Друковане слово, книга, література загалом є важливою частиною суспільної свідомості, одним із визначальних факторів формування політичної культури громадян. Саме тому від наявності на сучасному українському ринку якісної, різноманітної та доступної для всіх регіонів держави вітчизняної книжкової продукції українською мовою та мовами національних меншин залежить не лише культурний рівень населення, а й рівень громадської свідомості, вміння українських громадян захистити власні політичні права та свободи.

Відповідно до Державного реєстру видавців, виготівників та розповсюджувачів видавничої продукції в Україні на сьогодні зареєстровано 2881 суб’єкт видавничої справи. З них: 900 – видавців, 461 – виготівник, 176 – розповсюджувачів видавничої продукції. Решта суб’єктів видавничої справи поєднують 2-3 види діяльності.

Останнім часом спостерігається зростання обсягів випуску вітчизняної друкованої продукції. У 2004 році випуск книжкових видань за тиражами збільшився у порівнянні з 2003 роком на 13341,8 тис прим., або на 33,8 відсотка. Випуск видань українською мовою збільшився у 2002 році з 63,3 відсотків до 66,3 відсотків у 2004 році.

Намітилась тенденція до збільшення випуску наукових видань, художньої та дитячої літератури як за назвами, так і за тиражами.

Цьому сприяло прийняття низки нормативно-законодавчих актів Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, зокрема:

Законів України “Про інформацію” (1993 рік), “Про видавничу справу” (1997 рік), “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” (2003 рік), “Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні” (2003 рік);

Указів Президента України “Про деякі питання державної підтримки книговидавничої справи” (1998 рік), “Про додаткові заходи щодо державної підтримки національного книговидання і книгорозповсюдження” (2000 рік);

постанов Кабінету Міністрів України “Про підтримку діяльності творчих спілок та книговидавничої справи” (2003 рік), “Про затвердження Порядку спрямування коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції” (2003 рік), “Про затвердження Порядку ведення обліку отриманих валових доходів і валових витрат під час провадження видавничої діяльності, виготовлення і розповсюдження книжкової продукції” (2003 рік) та інших.

У наведеній нижче таблиці вказані дані, що підтверджують зростання кількості книжкових видань після введення в дію минулого року пільгового оподаткування для суб’єктів видавничої справи відповідно до Закону України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” (статистичний облік книжок і брошур здійснено на основі обов’язкових примірників, що надійшли до Державного архіву друку Книжкової палати України).

Книговидання в Україні за 2004 рік у порівнянні з 2003 роком

* - чисельність населення України прийнята згідно з Демографічними щорічниками Держкомстату України:

за 2003 рік вона становить 47,4 млн. осіб станом на 01.01.2004 р.

за 2004 рік вона становить 47,3 млн. осіб станом на 01.01.2005 р.

Отже, запровадження пільгового оподаткування позитивно вплинуло на книжковий ринок, намітивши чітку позитивну динаміку. Проте у порівнянні з Російською Федерацією, Республікою Білорусь, не кажучи вже про розвинуті західноєвропейські країни, поки що рано говорити про повне задоволення потреб громадян України у книжковій продукції. Спираючись на сучасні соціологічні дослідження, для нормального розвитку суспільства на одного жителя необхідно виготовляти 12-14 книжок на рік.

Державна підтримка вітчизняного книговидання здійснюється не лише завдяки прийняттю відповідних законодавчих актів, що сприяють розвитку галузі, а й за рахунок виділення цільових бюджетних коштів на закупівлю за державним замовленням друкованої продукції.

Упродовж останніх кількох років відбулося значне збільшення планових обсягів фінансування Програми випуску соціально значущих видань, яка реалізується Державним комітетом телебачення і радіомовлення України з 1997 року.

Так, якщо у 2002 році Державним бюджетом України на зазначену Програму передбачалось 13850,0 тис. грн., у 2003 році – 14800 тис. грн., то у 2004 році – 43610 тис. грн.

