Останніми роками набула надзвичайної актуальності проблема діяльності державних телерадіокомпаній у сфері інтелектуальної власності. Адже цей процес потребує приведення у відповідність до норм чинного законодавства з авторського права і суміжних прав, захисту невід’ємних прав державних ТРК на створені ними теле-, відео- та аудіопродукти.

Про це йшлося на останній колегії Держкомтелерадіо і питання звучало так: «Про роботу державних телерадіокомпаній в умовах нового українського законодавства з питань авторського права та суміжних прав». Аналіз діяльності державних телерадіокомпаній у цій сфері засвідчив, що збереження авторських прав та інтелектуальної власності є нагальним питанням. Зокрема, ідеться про недосконалість деяких нормативних актів. Так, не визначений чіткий шлях формування фондів на сплату винагороди за використання у мовленні об’єктів авторського права і суміжних прав. Законодавчі документи у цій сфері поділяють мовників на дві категорії – «ефірних» та «кабельно-інтернетівських», визначивши кожній різні відсотки відрахування на сплату винагороди. Наприклад, першим 2% від доходів, одержаних у процесі публічного сповіщення, а другим – 5%. При цьому незрозуміло, який відсоток, наприклад, має відрахувати Національна радіокомпанія України, яка використовує як ефірні, так і кабельні способи поширення сигналу.

Як було зазначено на колегії, внаслідок непрофесійного підходу до підготовки деяких урядових рішень минулих років, законодавчо не зафіксоване і правонаступництво державних телерадіокомпаній у сфері авторського права і суміжних прав на власний творчий набуток – передачі, фонограми, відеограми. Це зробило практично безкарним піратування аудіо та відеопродукції держтелерадіокомпаній. Як приклад, були наведені такі факти: відеофонд Першого Національного являє собою скарбницю культури та історії українського народу, містить унікальні архівні записи, у тому числі і про події світового значення. Матеріали, відзняті до 1995 р., перебувають на балансі НТКУ, проте ця власність юридично не зафіксована у правових документах, які регламентують правонаступництво при реорганізації державних телерадіоорганізацій. Ще у 1995 р. при утворенні НТКУ було упущено позицію про правонаступництво на права щодо телевідеопродукту.

Ще один приклад було наведено на Колегії: вартість архівних відеозйомок аварії на Чорнобильській АЕС складає понад 1 млн грн. Проте нормативно-правовий акт, що затверджує методику грошової оцінки документів Національного архівного фонду, безпосередньо застосовуватися до відеодокументів НТКУ не може. Виходом з цієї ситуації, на думку Колегії, є розробка і затвердження Держкомтелерадіо спільно з Фондом держмайна та Держархівом методики, яка б застосувалась до відеограм та аудіограм державних телерадіокомпаній.

Підбиваючи підсумки розгляду цього складного питання, Колегія зазначила, що реалізація зусиль щодо унормування діяльності державних мовників у сфері авторського права і суміжних прав призведе до суттєвого поліпшення правової дисципліни у роботі державних ТРК і якісного програмного наповнення радіо- і телевізійних каналів. Тож серед рішень дорадчого органу Комітету значиться: доцільність створення при Держкомтелерадіо Бюро колективного управління авторськими та суміжними правами на об’єкти інтелектуальної власності, що використовуються у сфері державного телерадіомовлення, а також порушення питання щодо внесення змін і доповнень до постанови Кабміну від 20.02.1995 р. №129 «Питання державного комітету телебачення і радіомовлення» в частині визначення правонаступництва державних телерадіомовників на власний творчий потенціал, що був створений до набуття чинності вказаної постанови.