28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Основний закон держави  – Конституцію, яка стала реальною і дієвою основою розбудови незалежної демократичної держави як повноправної учасниці світового співтовариства.

Ця подія стала важливим етапом на шляху конституційного процесу в Україні, який триває досі. Конституцiя України 1996 р. зафiксувала основні позиції договору між державою та суспільством. В нiй є взаємопов’язані норми юридичного та полiтичного характеру, які регулюють найважливіші суспiльні вiдносини: забезпечення прав i свобод людини та подальшого розвитку держави. У цьому полягає соцiальна цiннiсть основного закону. Конституцiя України має найвищу юридичну силу і становить ядро нацiональної правової системи.

Історики наголошують, що Конституція України 1996 року не виникла на порожньому місці, традиції українського конституціоналізму мають глибоке історичне коріння. Перша спроба кодифікації українського права відбулася за часів Київської Русі і була зафіксована в «Руській Правді» (ХІ – ХІІ ст.). Наступні історичні епохи продемонстрували безперервний процес пошуку шляхів, методів та інструментарію для оформлення та закріплення основних принципів взаємодії держави та суспільства.

В інформаційних матеріалах, підготовлених УІНП, наведена історична ретроспектива українського конституціоналізму, а також запропоновані акценти, які варто зробити ЗМІ, висвітлюючи тему 20-річчя української Конституції.

З інформаційними матеріалами УІНП можна ознайомитись за посиланням http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=129589&cat_id=114334