У 2002-2004 роках за Програмою випуску соціально значущих видань випущено 552 назви друкованих видань загальним тиражем 2164,5 тис. прим. на загальну суму 40811,0 тис. грн. Випущена за Програмою соціально значущих видань друкована продукція систематично передавалася Комітетом для поповнення суспільних фондів бібліотек.

За Програмою соціально значущих видань Держкомтелерадіо в першу чергу забезпечував випуск друкованої продукції на виконання розпоряджень та доручень Президента України, рішень Верховної Ради України, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Водночас слід зауважити, що Програма випуску соціально значущих видань 2004 року була профінансована лише на 45,4 відсотка, недофінансування склало 23 млн. 809 тис. грн. У зв’язку з цим нині залишається непогашеною кредиторська заборгованість перед видавництвами, що випустили книжкову продукцію у рамках минулорічної Програми, на суму 5 млн. 551,7 тис. грн.

Цього року Державним бюджетом України фінансування програми під назвою “Програма випуску соціально значущих видань” не передбачено. Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік та інших законодавчих актів України” затверджено нову програму “Українська книга”, на реалізацію якої виділено 20 млн. грн. Нині Комітетом вже розроблено проект “Порядку випуску книжкової продукції за програмою “Українська книга” та проект Постанови Кабінету Міністрів України “Про видання книжкової продукції за Програмою “Українська книга”, які в установленому порядку подано на погодження зацікавлених міністерств.

Розподіл літератури, виданої в рамках зазначеної Програми, здійснювався з урахуванням мережі бібліотек Міністерства культури і мистецтв України та Міністерства освіти і науки України, тобто кількості таких бібліотек у тому чи іншому регіоні.

Проте на сьогодні існує проблема з доставкою книг до бібліотек, адже передбачена видавництвами сума коштів у розмірі 5 відсотків вартості тиражу забезпечує в основному доставку літератури лише до головних бібліотек регіонів. На розповсюдження книг серед районних, міських, а також сільських бібліотек коштів не вистачає.

Зазначена проблема потребує окремого обговорення на рівні Міністерства культури і туризму України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України за участю представників регіональних органів виконавчої влади, бібліотек та прийняття відповідного урядового рішення щодо збільшення суми фінансування на зазначені цілі.

Крім виконання функцій державного замовника на виготовлення друкованої продукції, Держкомтелерадіо є головним розпорядником бюджетних коштів, призначених для проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у видавничій сфері. Упродовж 2002-2004 років Державним бюджетом для виконання цих робіт було передбачено 1139,0 тис. грн., а фактично отримано 1023,7 тис. грн.

На ВАТ “Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості імені Т.Г.Шевченка” як головну наукову установу галузі покладено проведення зазначених робіт, а також розроблення концептуальних засад, принципів формування і реалізації пріоритетних напрямів науково-технічного розвитку відповідно до Закону України від 16.01.2003 р. № 433-IV “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, Постанови Верховної Ради України від 05.03.1998 р. № 188/98-ВР “Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. №447-р “Концепція державної політики у сфері управління якістю (товарів, робіт, послуг)”, постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2003 р. № 356 “Про затвердження Програми створення та постійного оновлення національної нормативної бази з праці та професійної класифікації на 2004-2007 рр.”, “Державної програми розвитку національного книговидання і преси на період до 2000 року”, затвердженої Указом Президента України від 28.02.1995 р. №158, інших державних та урядових документів, комплексних міжгалузевих і галузевих програм з проблем науково-технічного розвитку.

Розроблена інститутом тематика стратегічних і середньострокових пріоритетів науково-технічного розвитку галузі на період до 2010 року. схвалена Колегією Держкомінформу України від 29.11.2002 р. №10/43, виконується за напрямами:

-         створення та організація промислового виробництва вітчизняних поліграфічних матеріалів (50,7 відсотків від загального обсягу фінансування);

-         технічне переоснащення галузі (24,6 відсотків);

-         стандартизація, метрологія, сертифікація в галузі (7,9 відсотків);

-         екологозахисне забезпечення, техніка безпеки та охорона праці в галузі (5,2 відсотків);

-         інформаційне, економічне, нормативно-технічне забезпечення галузі (11,6 відсотків).

