Книга була і залишається важливою складовою суспільної свідомості, джерелом мудрості і знань, своєрідним показником рівня національної та політичної культури. Добре це розуміючи, на проблеми книговидання сьогодні звернули увагу керівники держави. А підтвердженням цього є ініціатива Президента України Віктора Ющенка, підтримана Верховною Радою України, про започаткування випуску книжкової продукції за програмою “Українська книга”.

Зі словами вітання до учасників святкового зібрання звернулися Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Іван Чиж, народні депутати України, відомі журналісти, письменники, поети. Свої привітання учасникам Всеукраїнських зборів надіслали Президент України, Прем’єр-міністр України, Голова Верховної Ради України.

Учасники зборів також мали можливість оглянути виставку книг видавництв України та літератури, виданої в рамках Програми випуску соціально значущих видань. Завершилися урочистості святковим концертом.

Подаємо виступ Голови Держкомтелерадіо України І.С.Чижа на Всеукраїнських зборах видавців, поліграфістів, книгорозповсюджувачів з нагоди професійного свята.

Шановні колеги!

Дозвольте від щирого серця привітати вас з Днем працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження - професійним святом видавців, поліграфістів і розповсюджувачів друкованої продукції, яке за доброю традицією ми щорічно відзначаємо в останню суботу травня.

У наш час, незважаючи на домінування електронних ЗМІ в інформаційному просторі країни, друковане слово, книга, література загалом залишаються важливою частиною суспільної свідомості, одним із визначальних факторів формування політичної культури громадян.

Саме від наявності на сучасному вітчизняному ринку якісної, різноманітної і обов’язково доступної для всіх регіонів держави вітчизняної книжкової продукції як українською мовою, так і мовами національних меншин залежить уміння громадян грамотно захистити власні політичні права та свободи.

Отож багатотисячний колектив працівників видавничо-поліграфічного комплексу країни, представників якого я радий бачити на сьогоднішніх зборах, як ніхто причетний до суспільного поступу держави.

В цілому, за останніми даними Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції, який Держкомтелерадіо веде з моменту прийняття Закону України “Про видавничу справу”, у нас зареєстровано 2881 суб’єкт видавничої справи. З них: 900 – видавців, 461 – виготівник, 176 – розповсюджувачів видавничої продукції. Решта суб’єктів видавничої справи поєднують 2-3 види діяльності.

Результатом їхньої повсякденної нелегкої праці стало зростання обсягів випуску друкованої продукції на межі 2004-2005 років, коли випуск книжкових видань за тиражами у порівнянні з 2003 роком збільшився на 13 млн. 341 тис. 800 примірників (тобто на 33,8% - за даними Книжкової палати України).

Нині намітилася тенденція до збільшення випуску наукових видань, художньої та дитячої літератури як за назвами, так і за тиражами.

У першу чергу цьому сприяла низка законодавчо-нормативних актів, прийнятих останніми роками, які створили певні передумови для розвитку галузі.

Позитивний вплив на вітчизняний книжковий ринок справило й запровадження пільгового оподаткування. Хоча у порівнянні з Російською Федерацією, Республікою Білорусь, не кажучи вже про розвинуті західноєвропейські країни, поки що рано говорити про повне задоволення потреб громадян України у книжковій продукції. Як свідчать сучасні соціологічні дослідження, для нормального розвитку суспільства за рік необхідно виробляти 12-14 книжок на одного жителя.

Усі ці показники зайвий раз нагадують, що діюча законодавча база в Україні ще не забезпечує повноцінний динамічний розвиток суб’єктів видавничої галузі. У зв’язку з цим Комітет готовий підтримати законодавчу ініціативу галузевих громадських організацій (Форум видавців, Українська асоціація виробників поліграфічної продукції, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Асоціація “Навчальна книга”, Всеукраїнський благодійний фонд “Книги України”) щодо подальшого реформування книговидавничої справи.

Давайте спільно шукати шляхи вирішення проблем, що гальмують розвиток видавничо-поліграфічного комплексу країни.

Проте державна підтримка вітчизняного книговидання - це не лише прийняття відповідних законодавчих актів, що забезпечують розвиток галузі, а й виділення цільових бюджетних коштів на закупівлю за державним замовленням друкованої продукції.

Починаючи з 2002 року, більш як утричі збільшилися планові обсяги фінансування Програми випуску соціально значущих видань, куратором якої з 1997 року є Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Так, якщо у 2002 році Державним бюджетом України на зазначену Програму передбачалося 13 млн. 850 тис. грн., у 2003 році – 14 млн. 800 тис. грн., то у 2004 році – 43 млн. 610 тис. грн.

