Творення ікони на склі суттєво відрізняється від традиційного малювання ікони на дереві та полотні. За традиціями народних майстрів художниця писала образи переважно червоним і золотим.

Ікона на склі малюється у зворотному порядку, виправити чи перемалювати щось на склі неможливо. Народна ікона на склі служила традиційним фактором релігійного виховання в родині та упродовж 18-19-го століть була невід’ємною частиною української хати та придорожніх каплиць південної частини Прикарпаття, Буковини, Закарпаття та в деяких частинах Галичини і Волині. Її возили також на Східну Україну.

У 19-20-му століттях іконопис на склі занепадає. Сьогодні народна школа іконопису на склі повертається до свого оновленого буття, стає елементом національного і духовного відродження в Україні.

Художниця пише ікони вже п’ятий рік. Благословення отримала в Свято-Георгіївському монастирі, поблизу Севастополя, на мисі Фіолент у настоятеля монастиря Ігумена Саватія та у Батюшки Василя в церкві Григорія Богослова, що в с. Іванківці Хмельницького району.

Хмельницька ОДТРК не тільки надала приміщення для експозиції, а й підготувала репортаж із відкриття виставки. На урочисту подію завітали Владика Антоній, Митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський УПЦ КП, митрофорний протоієрей Іван Данкевич благочинний вірних УГКЦ у Хмельницький області та митрофорний протоієрей Олександр Дацюк, секретар Хмельницької єпархії УПЦ, представники громадськості та шанувальники творів майстрині.