Загальний обсяг фінансування запропонованої тематики науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт інституту на 2006 р. з бюджетних коштів за кодом 1701020 “Прикладні розробки в сфері ЗМІ” становить 950,0 тис. грн. з дотриманням питомого співвідношення між визначеними на основі прогнозно-аналітичних досліджень тенденцій світового та вітчизняного науково-технічного розвитку пріоритетними напрямами.

До визначального напряму досліджень з превалюючим обсягом фінансування (425,0 тис. грн., або 44,8 відсотків) віднесено розроблення та налагодження вітчизняного виробництва основних і допоміжних матеріалів для прогресивних способів офсетного і флексографічного друку, створення і виготовлення лаків для оздоблення поліграфічної продукції, широкої номенклатури деталей друкарських машин з нових екологобезпечних поліуретанів.

Пріоритетним напрямом галузевої науково-технічної політики визнано технічне переоснащення підприємств на основі створення і впровадження сучасного високопродуктивного устаткування (обсяг фінансування 159,0 тис. грн., або 16,7 відсотків). Зокрема, розроблення та виготовлення технічних засобів допоміжного обладнання поліфункціонального призначення для брошурувально-палітурних, оздоблювальних та пакувальних процесів, модернізації поліграфічного устаткування для районних та міських друкарень.

До пріоритетних напрямів науково-дослідної тематики віднесено заходи з реалізації важливих урядових та відомчих доручень щодо належного вирішення проблем стандартизації в галузі, розроблення керівних національних та галузевих стандартів на заміну чинних до 01.07.2007 р. нормативних документів колишнього СРСР (обсяг фінансування 188,0 тис. грн., або 19,8 відсотків), забезпечення зростаючих вимог до підвищення рівня захисту довкілля від забруднень поліграфічного виробництва (обсяг фінансування 95,0 тис. грн., або 10 відсотків).

Отже, для забезпечення наукових розробок у сфері книговидання і преси на належному рівні обсяги фінансування необхідно суттєво збільшити за рахунок держбюджету.

Основними причинами, які обумовили нинішній незадовільний стан справ у видавничо-поліграфічній галузі країни, можна назвати використання вітчизняними виробниками друкованої продукції технічно застарілого поліграфічного обладнання, брак обігових коштів на придбання нового поліграфічного устаткування та сучасних матеріалів, повільне впровадження у виробництво новітніх технологій, слабо розвинена вітчизняна сировинна база, низька купівельна спроможність населення, розрізнена книготорговельна мережа, а також відсутність послідовної протекціоністської політики у цій сфері з боку держави.

В Україні на сьогодні діє розгалужена система поліграфічних підприємств різних форм власності (близько 2 тисяч). Переважна більшість книжкових і газетно-журнальних видань друкується на базі спеціалізованих державних підприємств, матеріально-технічний рівень яких не відповідає сучасним вимогам. Вітчизняні поліграфічні підприємства працюють в основному на імпортному обладнанні, зношеному на 90 відсотків. До того ж запасні частини до нього і саме устаткування в Україні не виробляються. Половина поліграфічних підприємств, які експлуатують зношене устаткування, збиткові.

Аналогічна ситуація спостерігається і на поліграфічних підприємствах комунальної власності. Якщо протягом останніх років більшість редакцій газет зуміли придбати комп’ютерні видавничі системи, то міські, районні друкарні через відсутність необхідного устаткування не мають змоги забезпечити друкування офсетним способом.

З 1991 року централізовані капіталовкладення на технічне переоснащення галузі книговидання та преси державою не виділяються. Намагання поліграфічних підприємств України вирішити питання технічного переоснащення власним коштом є на сьогодні проблематичним, оскільки комерційні банки неохоче йдуть на відкриття кредитних ліній і надання пільгових позик (для прикладу, вартість друкарської машини для районних друкарень коливається у межах 120,0-150,0 тис. дол., а для газетно-журнальних видавництв ролевої машини – 1,8-2,0 млн. дол.). Лише для заміни зношеного поліграфічного устаткування державних видавничо-поліграфічних підприємств необхідно близько 100,0 млн. доларів.

