У фільмі звучить голос Ізидори Косач-Борисової, наданий Інститутом Лесезнавства Східноєвропейського університету і відреставрований на базі студії звукозапису «Муза» Волинської ОДТРК, вперше телевізійно оприлюднюються її листи, демонструються нові меморіальні речі, передані з-за океану на Волинь. Також використано фрагменти постановки «Боярині» Волинського обласного муздрамтеатру ім. Т.Шевченка.

Це не перший фільм Волинської ОДТРК, присвячений сім’ї Косачів. Та ж сама творча група свого часу створила фільми «Де пахнув сніг…» - про брата Лесі Українки Миколу Косача, «Самітник із роду Косачів» - про Юрія Косача, племінника співачки досвітніх вогнів.

Ім’я сестрі дали Леся і брат Михайло. «Найчистіші діаманти сяють ясні та прозорі. Та не може дорівнятись ні один з них Ізидорі». Ці слова «Давньої казки» Лариса Косач присвятила маленькій улюблениці родини, доля якої була досить драматичною. Дівчам Ізидора перенесла важкої форми дифтерію, з якої її виходила, на думку лікарів, Леся. Навчаючись на сільськогосподарських курсах у Петербурзі, Ізидора захворіла черевним тифом. І вдруге Леся її рятує, прибувши останнім потягом у місто на Неві.

Завершивши агрономічений факультет Київського політехнічного інституту і вийшовши заміж за Юрія Борисова, Ізидора губить чоловіка у в’язничних таборах. Згодом і сама 1937 року зазнає арешту і сибірського Онєглагу, де змушена була працювати на лісозаготівлях. Після того, як долею сестер Лесі Українки поцікавилась Ольга Кобилянська, у листопаді 1939-го Ізидора Косач-Борисова була реабілітована і повернулась до Києва, звідки під час війни емігрувала спочатку до Німеччини, а далі, втративши сестру Ольгу, - до Сполучених Штатів Америки.

За океаном Ізидора Петрівна веде активну громадську роботу на пошанування родини Косачів. Саме завдяки їй побачило світ фундаментальне видання про життя і творчіть Лесі Українки, зібране й впорядковане Ольгою Косач-Кривинюк «Леся Українка. Хронологія життя і творчості», яке вона не змогла видати за своє життя.Саме Ізидорі Косач ми завдячуємо збереженню багатьох безцінних родинних матеріалів, яких чекало знищення у роки лихоліть України. Нині ці матеріали повертаються на рідну землю.

Лесина сестра залишила нащадкам спогади, біографічні нотатки про Колодяжне, родину і друзів…

На могилі Ізидори у м.Піскатавей (США) викарбувано слова із драматичного, довгий час забороненого в СРСР, твору «Бояриня» Лесі Українки: «Добраніч, сонечко. Ідеш на захід. Побачиш Україну – привітай!»

На фото: Ізидора Косач-Борисова.