абсолютно в усіх областях, на момент реформи — це 8 тисяч людей, 30 підприємств, які мають свою господарську історію термінами по 50—60 років. Причому до господарського віддання в радянські часи ставилися не дуже серйозно, адже більшість рішень приймали в партійних комітетах. Тому зіштовхнулися з багатьма майновими проблемами, з проблемами землі, з форс-мажорною ситуацією довкола кримської компанії, з компаніями Донецька і Луганська.

— Чи можна говорити, що на сьогодні бюрократична тяганина довкола створення Суспільного ТБ повністю завершилася?

— 19 січня було два важливі рішення — створення ПАТ «НСТУ» та припинення діяльності НТКУ. Цього ж дня я як голова комісії з реформування склав свої повноваження. Все. Крапка. Більше до цього питання в Україні ніхто не повертається.

— Днем раніше ви підписали Положення про Наглядову раду НСТУ, члени якої мають обрати з-поміж себе голову, заступника і секретаря, затвердити положення і оголосити конкурс на голову правління каналу. Як можете оцінити готовність такого складу ради до професійної роботи?

— Там було два накази — Положення про Наглядову раду, про яке ви говорите, та положення про Правління НСТУ. Минулого понеділка уряд поклав на нас обов’язки з управління майном каналу, адже це обов’язки акціонера. Ми не маємо права втручатися ні в господарську діяльність, ні тим більше в редакційну політику каналу. Але оскільки держава є 100% акціонером, то функція Держкомтелерадіо — затверджувати керівництво каналу інструментом Наглядової ради. Наглядова рада почала працювати вже наступного дня після створення каналу. У нас 17 членів цієї ради — 9 від громадськості і 8 від депутатських фракцій. Вони ще рік тому були обрані, багато нам допомагали, дехто вже професійно сприяв створенню Суспільного, інші — хто не мав справи з медіа-сферою — міг поповнити свої знання. Нам допомогла Рада Європи, було кілька поїздок членів Наглядової ради каналу до Литви, Чехії, Польщі... де вивчали досвід роботи тамтешніх суспільних мовників. Рада Європи зробила унікальну профорієнтаційну роботу. Думаю, що, як і в будь-якого колегіального органу, має відбутися певна «притирка» членів, а далі розпочнеться повноцінна робота.

— Коли може відбутися затвердження голови і членів правління каналу?

— Я сподіваюсь, що вже найближчого понеділка буде оголошено конкурс, і за певними процедурами думаю, що реально провести його у кінці березня — на початку квітня. Нам важливо це не затягувати. На носі Євробачення, сюди приїде чимало європейських колег. Ми хочемо, щоб Євробачення вже приймав повноважний голова НСТУ.

— Якщо у квітні буде обрано керівництво каналу, коли, на вашу думку, можна реально говорити про повноцінний запуск в країні Суспільного ТБ, не де-юре, а де-факто?

— Я думаю, що ті кандидати, які будуть балотуватися і реально матимуть шанси на перемогу, вже всі йтимуть на конкурс зі своїми командами. Я не думаю, що з’явиться хтось абсолютно випадковий. Часу на розгойдування вже немає. 2018 року для повноцінного запуску Суспільного ТБ в нас вже не існує. Розумієте, 2015 року, коли було запущено бренд Суспільного, відбувся своєрідний фальстарт. Глядачі, по суті, нічого не відчули. Якщо і зараз прийде нове керівництво і попросить півроку, рік чи два на створення каналу, ми просто втратимо довіру людей. На мій погляд, канал має увійти повноцінно в новий телевізійний сезон, який, як відомо, розпочинається у вересні. Цілком реально з квітня сформувати структуру роботи, творчу концепцію, визначити сітку мовлення, і за чотири місяці можна запустити канал.

— Якось в одному з коментарів відомий телеменеджер Микола Княжицький сказав, що на його бачення найкраще суспільне мовлення — це телеверсія газети «День». Чи погоджуєтеся?

— Як читач «Дня» з двадцятилітнім стажем я цілком поділяю цю думку. Більше того — відкрию таємницю. На сьогодні є реальною перспектива зробити спільний проект Суспільного ТБ і газети «День», зокрема щодо вашої книжкової бібліотеки. Ми з колегами-телевізійниками цю ідею вже не раз обговорювали, говорили про те, що публікації «Дня», ваші проекти, зокрема книги... концептуально лягають на творчі засади Суспільного ТБ. І створити спільний проект з газетою — просто наш обов’язок.

Вадим ЛУБЧАК, «День»

Газета: 

№13-14, (2017)