Незадовільний стан видавничо-поліграфічного комплексу країни спонукав Держкомтелерадіо вжити термінових заходів на загальнодержавному рівні. З метою подолання кризи у вітчизняному книговиданні та створення сприятливих умов для його розвитку у березні 2003 року Верховною Радою України був прийнятий розроблений Комітетом та схвалений Урядом Закон України “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”, яким з 1 січня 2004 року вносилися зміни до законодавчих актів з питань оподаткування щодо надання податкових пільг у книговидавничій галузі.

Однак Законом України “Про Державний бюджет України на 2004 рік” (п. 37 стаття 80) дію зазначеного вище Закону на 2004 рік було зупинено. Це призвело до фактичної зупинки у січні того ж року діяльності підприємств книговидавничої галузі. Ситуація на вітчизняному книжковому ринку погіршилася через скорочення випуску україномовної друкованої продукції.

Лише 17 червня 2004 року Верховна Рада України прийняла Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, яким фактично поновила дію Закону України від 06.03.2003 р. №601-IV „Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” .

Слід зазначити, що прямо або опосередковано Держкомтелерадіо, як правонаступник Держкомінформу, у межах повноважень намагався в останні роки впливати на розвиток поліграфічних підприємств державної форми власності.

Відповідно до Закону України від 07.07.1999 року №847 “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” і наказів Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 15.08.2000 року №175 та від 14.08.2001 року №176 “Про затвердження переліку підприємств Держкомінформу України, що підлягають корпоратизації та графіка її проведення” корпоратизовано 30 підприємств Комітету (19 поліграфічних підприємств, 2 галузевих науково-дослідних інститути, науково-виробничий центр “Поліном”, видавництво “Прапор”, 5 організацій книгорозповсюдження та 2 постачальницькі підприємства), які перетворено у відкриті акціонерні товариства та передано до сфери управління Державної акціонерної компанії “Укрвидавполіграфія”.

До Компанії увійшли найпотужніші державні поліграфічні підприємства галузі, які є основними виконавцями державного замовлення на випуск друкованої продукції.

Перетворення державних підприємств та об’єднань у відкриті акціонерні товариства спричинило виведення підприємств із галузевого принципу управління та відповідно до Закону України “Про господарські товариства” зміну форми власності і, як наслідок, зміну форми управління від централізованого прийняття рішень до колективного рішення загальних зборів акціонерів або наглядових рад, що, як засвідчує практика, себе не виправдало.

Зокрема, діяльність ДАК “Укрвидавполіграфія” на сьогодні не забезпечила досягнення мети, задля якої вона була створена. Основні завдання - підвищення ефективності державного управління в системі видавничої підготовки, поліграфічного виконання і розповсюдження друкованої продукції здійснення єдиної технічної політики, організація та координація робіт, пов’язаних з виробництвом і впровадженням нової техніки, розроблення і застосування передових технологій у цій сфері - на поточний момент Компанією не реалізовані.

Більше того, до Комітету постійно надходять звернення трудових колективів, зокрема від ВАТ “Харківська книжкова фабрика “Глобус”, ВАТ “Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе”, ВАТ “Наддніпрянська правда”, ВАТ “Видавництво “Київська правда”, ДВАТ “Укрпостачпреса”, ДВАТ “Укркнига”, ВАТ “Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат “Збруч”, ВАТ “Видавництво “Полтава”, а також Закарпатської обласної державної адміністрації з приводу недопущення банкрутства та подальшого відчуження ВАТ “Видавництво “Закарпаття” та інших з інформацією про створення діями правління ДАКу ситуації, яка призводить до розвалу діяльності підприємств, незаконного відчуження майна, повного ігнорування прав трудових колективів, та проханням вжити захлдів щодо захисту підприємств.

На жаль, Держкомтелерадіо України не має правових важелів для впливу на роботу Компанії, а відтак не отримував балансів, фінансових та інших документів щодо діяльності Компанії та підпорядкованих їй підприємств.

