Олег Наливайко: «Впевнений,ми здолаємо міф, що реформовані видання загинуть»
-Понад половина комунальних ЗМІ України – 244 видання подали документи на те, щоб брати участь у пілотному етапі роздержавлення. Це свідчить про те, що вони розраховують на свої сили, мають бачення подальшого розвитку. Саме тому є підстави стверджувати про успішність реформи державних і комунальних ЗМІ,- говорить голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України Олег Наливайко.
– З двох важливих медіареформ, які нині відбуваються – роздержавлення і створення суспільного мовлення – яка проходить легше?
– На мій погляд, легше іде все-таки реформування державних і комунальних ЗМІ. В першу чергу, тому, що законопроект був розроблений у співпраці з медіаспільнотою, зокрема, і з Національною спілкою журналістів України. Є історія досить довгої підготовки законопроекту, у якій брали участь редакційні колективи, редактори. Тому за досить короткий термін після ухвалення закону в редакційних колективах 550 видань пройшли всі необхідні процедури. Ми не очікували, що 244 видання зголосяться брати участь у першому етапі. Колись прогнозувалося, що їх буде в межах 50. Але це підкреслює, що реформа назріла, і вона підтримується. До речі, Держкомтелерадіо вже направило в Кабінет міністрів України погоджений с усіма центральними органами виконавчої влади проект урядової постанови з переліком тих, хто іде в першому етапі. Очікуємо, що протягом декількох тижнів буде урядове рішення, і тоді зможемо говорити, що ця реформа стартувала. Певна затримка була викликана тим, що ми чекали повні пакети необхідних документів і рішень від наших колег, а також дуже складною дискусію з представниками міністерств стосовно переліку учасників першого етапу.
В той же час суспільне створюється набагато довше і складніше. Серед причин те, що закон приймався швидко, тоді була така політична ситуація, не було враховано побажання трудових колективів, доводилося вносити зміни. З 1 січня 2017 року і ця реформа остаточно стартує. Втішає те, що на фоні загальної непростої ситуації з реформуванням у країні, медійна сфера свою дорожню карту таки виконує, що підтверджуючи наші європейські партнери.
– Чи спостерігається якийсь територіальний розподіл на регіони, де більше охочих іти в першому етапі і де менше?
– В середньому, однаково. Але там де влада більше підтримує свої видання,там менше охочих іти в перший етап. Зазвичай, більше підтримки ЗМІ відчували на Львівщині. Але й зараз місцева влада підготувала кошти на підтримку саме першоетапників – 500 тис. гривень. Це говорить про те, що вона свідомо розуміє: треба реформуватися. Можливо, втратить певні організаційні важелі, але все ж збирається підтримувати свої видання.
– Які ключові аргументи тих, хто чекатиме другого етапу?
– Щонайперше, тут відіграє роль наш український менталітет: подивитися, як у сусіда яблунька виросте… Друге – кого активно підтримують місцеві ради, ті хочуть цей період розтягнути. І третя категорія – досвідчені редактори, які живуть гаслом, мовляв, я працював у комунальній пресі і буду до останнього працювати, скільки буде змога, а потім газета закриється, коли я піду. Такі теж є.
– Чи є яскраві противники реформування загалом?
– Є певний прошарок песимістів: якщо влада не буде підтримувати, то газети загинуть економічно. Але якось принципового погляду, що не потрібна Україні вільна преса, немає. Бо поступово європейські цінності охоплюють нашу державу, і більшість зрозуміла, що це перспективний шлях. І не повинно бути бойових листків влади чи власних телекомпаній у місцевих керівників.
– Які головні суперечності Закону про реформування і чи є сподівання, що за період пілотного етапу вони будуть усунуті?