Протягом 2002-2004 років за Програмою випуску соціально значущих видань випущено 552 назви друкованих видань загальним тиражем 2 млн. 164 тис. 500 прим. на загальну суму 40 млн. 811 тис. грн.

Користуючись нагодою, хочу відзначити сумлінну роботу з випуску друкованої продукції за державним замовленням колективів:

·         видавництва “Альтернативи”, директор Шпаковатий Микола Іванович, за серію книг “Особистість і доба”;

·         видавництва “Брама-Україна”, директор Третяков Олександр Михайлович, за книгу В.Симоненка “Твори” у 2-х томах;

·         Державного спеціалізованого видавництва дитячої літератури “Веселка”, директор Гоян Ярема Петрович, за книгу Олесь Гончар “Щоденники” у 3-х томах;

·         Державного спеціалізованого видавництва “Вища школа”, директор Півень Віра Василівна, за книжкове видання “Російсько-український зовнішньоторговельний і зовнішньоекономічний словник”;

·         видавництва імені Олени Теліги, директор Білолипецька Інна Ярославівна, за книгу Теліга Олена “Листи. Спогади”;

·         видавництва “Генеза”, директор Дубас Олексій Павлович, за серію книг “Політична історія ХХ століття” у 6-ти томах;

·         видавництва художньої літератури “Дніпро” (директор Войтович Володимир Степанович) та видавництва “Криниця” (директор Андрієвський Леонід Іванович), за низку книг із серії “Бібліотека Шевченківського комітету”, книжкове видання “Давит Сасунці: вірменьский народний епос”;

·         Державного підприємства “Спеціалізоване видавництво мовами національних меншин України “Етнос”, директор Головко Любов Никифорівна, за книжкові дитячі видання мовами національних меншин;

·         редакції журналу “Дніпро”, директор Луків Микола Володимирович, за книги Бориса Олійника “Пісня про матір” і Олександра Сизоненка “Не поле перейти”;

·         Державного спеціалізованого видавництва “Здоров’я”, директор Ситник Валерій Петрович, за книгу В.Запорожан “ВІЛ-інфекція і СНІД”;

·         Всеукраїнського багатопрофільного видавництва “Каменяр”, директор Сапіга Дмитро Іванович, за книгу І.Франка “Зів’яле листя”;

·         Всеукраїнського державного багатопрофільного видавництва “Карпати”, директор Браславець Віктор Володимирович, за книгу О.Соломченко “Писанки українських Карпат”;

·         ВАТ “Видавництво “Київська правда”, Ковба Іван Володимирович, за книги Богдана Рильського “Мандрівка в молодість батька” та Лесі Українки “Горить моє серце”;

·         Державного спеціалізованого видавництва “Либідь”, директор Бойко Олена Олександрівна, за книги з серії “Пам’ятки історичної думки України”, книжкові видання Тараса Шевченка “Я так її... я так люблю...”, “Українки в історії”, В.Шевчук “Муза Роксоланська”;

·         Державного спеціалізованого видавництва “Мистецтво”, директор Прибєга Ніна Дмитрівна, за мистецькі видання “Музей коштовностей України”, “Національний заповідник Софія Київська”, Д.Степовик “Сучасна українська ікона”, “Талан: життя і творчість Марії Заньковецької”, Шота Руставелі “Витязь в тигровій шкурі”;

·         Державного спеціалізованого видавництва “Світ”, директор Мельник Ігор Андрійович, за книги: М.Грушевський “Повне зібрання творів” у 50-ти томах;

·         Державного спеціалізованого видавництва “Техніка”, директор Костриця Юрій Юхимович, за книгу В.Стеклов “Нові інформаційні технології” та серію книг “Національні святині України”;

·         Всеукраїнського державного спеціалізованого видавництва “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, директор Зяблюк Михайло Павлович, за книгу М.Бажана “Вибрані твори” у 2-х томах, “Українська мова. Енциклопедія”;

·         Державного спеціалізованого видавництва “Україна”, директор Стетюха Микола Васильович, за низку книг, приурочених 60-річчю Перемоги;

·         Державного спеціалізованого видавництва “Музична Україна”, директор Андрійчук Анатолій Климович (хвилина мовчання!), за книги “Микола Лисенко. Листи”, “Академія музичної еліти”.

У поточному році Державним бюджетом України не передбачено фінансування програми під назвою “Програма випуску соціально значущих видань”.

Натомість Законом “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік та інших законодавчих актів України” затверджено нову програму “Українська книга”, на реалізацію якої виділено 20 млн. грн.