З огляду на вищевикладене виникає питання щодо доцільності існування ДАК “Укрвидавполіграфія”.

Однією із складових видавничої справи є розповсюдження видавничої продукції. У суспільстві поширена думка, що занепад ринку україномовної книжкової продукції спричинений ліквідацією єдиної книготорговельної мережі. І це дійсно так, хоча державна система книгорозподілу в умовах функціонування ринкової економіки навряд чи відновиться. Адже єдина мережа функціонувала лише в умовах централізованого постачання та стабільних фінансових розрахунків, що забезпечувалися державою.

Нині спостерігається повільне зростання кількості книгарень, що мають забезпечити широкий доступ населення до книжкових видань. В Україні їх нараховується близько 300, тоді як у Польщі – 2500. Переважна більшість книгарень розташовані в обласних центрах і великих містах. В окремих районних центрах, не кажучи вже про малі містечка з населенням у 20 тис. жителів, вони взагалі відсутні. До існуючих проблем додається звужений і збіднений асортимент книг, представлених у книжкових магазинах, відсутність кваліфікованих фахівців книговидавничої справи та відповідного програмного забезпечення для ведення обліку друкованої продукції, інформаційного забезпечення функціонування книжкового ринку насамперед електронними ЗМІ.

Крім того, відсутні крупні оптові фірми, дистриб’юторські компанії, які своєю діяльністю охоплювали територію всієї країни. В Україні існує близько 100 невеликих оптових фірм, і лише десять з них реалізують понад 10 тис. назв книг з річним оборотом 1 млн. євро. Переважно реалізуються підручники, дитяча та масова література, завезена з Росії.

Російський фактор і досі впливає на формування вітчизняного книжкового ринку. Російські книговидавці, на відміну від українських, мають потужне забезпечення електронними ЗМІ, зокрема провідних російських телеканалів, які поширюють інформацію на всій території України. Крім того, вони вчасно отримали підтримку держави (у січні 1996 року прийнято Закон “Про державну підтримку книговидання і преси в Російській Федерації”). До речі, в Україні аналогічний закон значно обмежений, фактично почав діяти лише минулого року. А відтак книговидавнича галузь Росії змогла не лише вийти з кризи, а й досягти значних показників як за кількістю назв книг, так і за обсягами випуску друкованої продукції. Це дало їй можливість відразу представляти на книжковому ринку України кілька десятків назв книг з тієї чи іншої галузі суспільного життя, а вітчизняних – одну чи дві. Закономірно, що власник книгарень починає співпрацювати в основному з постачальниками книг, імпортованих з Росії.

Позитивно вплинути на розвиток вітчизняної роздрібної книготорговельної мережі могло б стимулювання зростання кількості книгарень за рахунок інвестування та налагодження роздрібного продажу альтернативними способами, як це відбувається в країнах Східної та Західної Європи (через супермаркети, книжкові кіоски та клуби, поштові каталоги, інтернет-ресурси).

Ще однією, не менш актуальною проблемою є на сьогодні собівартість виготовлення української книги. Як відомо, з 1 липня 2004 року було скасовано 20 відсотків ПДВ на друковану продукцію, а отже, собівартість книг мала б знизитися. Нині ж ситуація ускладнилася: поліграфічні послуги знову підвищилися на 35 відсотків через збільшення митного збору на ввезення імпортних поліграфічних матеріалів (у тому числі паперу, поліграфічних витратних матеріалів та обладнання).

За інформацією Державного департаменту з питань зв’язку та інформації Міністерства транспорту та зв’язку України, нині через мережу поштового зв’язку розповсюдження книг здійснюється за передплатою, на договірних умовах. До Каталогу видань України, сформованого Державним підприємством “Преса”, у 2005 році включено 959 найменувань книжкової продукції, що на 155 видань більше у порівнянні з минулим роком.