– Коли Закон було прийнято в першому читанні, НСЖУ просила Раду Європи, щоб вона зробила експертизу. Після цього відбулася конференція, де брали участь експерти, були чітко зроблені зауваження, які поправки треба внести. Ми тоді обговорювали їх, медіаспільнота підтримала. Але, на жаль, так швидко він приймався у другому читанні, що ці поправки не врахували. Тому в нас є припис Кабінету Міністрів, що треба внести зміни в Закон за підсумками першого етапу. Тож будемо вносити – гадаю, це буде листопад-грудень. Сподіваємося, що роботу над помилками буде проведено, бо їх таки немало.
– Як гадаєте, чому місцева влада подекуди так відкрито перешкоджає запровадженню реформи?
– 244 видання зголосилися іти в першому етапі. Їх треба було би всіляко підтримувати, бо це сміливі редакційні колективи. Але в цьому переліку є 7 видань, щодо яких їхні місцеві ради досі не прийняли рішення.
Затримка з ухваленням остаточного переліку відбулася в тому числі і через дискусію щодо цих видань з Мінфіном, Мінʼюстом, Мінекономіки. Ми доводимо, що вони повинні також іти в пілотний проект. Мінʼюст висловлює застереження. Алена засіданні Уряду будемо переконувати.
Тому найбільші противники – це ті ради, які не виконали Закон про реформування і не прийняли рішення по своїх газетах. Зокрема, у такій ситуації газети «Новини дня» (Камʼянець-Дніпровський Запорізької області), «Наше місто Токмак» (Токмак Запоріької області), КП «Роз-інформ» (Розівка Запорізької області), «Трибуна праці» (Іванків Київської області), «Наддніпрянська правда» (Херсонщина), «Життя полісся» (Ріпки Чернігівської області), «Сіверський край» (Новгород-Сіверський Чернігівської області).
Там, де є майно, органи влади намагаються всіляко не відпустити. Забувають, що газета десятиліттями працювала на районну раду, на громаду, утримувала це майно, платила податки, висвітлювала діяльність. Але в такі моменти проявляються не дуже достойні дії чиновників.
– Розкажіть про матеріальну підтримку, передбачену для реформованих газет. Чи є шанси в редакцій отримати ці гроші?
– Ми підготували проект урядової постанови щодо надання підтримки. Радилися з колегами, медіаспільнотою. Вирішили не робити складну методику від накладу, географії, майнового стану. А надати кожному, хто бере участь у першому етапі, 50 тисяч гривень одноразово. Є певні застереження Міністерства фінансів, вони ґрунтуються на тому, що складні виконання дохідної частини бюджету – де шукати гроші. Але ми маємо сильну підтримку інших відомств, сильну підтримку нашого профільного комітету у Верховній Раді. Будемо відстоювати – мова іде про 12 мільйонів гривень. Сподіваюся, що після того, як буде затверджено перелік учасників першого етапу, одне з наступних урядових рішень буде про підтримку видань.
– І все-таки, які ваші прогнози щодо долі місцевої преси після реформування?
– Я думаю, ми здолаємо міф про те, що реформовані видання швидко загинуть. Є відповідна статистика: третина видань і сьогодні прибуткові. Другий міф є про те, що місцева влада взагалі не буде співпрацювати. Але ж немає в неї інших варіантів, окрім як комунікувати з громадою, співпрацювати з газетою. Я взагалі переконаний, що буде навпаки легше говорити, будуть більш ефективні взаємини. Враховуючи те, що іде 244 видання в перший етап (а це не примусові рішення), маємо позитивні сподівання. Люди порахували, як вони будуть розвиватися. Буде бюджетна підтримка. Крім цього, сподіваємося, що і місцева влада надаватиме свою підтримку, як це робить Львівська область. Є запевнення і від Ради Європи стосовно грантової допомоги. Весь цей комплекс допоможе першоетапникам налагодити економіку. Важливою є тут і допомога медіаспільноти. В першу чергу, в професійних речах – навчанні, координуванні. «Журналіст України» міг би також стати своєрідним порадником для газет.