22 квітня 2004 року голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Іван Чиж провів нараду з генеральними директорами обласних і регіональних державних телерадіокомпаній.
Розпочинаючи нараду, голова Комітету Іван Чиж звернувся до присутніх із такими словами: “У нас нагромадилося чимало питань, які ми повинні обговорити, виробити чіткі критерії та підходи, а також забезпечити ефективну, злагоджену роботу. Роботу командну. З чіткою підпорядкованістю, з дотриманням дисципліни і відповідальним ставленням до виконання своїх функціональних обов’язків.
Спершу проінформую вас про зміст листа Б.Холода, надісланого до Комітету. Насамперед щодо критеріїв відбору переможців.
У листі Борис Іванович, зокрема, просить, цитую: “самостійно співставити і проаналізувати дві програмні концепції, заявлені в конкурсах”, а також зазначає “з прикрістю маємо наголосити: державні телерадіокомпанії останнім часом часто втрачають порівняно з конкурентами саме через меншу досконалість своїх планів, прагнень і рівень діяльності”.
Як на мене, сумнівними є, принаймні, дві позиції у порівнянні Національною радою концепцій державної і недержавної телерадіоорганізацій.
На думку Голови Національної ради, перша (державна) концепція поступається другій (недержавній) в обсягах виробництва власного і трансляції вітчизняного продукту.
Якщо підходити формально, то справді 24 години на добу вітчизняного, а тим більше власного мовлення більше, ніж відповідно 16 та 11,2 години.
Але ж розберемося, що вкладається у поняття "власні" та "вітчизняні" передачі. Не треба бути великим експертом, аби зрозуміти, що супровід музичних творів, який здійснюють ведучі комерційних FM-радіостанцій, підготувати простіше й дешевше, ніж повноформатну ґрунтовну передачу, наприклад, із культурологічної або політичної тематики, підготовкою яких займаються державні компанії.
І вже зовсім складно визнати вітчизняним продуктом значну частину того, що цілодобово передає більшість комерційних радіостанцій. На цьому фоні перемога ТОВ „ТРО „Русское радио-Украина” над Харківською обласною державною телерадіокомпанією не виглядає переконливо.
Та особливо мене здивувало те, що планова перевірка, яку Національна рада провела 14 жовтня 2003 року, засвідчила дотримання цією державною телерадіокомпанією ліцензійних умов та обсяг вітчизняного продукту на 95%.
Після нашого листа до Національної ради з проханням пояснити критерії визначення переможця остання розпочала ретельні перевірки програмного наповнення та відповідності діяльності ліцензійним умовам саме державних телерадіоорганізацій. При цьому на порушення інших телерадіомовників увага не звертається.
Наприклад, Інтернет-видання “Телекритика”, посилаючись на Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, стверджує, що навіть сам керівник радіостанції “Киевские ведомости” погодився із застереженнями Комітету щодо наявності у програмах цієї станції ознак пропаганди кримінальних цінностей.
Виникає питання: чому позавідомчий контролюючий державний орган не приймає ніяких рішень щодо цього факту?
Незадоволення Національної ради викликала також самовільна зміна програмної концепції деяких компаній. Це стосується Севастопольської РДТРК, Львівської, Кіровоградської ОДТРК та ДТРК “Крим”. Керівники цих компаній повинні дати мені вичерпні пояснення ситуації та їх бачення подолання недоліків, які дійсно мають місце у компаніях.
Третій і найнеприємніший момент, на який звертає увагу Борис Іванович Холод, – це ігнорування телерадіокомпаніями участі у конкурсах, які оголошує Національна рада. У листі названі Чернівецька, Дніпропетровська, Одеська, Харківська, Рівненська та Київська державні компанії.
Хотів би також почути чіткі й однозначні відповіді від керівників згаданих компаній з цього питання.
"Особлива симпатія" до державних мовників з боку позавідомчого державного органу спонукає мене закликати Вас, шановні генеральні директори, з належною відповідальністю поставитися до суттєвого покращення програмного наповнення своїх каналів, дотримання чинного законодавства у стосунках з Вашими партнерами та пошуку нових шляхів взаємодії усіх державних мовників.
Перебуваючи під постійною пильною увагою, ми зобов’язані вжити всіх заходів, щоб ні формальних, ні фактичних претензій до нас не було. Одним із можливих шляхів покращення роботи державних телерадіокомпаній Комітет вважає виробництво спільного програмного продукту на кшталт циклової програми „Україна: день за днем”.
У департаменті телебачення та радіомовлення нині опрацьовується банк спільного програмного продукту усіх телерадіоорганізацій. Робота ще не завершена, але вже зараз очевидно, що компанії могли б обмінюватися цими продуктами.
Вигода від такого партнерства безсумнівна, адже з’явилася б можливість наповнювати ефір власними цікавими програмами без залучення ситуаційних партнерів із недержавного сектора.
Розумію, для такого партнерства є підстави: „союзники” сплачують за розповсюдження власних програм, заповнюючи ефір в обсягах, передбачених ліцензіями; додатково оплачують роботу окремих працівників державної компанії, які забезпечують комутацію та вихід в ефір програми компанії-партнера на вашому каналі.
Але ж подібне партнерство має ознаки суборенди, що миттєво відстежується представниками Національної ради в регіонах і дає підстави її керівникам дорікати Комітетові у послабленні керованості державним телерадіоінформаційним ресурсом, а поборникам демократизації суспільства – порушувати питання про роздержавлення ЗМІ. Навряд чи такий розвиток подій є бажаним для присутніх. Переконаний, що і країна в цілому від цього тільки програє.
Натомість Комітет пропонує партнерство всередині системи. Ви обмінюєтеся програмами, ми зараховуємо Вам виконання державного замовлення у повному обсязі, паралельно виходячи до Уряду з пропозицією під час коригування державного бюджету передбачити кошти у бік збільшення на виробництво і розповсюдження телерадіопрограм.