Крім того, Українське державне підприємство поштового зв’язку “Укрпошта” здійснює торгівлю книгами за каталогами у рамках послуги “Товари – поштою”. Торік було укладено близько 30 договорів з компаніями, які розширюють власні канали збуту за рахунок торгівлі за каталогами. В загальному обороті продукції, що замовляється за каталогами, книги становлять 95-96 відсотків. Цей альтернативний спосіб поширення книжкових видань активно освоюють такі компанії, як “Клуб сімейного дозвілля”, видавництва “Фоліо”, “Ранок”, “Перун” та інші.

Ці та інші суб’єкти видавничої справи зацікавлені у невідкладному вирішенні питання щодо внесення змін Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” до абзацу першого підпункту 7.13.7 пункту 7.13 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, які мають звільнити від оподаткування прибуток не лише видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, а й розповсюджувачів книжкової продукції.

З огляду на вищевикладене можна зробити такі висновки:

-         відсутність цілісного управління видавничою галуззю унеможливлює проведення єдиної державної політики у цій сфері;

-         відсутність сучасної системи книжкової торгівлі (дистриб’юторської мережі), орієнтованої на вітчизняний ринок, є ключовою проблемою для розвитку українського книговидання;

-         зношене та застаріле технічне і технологічне обладнання більшості підприємств ставить під загрозу подальший розвиток галузі;

-         активне захоплення ринку книговидання і книгорозповсюдження (близько 95 відсотків) в Україні російськими видавництвами фактично ставить під загрозу розвиток вітчизняного ринку книговидання;

-         за таких умов спостерігається чітка тенденція щодо втрати українськими видавцями конкурентних переваг та остаточного занепаду галузі.

З метою виправлення ситуації у видавничо-поліграфічному комплексі країни, чіткого законодавчого забезпечення галузі, а також забезпечення державного протекціонізму відповідно до потреб вітчизняних видавців, видавничих організацій, підприємств поліграфії та розповсюдження книжкової продукції, Держкомтелерадіо подав на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції та рекомендації.

ПРОПОЗИЦІЇ:

-         визначити книговидавничу справу України стратегічним національним пріоритетом;

-         забезпечити можливість цілісного управління галуззю;

-         розглянути можливість виділення з держбюджету коштів або сприяти залученню іноземних інвестицій на технічне переоснащення галузі книговидання та преси, насамперед поліграфічних підприємств державної форми власності;

-         звернутися з пропозицією до Національного банку України розробити механізм пільгового кредитування підприємств поліграфічної галузі з метою оновлення вітчизняного парку поліграфічних машин;

-         внести зміни до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, зокрема до пункту 7.13.7 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та пункту 5.12 статті 5 Закону України “Про податок на додану вартість”;

-         невідкладно розглянути питання щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2005 р. №50, звільнивши від відрахувань прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у розмірі 50 відсотків до загального фонду Державного бюджету України всіх суб’єктів видавничої справи;

-         доручити Міністерству фінансів України розглянути клопотання Держкомтелерадіо України щодо покриття існуючої кредиторської заборгованості Комітету перед видавництвами та видавничими організаціями – виконавцями державного замовлення на виготовлення друкованої продукції за програмою соціально значущих видань 2004 року – за рахунок коштів Державного бюджету України 2005 року;

-         розробити та затвердити Державну цільову програму випуску друкованої продукції “Українська книга” на період до 2010 року;

-         керуючись Законом України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, розглянути можливість щодо збільшення обсягів фінансування наукових розробок у сфері книговидання та преси за рахунок коштів державного бюджету у найближчі роки;

-         забезпечити створення загальнонаціональної мережі книгорозповсюдження зорієнтованої на українську книгу та вітчизняного виробника за участю держави із залученням інвестицій та приватного капіталу суб’єктів видавничої справи;

-         акції всіх державних акціонерних підприємств, які входять до складу ДАК “Укрвидавполіграфія”, та майно передати Держкомтелерадіо з метою збереження державних підприємств галузі;

-         ліквідувати Державну акціонерну компанію “Укрвидавполіграфія”.

