Минулого тижня на сайті ГО “Телекритика” був розміщений відкритий лист Громадської ради з питань свободи слова та інформації до Президента України з приводу перебування на посаді Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення Івана Чижа. В ньому автор (чи автори), виклавши у загальних рисах всі “гріхи” Голови Держкомтелерадіо, закликали В.Ющенка використати свої конституційні повноваження для якнайшвидшого звільнення І.Чижа. Особливо акцентувалось у листі, начебто, на неадекватності Голови Держкомтелерадіо часові та цілям демократичного розвитку України. Підписали його Н.Лігачова (ГО “Телекритика”), В.Іванов (Академія Української Преси), Т.Шевченко (Інститут медіа-права), О.Чекмишев (Комітет “Рівність можливостей”), Я.Павловський (Інститут інформаційного суспільства) та деякі інші. Звинуваченому І.Чижу не залишилось нічого іншого, як по-чоловічому прийняти виклик. Він запропонував своїм опонентам з’ясувати всі проблемні питання у відкритій дискусії, що мала відбутися сьогодні, 13 жовтня, у прес-центрі “Укрінформу”.

Але дуель не відбулася. Причина досить прозаїчна - одна із сторін просто не з’явилась. І інтрига в тому, що саме ця сторона зробила виклик. Жоден з підписантів відкритого листа не відгукнувся на запрошення Голови Держкомтелерадіо. Тож довелося йому проводити прес-конференцію, відповідаючи на запитання журналістів, які ледве вмістилися у залі прес-центру.

Іван Чиж з цього приводу порадив своїм заочним опонентам, якщо вони вже погодились на чиїсь гроші готувати публічні звинувачення, то хай би мали мужність брати участь і в публічних дискусіях з порушених питань. Бо ж вийшло якось не по-чоловічому.