Відкриваючи слухання, головуючий на засіданні заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко наголосив, що захист прав дитини в Україні є завданням всього українського суспільства. Міжнародна Конвенція Організації Об'єднаних Націй про права дитини була ратифікована в Україні ще у 1991 році. Заступник Голови Верховної Ради нагадав, що з того часу було прийнято низку законів щодо посилення захисту прав дитини, проте законодавча частина часто випереджає практичну, "оскільки низка законопроектів, особливо направлених на соціальну підтримку, щороку призупиняються, і залишається більшою проблемою не наявність цих законів, а те, чи здатна держава у фінансовому сенсі їх виконувати".

Взявши слово, Голова Держкомтелерадіо Юрій Плаксюк зупинився на проблемі дотримання прав дитини в інформаційній сфері. Зокрема, він наголосив на посиленні відповідальності керівників телерадіоорганізацій за змістовне наповнення ефіру та дотримання законодавства у сфері захисту суспільної моралі

«Переконаний, - зауважив Юрій Плаксюк. - збери ми в одній залі усіх керівників наших вітчизняних телерадіокомпаній, а їх не мало-не багато – понад дві тисячі, ми тішилися б і їхніми сентенціями щодо загрозливої небезпеки для суспільства насильства, наркоманії, здирництва, хамства по відношенню до всіх і кожного, не кажучи вже про дітей. Та коли значна частина цих освічених і талановитих менеджерів усамітнено береться за добір програм і передач для керованих ними телерадіоканалів, то тут їм уже не до сентиментів. Тут вони безапеляційно наче загіпнотизовані підпорядковуються законам ринку, корпоративного зиску, неоднозначним інстинктам ними ж вигаданої віртуальної телерадіоаудиторії. І починають верстати на свій розсуд національний ефір з передач, дозвіл на перегляд яких давно належить отримувати за рецептами лікарів-психіатрів.»

Втім, в Україні напрацьовано десятки законів, які мають стояти на перешкоді такої практики. Як приклад, Юрій Плаксюк навів статтю 28 закону про телерадіомовлення, у якій наголошується, що «ліцензіат не має права розповсюджувати програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і програми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля, сцени, звернені до сексуальних інтересів».

Час карати порушників законодавства фінансово, вважає Голова Держкомтелерадіо. «Якщо комерційна вигода для них над усе – то нехай будуть готові з отриманих прибутків компенсувати заподіяні суспільству збитки. І спрямовувати ці кошти не стільки на будинки-інтернати взагалі, скільки на конкретних дітей і підлітків», - наголосив він.

На думку Юрія Плаксюка, із впровадженням суспільного телерадіомовлення, цифрового ефірного телебачення, коли відповідальність за якість телерадіоефіру ставатиме колегіальною, наглядові органи, провайдери мультиплексів будуть зобов’язані не просто рахуватися із вимогами законодавства, а й повсякденно демонструвати зразкове розуміння державних пріоритетів у ставленні до проблеми забезпечення прав дитини. Вже сьогодні таку відповідальність демонструють державні телерадіокомпанії, які не лише прискіпливо добирають контент для мовлення, а й фахово, у межах державного замовлення, висвітлюють непрості теми соціального і правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. «Власне, державні телерадіоорганізації роблять, напевне, теж саме, що й окремі приватні телерадіокомпанії, однак роблять це не - вряди-годи, перед очікуваною перевіркою контролюючого органу, а постійно. Закономірно, що вони й складатимуть основу суспільного телерадіомовлення,» - зауважив Юрій Плаксюк.

Також Голова Комітету у своєму виступі нагадав про потребу суспільства в змістовних загальноукраїнських дитячих телерадіофестивалях. Ті, що існують - «Золоте Курча» і «Кришталеві джерела» - не в змозі відтворити усієї зацікавленості дітей та молоді до аматорської творчості. До того ж вони не фінансуються державою. Юрій Плаксюк вніс пропозицію об’єднати зусилля усіх зацікавлених міністерств та відомств для створення та проведення масштабного дитячого телерадіофестивалю загальнодержавного рівня.