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Суть питання: видавничо-поліграфічний комплекс країни в останні роки перебуває у кризовому стані. З метою подолання негативних явищ, зокрема, у сфері вітчизняного книговидання необхідно терміново впровадити механізм державного протекціонізму для підтримки суб’єктів видавничої справи – видавців, виготівників, розповсюджувачів видавничої продукції.

Рекомендації: щоб виправити існуючу ситуацію у видавничій справі, яка являє собою триєдиний технологічний комплекс (редакційно-видавничі структури, поліграфічні підприємства та підприємства книгорозповсюдження, а також організації, що здійснюють підготовку кадрів, наукове та матеріально-технічне забезпечення видавничої сфери, зберігання, державну бібліографію і статистику творів друку), рекомендується:

1.      Визначити основні пріоритети у галузі видавничої справи, усунути негативні деформації, якісно поліпшити структуру книговидання.

2.      Оптимально реформувати форми власності, економічний механізм, вдосконалити податкову політику у видавничій справі.

3.      Удосконалити правові норми діяльності книговидання та преси, доповнити законодавчу, нормативно-технічну базу видавничої галузі, привести діюче законодавство у відповідність із міжнародними нормами.

4.      Розширити участь України у міжнародному співробітництві, зокрема участь суб’єктів видавничої справи у міжнародних виставкових заходах.

5.      Створити в Україні на базі існуючого наукового і виробничого потенціалу необхідну виробничу інфраструктуру для випуску витратних матеріалів і технічного обладнання для забезпечення потреб видавничо-поліграфічного комплексу країни з метою поступового зменшення залежності вітчизняного виробника видавничої продукції від імпорту.

6.      Провести модернізацію вітчизняної поліграфічної бази книговидання і преси з урахуванням сучасних новітніх технологій.

7.      Поліпшити наукове, інформаційне, кадрове забезпечення видавничої галузі.

Обгрунтування: причини нинішнього кризового стану у книговиробництві криються, насамперед, у неефективній державній політиці у цій сфері, оскільки при розробці законодавчої та нормативної бази у минулий період не бралися до уваги зовнішні фактори, а саме:

-         у Російській Федерації, Республіці Молдова, Республіці Білорусь, на відміну від України, раніше були прийняті закони про державну підтримку видавців, виготівників і розповсюджувачів книги;

-         у Російській Федерації книговидання звільнене від усіх податків, тому виготовлена там книга до останнього часу на 50-69 відсотків була дешевшою за українську, відтак українська книга не конкурентноспроможна у порівнянні з російською;

-         в Україні до прийняття Закону “Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні” на книжку було накладено найвищі податки у Європі, тоді як в одинадцяти країнах Європи податок на додану вартість не стягувався взагалі, а в державах Європейського Союзу він не перевищує 5 відсотків;

-         надмірні податки, накладені на суб’єктів видавничої справи, за минулий період не давали їм змоги формувати мінімальні обігові кошти і розвивати виробництво;

-         до вартості кожного технологічного етапу у книговиданні в Україні додається сума податків і обов’язкових виплат (ПДВ, акциз), тоді як у Російській Федерації весь технологічний ланцюжок книговидання звільнений від оподаткування;

-         розмір загальновидавничих витрат в Україні набагато вищий, ніж у Російській Федерації, вітчизняні виробники книжкової продукції залежать від загальної ринкової кон’юнктури (наприклад, сплачують оренду залежно від вартості будівлі, у повному обсязі сплачують комунальні платежі, тоді як у Російській Федерації для галузі книговидання діють пільгові розцінки на оренду приміщень і комунальні платежі, встановлені для бюджетних організацій);

-         обсяг завезеної з Російської Федерації та Республіки Білорусь літератури охоплює більше половини книжкового ринку; зазначена література часто має низький художній та змістовний рівень, що негативно позначається на формуванні читацьких смаків, естетичних уподобань підростаючого покоління нашої держави;

-         видавці і книгорозповсюджувачі з Російської Федерації в минулий період вивозили кошти з України у розмірі 400 млн. грн. (дані 1998 р.), оскільки цьому сприяла Угода про вільну торгівлю між двома країнами.