Нині ми робимо певні кроки для такого перегляду бюджетних призначень. До цього процесу могли б залучитися і наші новостворені компанії ДТРК „Культура” та „Всесвітня служба “УТР”. Вони обидві зацікавлені у збільшенні обсягів трансляції на нашу державу.
Водночас хотілося б, щоб наша нарада завершилася спільним рішенням, яке було б сприйнято і підтримано усіма державними мовниками цілком свідомо, а не, як кажуть, під тиском начальства.
Дуже серйозною проблемою на сьогодні є підвищення ефективності роботи державних телерадіоорганізацій, зокрема використання людського потенціалу. Я маю на увазі те, що у технічній сфері зветься коефіцієнтом корисної дії. Співвідносячи кількість працюючих у різних обласних державних телерадіокомпаніях та обсяги їх кінцевого продукту, кількість і якість програм, нескладно помітити велику різницю в ефективності роботи колективів державних телерадіокомпаній, а отже, й використання у різних компаніях державних коштів.
Хочу попередити шановне товариство про те, що декому доведеться прокоментувати такий стан справ і знайти серйозні аргументи на захист своєї позиції.
Зіставимо чисельний склад деяких компаній та обсяги виробленої ними продукції.
Вінницька обласна державна телерадіокомпанія виробляє на рік 5590 годин телевізійного та 4975 годин радіопродукту при загальній штатній чисельності колективу 192 осіб (обсяг власного телевізійного мовлення складає близько 1280 годин на рік).
Київська державна регіональна телерадіокомпанія за такий же період виготовляє 732 години теле- та 4978 годин радіопродукту при загальній штатній чисельності 355 осіб (обсяг власного мовлення складає орієнтовно ті ж 732 години).
Херсонська ОДТРК виробляє 4380 годин теле- та 6257 годин радіопродукту на рік при штатній чисельності 275 осіб (власний обсяг телепродукту складає 1830 годин), Львівська ОДТРК – відповідно 2928 годин теле- та 866 годин радіопродукту при чисельності 416 осіб (обсяг власного мовлення складає близько 960 годин).
Ефективно використовують людський потенціал Волинська і Полтавська ОДТРК, у яких загальний обсяг телевізійного виробництва складає відповідно 3660 та 3158 годин (при власному обсязі близько 1100 годин на рік), а штат налічує відповідно 211 та 224 особи.
Живе без напружень колектив Закарпатської ОДТРК. Маючи досить пристойну чисельність - 276 осіб, ця організація виробляє лише 732 години власного телевізійного продукту та 878,4 години радійного продукту.
Мені заперечать, що утримання великих, спеціально спроектованих ще за радянських часів, телевізійних центрів, а саме до таких належать будівлі Львівської та Закарпатської ОДТРК, вимагають і більшої чисельності працівників відповідних служб (енергетиків, прибиральниць, сантехніків тощо).
Ці речі зрозумілі, але все ж таки вони не повною мірою виправдовують наведені співвідношення. Хотів би почути ґрунтовні пояснення на цей рахунок від названих мною керівників компаній. Комітет не стоїть осторонь проблем галузі. Так, минулого тижня відбулася нарада керівників Держкомтелерадіо, Держкомзв’язку і Концерну РРТ, результатом якої стало рішення підготувати спільне звернення до Уряду щодо перегляду обсягу фінансування вже цього року.
Крім того, ми готуємося до спеціальної наради в Раді національної безпеки та оборони України з питань стану інформаційної безпеки. Сподіваємося на реальну підтримку і виважені рішення цього органу. Ведеться постійна робота з Міністерством фінансів, деякими народними депутатами України.
Я готовий на всіх рівнях боротися за те, щоб державні мовні організації зайняли гідне місце у національному телерадіоінформаційному просторі, але при цьому хочу відчувати за собою колектив однодумців, а не розпорошену групу меркантильно налаштованих людей, які під “дахом держави”, вирішують по суті свої власні питання.”
Під час наради було заслухано доповіді генеральних директорів обласних (регіональних) державних телерадіокомпаній, у програмах яких Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення виявлені порушення ліцензійних умов, яким відмовлено у видачі ліцензії і про причини відмови та тих директорів, які самі відмовилися від участі у конкурсах на право використання каналів мовлення.
Прозвучала також інформація голови Ради генеральних директорів державних телерадіокомпаній Пасака В.В. щодо покращення якості підготовки матеріалів, що надаються державними телерадіокомпаніями для циклової програми “Україна: день за днем”.
З питань наповнення ефіру державних телерадіоорганізацій кращими зразками відеопродукції, виробленої на державному телебаченні, та налагодження обміну відеоматеріалами між державними телерадіоорганізаціями проінформувала заступник директор департаменту телебачення та радіомовлення Комітету Т.Г.Нікітіна.
Про співпрацю державної телерадіокомпанії “Всесвітня служба “Українське телебачення і радіомовлення” з обласними і регіональними державними телерадіокомпаніями та державною телерадіокомпанією “Культура” доповів президент телерадіокомпанії В.В.Юричко та використання спільного радіопродукту.
Заступник директора департаменту телебачення та радіомовлення Комітету С.О.Абрамов повідомив присутніх про заходи Комітету щодо підвищення ефективності керування телерадіоінформаційною сферою та формування державного замовлення на 2005 рік.
Крім того, під час наради обговорювалося питання щодо фінансування видатків на придбання необхідного обладнання та витратних матеріалів для забезпечення створення спільної відеотеки продукції, виробленої державними телерадіоорганізаціями.
З кожного питання, що обговорювалося під час наради, Голова Комітету дав окремі доручення для виконання.