У рамках кінофестивалю «Молодість» буде показана спеціальна програма „Кінодокументи про Голодомор”. Глядачі ознайомляться з документальними стрічками, створеними українськими кінематографістами.
Це, зокрема, серія «Долі»", «Голод 33» Олеся Янчука, "Пейзаж після мора" Юрія Терещенка, "Ой горе, це ж гості до мене" Павла Фаренюка, "Свідчення очевидців. 33-й" Миколи Лактионова-Стезенка. „Свіча Джеймса Мейса” Наталії Сущевої тощо. Також свій фільм „Живі” представить режисер Сергій Буковський. Який обіцяє бути подією у політичному та мистецькому житті України.
Основним стрижнем фільму є події 1932-1933 років, проте сюжетні і тематичні лінії простягаються від 1917 року і до початку Другої світової війни. Така хронологія обрана власне для того, щоб ґрунтовно показати передумови і причини Голодомору.
«Картина називається «Живі…», тому що ми знімаємо живих людей, тих, які вижили і залишилися людьми. Але це й про мертвих, пам'ять про яких ми воскрешаємо, і які для нас залишаються живими, поки ми пам’ятаємо. Ідея проекту належить Президенту України Віктору Ющенко”, - розповів кінорежисер.
Для зйомок фільму були використані архівні джерела і свідченнях очевидців. Це і кіноархіви, і архіви документів – СБУ, Червоного Хреста, державних архівів Італії, Польщі, а також приватні архіви.
„Нам вдалося записати багато досить змістовних свідчень. Усі очевидці – прекрасні люди. Одних ми знаходили через свої контакти, інших нам радили у сільських та селищних радах. Без місцевої адміністрації не можна ніяк, тому що часто літні люди, навчені нашим життям, чужому двері ніколи не відкриють. І ми дійсно досить часто спостерігали відчуття жаху, який був насаджений тоді, в 1930-х роках, і який не може викорінитися сьогодні так швидко. Одна бабуся нам дуже довго розповідала, потім уже й співала, а насамкінець каже мені тихо: «А мене за це не посадять, що я вам наговорила?» Отже після цього фільму кожен глядач має сам зробити висновки. Ми лише подаємо факти, і дамо, я сподіваюсь, глядачеві можливість сприйняти їх на емоційному рівні, і – замислитись. Найменше ми хочемо когось вразити режисерською чи операторською майстерністю. Ми робимо все, аби фільм сприймався органічно. Ми йдемо за нашими героями, саме вони диктують стилістику фільму”, - вважає Сергій Буковський.