Нині Комітет уже розробив проект “Порядку випуску книжкової продукції за програмою “Українська книга” та проект постанови Кабінету Міністрів України “Про видання книжкової продукції за програмою “Українська книга”, які в установленому порядку подано на погодження зацікавлених міністерств.

Крім виконання функцій державного замовника на виготовлення друкованої продукції, Держкомтелерадіо є також розпорядником бюджетних коштів, призначених для проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у видавничій сфері.

Цей напрям ефективно реалізує ВАТ “Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості імені Т.Г.Шевченка".

Однак існуючі обсяги фінансування наукових робіт не задовольняють потреби видавничо-поліграфічного комплексу країни, що гальмує проведення розробок новітніх видів поліграфічного обладнання, сучасних технологій, забезпечення зростаючих вимог до підвищення рівня захисту довкілля від забруднень поліграфічного виробництва, розроблення нових національних і галузевих стандартів тощо.

До того ж, видавничо-поліграфічний комплекс постійно потребує поповнення кваліфікованими фахівцями - інженерами, редакторами, друкарями, книгорозповсюджувачами, підготовку яких на сьогодні здійснюють, зокрема, Українська академія друкарства (м. Львів) та видавничо-поліграфічний факультет Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”, який, до речі, вже отримав статус інституту.

На шести кафедрах цього закладу нині працюють близько 100 викладачів, більшість із яких професори та доценти. Найважливіші розробки науковців кафедри впроваджено у виробництво в кількох районних та обласних друкарнях.

Нинішній стан видавничо-поліграфічної галузі країни безпосередньо пов’язаний із застарілим поліграфічним устаткуванням, що використовується вітчизняним виробником друкованої продукції.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що поліграфічні підприємства, насамперед державної форми власності, через брак обігових коштів не мають змоги оновити парк поліграфічних машин і придбати сучасні витратні матеріали.

Незадовільний стан видавничо-поліграфічного комплексу країни спонукав Держкомтелерадіо протягом останніх років вжити термінових заходів на загальнодержавному рівні.

З метою подолання кризи у вітчизняному книговиданні та створення сприятливих умов для його розвитку Комітет доклав максимум зусиль, аби Закон України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”, яким з 1 січня 2004 року вносилися зміни до законодавчих актів з питань оподаткування щодо надання податкових пільг у книговидавничій галузі, не тільки був прийнятий, але й запрацював у повну силу.

Для розвитку поліграфічних підприємств державної форми власності Держкомтелерадіо України прямо чи опосередковано сприяв корпоратизації 30 підприємств галузі, які раніше підпорядковувалися Комітету.

Ці найпотужніші державні поліграфічні підприємства було перетворено у відкриті акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких передано в управління Державної акціонерної компанії “Укрвидавполіграфія”.

Проте виведення підприємств із галузевого принципу управління та зміна форми власності від державної до колективної і, як наслідок, зміна форми управління від централізованого прийняття рішень до колективного рішення загальних зборів акціонерів або наглядових рад себе не виправдало.

Більше того, до Комітету постійно надходять звернення трудових колективів (ВАТ “Харківська книжкова фабрика “Глобус”, ВАТ “Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе”, ВАТ “Наддніпрянська правда”, ВАТ “Видавництво “Київська правда”, ДВАТ “Укрпостачпреса”, ДВАТ “Укркнига”, ВАТ “Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат “Збруч”, ВАТ “Видавництво “Полтава”, ВАТ “Видавництво “Закарпаття”) з інформацією про дії правління ДАК, які призводять до розвалу діяльності підприємств, незаконного відчуження майна, повного ігнорування прав трудових колективів, та проханням вжити заходів.

На жаль, Держкомтелерадіо України не має правових важелів для впливу на роботу Компанії, не отримує балансів, фінансових та інших документів щодо її діяльності та підпорядкованих їй підприємств, а тому виникає закономірне питання щодо доцільності існування ДАК “Укрвидавполіграфія”.

Кілька слів про іншу складову видавничої справи - розповсюдження видавничої продукції.

У суспільстві поширена думка, що занепад ринку україномовної книжкової продукції спричинений ліквідацією єдиної книготорговельної мережі. Але державна система книгорозподілу в умовах функціонування ринкової економіки навряд чи могла б відновитися. Адже єдина мережа функціонувала лише в умовах централізованого постачання та стабільних фінансових розрахунків, що забезпечувалися державою.

Нині спостерігається повільне зростання кількості книгарень (в Україні їх близько 300, тоді як у Польщі – 2,5 тисячі), які мають забезпечити широкий доступ населення до книжкових видань.

Переважна більшість книгарень розташована в обласних центрах і великих містах. А в окремих районних центрах, не кажучи вже про малі містечка, вони взагалі відсутні.

