Останнім часом спостерігається зростання обсягів випуску вітчизняної друкованої продукції. У 2004 році випуск книжкових видань за тиражами збільшився порівняно з 2003 роком на 13341,8 тис. прим. Випуск видань українською мовою збільшився з 63,3% у 2002 році до 66,3% у 2004 році.

Якщо у 2003 році було випущено книг і брошур українською мовою за назвами 13805 загальним тиражем 39 млн. 462 тис. прим., то у 2004 році за назвами – 14790, загальним тиражем 52 млн. 804 тис. прим. Таким чином, кількість примірників на одного жителя в Україні за вказаний період становила 1,1 примірників.

Збільшенню випуску книжкової продукції сприяло введення в дію з липня 2004 року Закону України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”. Запровадження пільгового оподаткування позитивно вплинуло і на формування книжкового ринку та покращення ситуації у вітчизняній видавничій сфері, проте питання задоволення потреб українських громадян у вітчизняній книжковій продукції залишається невирішеним.

Як свідчать сучасні соціологічні дослідження, для забезпечення нормального розвитку суспільства на одного жителя необхідно мати 12-14 книг на рік.

У наведеній нижче таблиці вказані дані, що підтверджують зростання кількості книжкових видань після введення в дію минулого року пільгового оподаткування для суб’єктів видавничої справи відповідно до Закону України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” (статистичний облік книжок і брошур здійснено на основі обов’язкових примірників, що надійшли до Державного архіву друку Книжкової палати України).

Книговидання в Україні за 2004 рік порівняно з 2003 роком

* - чисельність населення України прийнята згідно з Демографічними щорічниками Держкомстату України:

за 2003 рік вона становить 47,4 млн. осіб станом на 01.01.2004 р.

за 2004 рік вона становить 47,3 млн. осіб станом на 01.01.2005 р.

Отже, запровадження пільгового оподаткування намітило чітку позитивну динаміку в книговидавничій сфері. Однак у порівнянні з Російською Федерацією, Республікою Білорусь, не кажучи вже про розвинуті західноєвропейські країни, поки що рано говорити про повне задоволення потреб громадян України у книжковій продукції.

Державна підтримка вітчизняного книговидання здійснюється не лише шляхом прийняття відповідних законодавчих актів, що сприяють розвитку галузі, а й за рахунок виділення цільових бюджетних коштів на закупівлю за державним замовленням друкованої продукції.

Упродовж останніх років відбулося значне збільшення планових обсягів фінансування Програми випуску соціально значущих видань, яка реалізується Державним комітетом телебачення і радіомовлення України з 1997 року. Так, якщо у 2002 році Державним бюджетом України на зазначену Програму передбачалося 13850 тис. грн., у 2003 році – 14800 тис. грн., то у 2004 році – 43610 тис. грн. У 2002-2004 роках за Програмою випуску соціально значущих видань випущено 552 назви друкованих видань загальним тиражем 2164,5 тис. прим. на загальну суму 40811,0 тис. грн.

Випущена за Програмою соціально значущих видань друкована продукція систематично передавалася Комітетом для поповнення суспільних фондів бібліотек. Розподіл літератури здійснювався з урахуванням мережі бібліотек Міністерства культури і мистецтв України та Міністерства освіти і науки України, тобто кількості таких бібліотек у тому чи іншому регіоні. Проте проблема доставки книг до бібліотек також вирішена не повністю, адже передбачена видавництвами сума коштів у розмірі 5% від вартості тиражу забезпечує, в основному, доставку літератури лише до головних бібліотек регіонів. На розповсюдження книг серед районних, міських, а також сільських бібліотек коштів не вистачає.

Зазначена проблема потребує окремого обговорення на рівні Міністерства культури і туризму України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України за участю представників регіональних органів виконавчої влади, бібліотек та прийняття відповідного урядового рішення щодо збільшення суми фінансування на зазначені цілі.

За Програмою випуску соціально значущих видань Комітет насамперед забезпечував випуск друкованої продукції на виконання розпоряджень і доручень Президента України, рішень Верховної Ради України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України до ювілейних і пам’ятних дат в історії держави, видатних осіб тощо.

