Яскравий представник поезії шістдесятників, автор кіносценаріїв, які увійшли в скарбницю українського кіно - «Криниця для спраглих», «Камінний хрест», «Пропала грамота», голова першої офіційної української антирадянської організації «Народний рух України», народний депутат України кількох скликань – це лише деякі штрихи біографії Людини, яка все своє свідоме життя була у пошуку сенсу буття і великому прагненні змінити світ на краще.

Звістка про смерть Івана Федоровича Драча принесла біль і скорботу в серця працівників Держкомтелерадіо, які знали його особисто. Адже з 2000 по 2002 рік Іван Драч очолював Держкомтелерадіо (тодішня назва - Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України), а пізніше входив до складу консультативно-громадських органів, створених при відомстві.

У кабінети державної влади він приніс із собою дух демократії, звичку до діалогу і дискусії, вміння слухати і чути іншу думку. А ще - здатність невимушеним гумором і влучним поетичним рядком розрядити ситуацію, поглянути на справу ширше і об’єктивніше.

Завжди і передусім він був Українцем. Україна була в його серці, поезії і вчинках, понад усе були для нього державні інтереси. Разом із смертю людини такої величі йде у вічність ціла епоха, але залишаються добрі справи, які продовжуватимуть його сучасники і наступне покоління українців.

Колектив Держкомтелерадіо висловлює щирі співчуття рідним і близьким Івана Федоровича Драча, а також всім, хто знав, любив і поважав цього великого поета і особистість.