До існуючих проблем додається звужений і збіднений асортимент книг, представлених у книжкових магазинах, відсутність кваліфікованих фахівців книговидавничої справи та відповідного програмного забезпечення для ведення обліку друкованої продукції тощо.

У межах повноважень Комітет завжди відстоював права книгорозповсюджувачів різних регіонів. Лише останніми роками нам вдалося запобігти виселенню колективів книготорговельних підприємств із орендованих ними приміщень у Броварах, Вінниці, Києві, Кіровограді, Одесі, Хмельницькому.

Позитивно вплинути на розвиток вітчизняної роздрібної книготорговельної мережі могло б стимулювання зростання кількості книгарень за рахунок інвестування та налагодження роздрібного продажу альтернативними способами, як це відбувається в країнах Східної та Західної Європи - через супермаркети, книжкові кіоски та клуби, поштові каталоги, інтернет-ресурси.

В Україні торгівлю книгами за каталогами у рамках послуги “Товари – поштою” здійснює Українське державне підприємство поштового зв’язку “Укрпошта”.

Торік було укладено близько 30 договорів із компаніями, які розширюють власні канали збуту за рахунок торгівлі за каталогами.

У загальному обороті продукції, що замовляється за каталогами, книги становлять 95-96%. Цей альтернативний спосіб поширення книжкових видань активно освоюють видавництва “Фоліо”, “Ранок”, “Перун” та інші.

Ще однією не менш актуальною проблемою є на сьогодні собівартість виготовлення української книги.

Як відомо, з 1 липня 2004 року було скасовано 20% ПДВ на друковану продукцію, а отже, собівартість книг мала б знизитися.

Однак нині ситуація ускладнилася: поліграфічні послуги знову підвищилися на 35% через збільшення митного збору на ввезення імпортних поліграфічних матеріалів (у тому числі паперу, поліграфічних витратних матеріалів та обладнання).

За таких умов спостерігається чітка тенденція щодо втрати українськими видавцями конкурентних переваг та остаточного занепаду галузі.

Для виправлення ситуації у видавничо-поліграфічному комплексі країни Державний комітет телебачення і радіомовлення України у травні поточного року подав на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції та рекомендації щодо впровадження державної протекціоністської політики у видавничій сфері.

Комітет запропонував:

-         визначити книговидавничу галузь України стратегічним національним пріоритетом;

-         забезпечити можливість цілісного управління галуззю;

-         розглянути можливість виділення з держбюджету коштів або сприяння залученню іноземних інвестицій на технічне переоснащення галузі книговидання та преси, насамперед поліграфічних підприємств державної форми власності;

-         доручити Національному банку України розробити механізм пільгового кредитування підприємств поліграфічної галузі з метою оновлення вітчизняного парку поліграфічних машин;

-         внести зміни до законів України щодо оподаткування прибутку підприємств, податку на додану вартість в частині, що стосується господарської діяльності суб’єктів видавничої справи;

-         терміново розглянути питання щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України стосовно звільнення відрахувань прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у розмірі 50% до загального фонду Державного бюджету України всіх суб’єктів видавничої справи;

-         розробити та затвердити Державну цільову програму випуску друкованої продукції “Українська книга” на період до 2010 року;

-         керуючись Законом України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, розглянути можливість щодо збільшення обсягів фінансування наукових розробок у сфері книговидання та преси за рахунок коштів державного бюджету;

-         забезпечити створення загальнонаціональної мережі книгорозповсюдження, зорієнтованої на українську книгу та вітчизняного виробника, за участю держави із залученням інвестицій і приватного капіталу суб’єктів видавничої справи;

-         акції всіх державних акціонерних підприємств, які входять до складу ДАК “Укрвидавполіграфія”, передати в управління Держкомтелерадіо з метою збереження державних підприємств галузі;

-         Державну акціонерну компанію “Укрвидавполіграфія” ліквідувати.

І якщо держава не втрутиться у сферу книговидання, то вітчизняна законодавча база залишиться незмінною, і, як наслідок, обсяги видання української книги почнуть знижуватися. Це загрожує насамперед державному сектору, оскільки він менш мобільний, ніж приватний, а його продукція має вищу собівартість.

Сподіваємося, що втілення у життя державного протекціонізму у книговидавничій сфері з метою виходу її з кризи дасть новий імпульс динамічному розвитку цього важливого господарського комплексу, забезпечить робочі місця для десятків тисяч громадян.

Ще раз вітаю вас, шановні колеги, і зичу багатотисячному колективу видавничо-поліграфічної галузі успіхів у роботі, наполегливості й оптимізму.