Разом з тим Програма випуску соціально значущих видань 2004 року була профінансована лише на 45,4%. Недофінансування Програми складає 23 млн. 809 тис. грн. Залишається непогашеною кредиторська заборгованість перед видавництвами, що випустили книжкову продукцію у рамках минулорічної Програми, на суму 5 млн. 551,7 тис. грн.

Державним бюджетом України 2005 року фінансування програми під назвою “Програма випуску соціально значущих видань” не передбачено. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік та інших законодавчих актів України” затверджено нову програму “Українська книга”, на реалізацію якої виділено бюджетні кошти на суму 20 млн. грн.

Комітетом розроблено проект “Порядку використання у 2005 році коштів державного бюджету на видання книжкової продукції за програмою “Українська книга” та постанови Кабінету Міністрів України “Про видання книжкової продукції за Програмою “Українська книга”, які в установленому порядку погоджені зацікавленими міністерствами та передані на погодження до Міністерства юстиції України.

Однак нинішній стан справ у видавничо-поліграфічній галузі країни не можна визнати задовільним. Основними причинами цього є використання вітчизняними виробниками друкованої продукції технічно застарілого поліграфічного обладнання, брак обігових коштів на придбання нового поліграфічного устаткування та сучасних матеріалів, повільне впровадження у виробництво новітніх технологій, слабо розвинена вітчизняна сировинна база, низька купівельна спроможність населення, розрізнена книготорговельна мережа, а також відсутність послідовної протекціоністської політики у цій сфері.

В Україні діє розгалужена система поліграфічних підприємств різних форм власності - близько 2 тисяч. Переважна більшість книжкових і газетно-журнальних видань друкується на базі спеціалізованих державних підприємств, матеріально-технічний рівень яких не відповідає сучасним вимогам. Вітчизняні поліграфічні підприємства працюють в основному на імпортному обладнанні, зношеному на 90%. До того ж ні устаткування, ні запасні частини до нього в Україні не виробляються. Половина поліграфічних підприємств, які експлуатують зношене устаткування, збиткові.

Аналогічна ситуація спостерігається і на поліграфічних підприємствах комунальної власності. Якщо протягом останніх років більшість редакцій газет зуміли придбати комп’ютерні видавничі системи, то міські, районні друкарні через відсутність необхідного устаткування не мають змоги забезпечити друкування офсетним способом.

Із 1991 року на технічне переоснащення галузі книговидання та преси державою не виділяються централізовані капіталовкладення.

Створена з метою підвищення ефективності державного управління в системі видавничої підготовки, поліграфічного виконання і розповсюдження друкованої продукції, здійснення єдиної технічної політики, організації та координації робіт, пов’язаних з виробництвом і впровадженням нової техніки, розробленням і застосуванням передових технологій у цій сфері, Державна акціонерна компанія “Українське видавничо-поліграфічне об’єднання” своєю діяльністю засвідчила неспроможність досягнення поставленої перед нею мети.

Ситуація, яка склалася в ДАК “Укрвидавполіграфія”, ще більше загострилася після проведення так званих загальних зборів акціонерів у складі однієї особи – представників Спостережної ради Компанії. Триває масове звільнення досвідчених висококваліфікованих фахівців – голів правлінь відкритих акціонерних товариств, продаж нерухомого майна підприємств, зміна статутів товариств на такі, що ущемляють інтереси і права трудових колективів та не відповідають Типовому статуту відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, яке не підлягає приватизації.

Численні звернення народних депутатів України, трудових колективів відкритих акціонерних товариств Компанії, що продовжують надходити до центральних органів виконавчої влади, засвідчують нестабільність ситуації в ДАК та нагальну потребу її врегулювання шляхом прийняття відповідних державних рішень.

Проблеми видавничо-поліграфічного комплексу країни спонукали Держкомтелерадіо вжити термінових заходів на загальнодержавному рівні. З метою подолання кризи у вітчизняному книговиданні та створення сприятливих умов для його розвитку в березні 2003 року Верховною Радою України був прийнятий розроблений Комітетом і схвалений Урядом Закон України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”, яким з 1 січня 2004 року вносилися зміни до законодавчих актів з питань оподаткування щодо надання податкових пільг у книговидавничій галузі.

Однак Законом України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (п. 37 стаття 80) дію зазначеного вище Закону на 2004 рік було зупинено. Це призвело до фактичної зупинки у січні того ж року діяльності підприємств книговидавничої галузі, погіршення ситуації на вітчизняному книжковому ринку через скорочення випуску україномовної друкованої продукції.

Лише 17 червня 2004 року Верховна Рада України прийняла Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, яким фактично поновила дію Закону України від 06.03.2003 р. № 601-IV „Про державну підтримку книговидавничої справи”.

Однією із складових видавничої справи є розповсюдження видавничої продукції. Занепад ринку україномовної книжкової продукції спричинений ліквідацією на початку 90-х років минулого століття єдиної книготорговельної мережі.

Нині спостерігається повільне зростання кількості книгарень, що мають забезпечити широкий доступ населення до книжкових видань. В Україні їх нараховується близько трьох сотень, тоді як у Польщі – 2,5 тисячі. Переважна більшість цих книгарень розташовані в обласних центрах і великих містах. В окремих районних центрах вони взагалі відсутні, не мають книгарень малі містечка з населенням понад 20 тис. громадян.

До існуючих проблем додається звужений і збіднений асортимент вітчизняних книг, наявних в книжкових магазинах, відсутність кваліфікованих фахівців книговидавничої справи і відповідного програмного забезпечення для інформації про випуск друкованої продукції та ведення її обліку, надто недостатнє інформаційне забезпечення функціонування книжкового ринку насамперед електронними ЗМІ.

Крім того, відсутні оптові фірми і дистриб’юторські компанії, які б охоплювали територію всієї України. На сьогодні нараховується близько ста невеликих оптових фірм, із яких десять реалізують понад десять тисяч назв книг з річним оборотом 1 млн. євро. Переважно реалізуються підручники, дитяча та масова література з Росії.

За інформацією облдержадміністрацій, функціонування книготорговельної мережі у деяких областях, зокрема у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Львівській, Одеській, має позитивні тенденції. Зумовлено це перш за все тим, що тут створені сприятливі умови для її розвитку. Інша ситуація спостерігається у Кіровоградській та Полтавській областях, де відбувається повільне зростання кількості торгових точок з реалізації друкованої продукції, в Автономній Республіці Крим відбувається скорочення мережі кіосків і книгарень через невирішення питань землекористування та отримання дозволу на патент.

До існуючих проблем, пов’язаних з книгорозповсюдженням у регіонах, додаються невирішені питання з пільговим оподаткуванням видавничої діяльності, завищенням орендної плати за приміщення та поліграфічні послуги, недостатнім фінансуванням і забезпеченням держзамовленнями, застарілою матеріально-технічною базою видавництв.

Таким чином, основними причинами, що гальмують розвиток книговидавничої сфери України, є:

-         відсутність єдиної державної політики у цій стратегічній галузі;

-         недостатній розвиток сучасної системи книжкової торгівлі (дистриб’юторської мережі), орієнтованої на вітчизняний ринок;

-         зношеність і застарілість технічного та технологічного обладнання більшості підприємств;

-         активне захоплення російськими видавництвами ринку книговидання і книгорозповсюдження в Україні (близько 95%).

З метою виведення вітчизняної книговидавничої галузі з кризи доцільно на державному рівні невідкладно вжити таких заходів:

-         визначити книговидавничу галузь України стратегічним національним пріоритетом;

-         вирішити питання щодо розробки єдиної державної політики галузі;

-         повернути до управління Держкомтелерадіо України відкриті акціонерні товариства, які на сьогодні перебувають у системі ДАК “Укрвидавполіграфія”;

-         забезпечити створення всеукраїнської мережі книгорозповсюдження, зорієнтованої на реалізацію вітчизняної книги, за участю держави із залученням інвестицій та приватного капіталу суб’єктів видавничої справи;

-         забезпечити контроль за виконанням у повному обсязі вимог Закону України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”;

-         підготувати пропозиції щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2005 р. №50 “Про затвердження Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році” в частині звільнення всіх суб’єктів видавничої справи від відрахувань прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності до загального фонду Державного бюджету України у розмірі 50%;

-         розробити та затвердити державну цільову програму випуску друкованої продукції “Українська книга” на період до 2010 року;

-         рекомендувати Національному банку України розробити механізм пільгового кредитування підприємств видавничої галузі як державними, так і комерційними банками.