Проблеми та стратегія розв’язання: у разі невтручання держави у сферу книговидання, вітчизняна законодавча база залишиться незмінною. Як результат, обсяги видання української книги знижуватимуться. Відбуватиметься дальше витіснення видавничої продукції українських видавців із секторів книжкового ринку, звільнені ніші заповнюватимуться російськими, білоруськими видавництвами. Процес скорочення українських видань за назвами та тиражами призведе до подальшого скорочення робочих місць у видавництвах і на поліграфічних підприємствах.

Це відбудеться насамперед у державному секторі, оскільки він менш мобільний, ніж приватний, і його продукція має вищу собівартість. Надходження до бюджету з виготовлення та реалізації вітчизняної продукції зменшаться і становитимуть мізерні суми у порівнянні з тим, що отримають за свою книжкову продукцію, реалізовану в Україні, бюджети Російської Федерації, Республіки Білорусь. Загальний результат – фактична втрата власної книжкової галузі як сектора національної економіки, можливостей політико-психологічного впливу на свідомість власного народу через національну книгу, збіднення духовного, культурного життя українського народу тощо.

Стратегія: вдосконалити систему управління видавничою справою таким чином, щоб забезпечити втілення у життя державного протекціонізму у книговидавничій сфері з метою виходу її з кризи; розробити і привести в дію механізм реалізації державного протекціонізму щодо підтримки вітчизняних видавців, виготівників, розповсюджувачів видавничої продукції; здійснити моніторинг чинного законодавства, визначити перелік та характер нових законодавчих документів чи змін і доповнень до вже існуючих, уведення в дію яких забезпечить створення нормативного фундаменту для подолання кризових явищ у книговидавничій галузі; створити сприятливі умови для розвитку усіх форм власності і господарювання; визначитися з оптимальною кількістю усіх трьох складових видавничого комплексу – видавництв, підприємств поліграфії та книгорозповсюдження, основним завданням яких є забезпечення замкненого технологічного циклу підготовки, випуску і розповсюдження друкованої продукції; переглянути перелік найважливіших об’єктів книговидання, які не підлягають приватизації; забезпечити державну підтримку суб’єктів видавничої справи незалежно від форми власності тощо.

Консультації: в основу аналітичної довідки ДЗК покладено висвітлення проблемних питань, які неодноразово обговорювалися, вивчалися та аналізувалися представниками Державного комітету телебачення і радіомовлення України спільно з фахівцями Державної наукової установи “Книжкова палата України”, галузевих громадських організацій, зокрема Української асоціації видавців поліграфічної продукції, Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, Асоціації “Навчальна книга”, Всеукраїнського благодійного фонду “Книги України”, Книготорговельної дистрибуційної компанії “Самміт-Книга”, ДВАТ “Укркнига” (м. Київ), Форуму видавців, Відкритого акціонерного товариства “Український науково-дослідний інститут поліграфічної промисловості імені Т.Г.Шевченка (м. Львів) та ін.

Погодження: у процесі підготовки доповідної записки Кабінетові Міністрів України Державний комітет телебачення і радіомовлення України узгодив окремі позиції щодо оцінки нинішнього стану вітчизняної книговидавничої галузі, механізму впровадження державного протекціонізму у сфері книговидання, шляхи подолання кризових явищ у видавничо-поліграфічному комплексі країни із заінтересованими органами центральної виконавчої влади, зокрема з Міністерством фінансів України, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерством юстиції України, Міністерством культури і туризму України, Міністерством освіти і науки України, Міністерством транспорту та зв’язку України, Державною митною службою України та з місцевими державними адміністраціями.

Позиція заінтересованих органів: при підготовці доповідної записки Кабінету Міністрів України врахована позиція:

-         Міністерства фінансів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства юстиції України в частині фінансування галузевих програм, які реалізуються Державним комітетом телебачення і радіомовлення України за рахунок коштів Державного бюджету України в рамках чинного законодавства;

-         Міністерства культури і туризму України в частині окремих вимог і пропозицій щодо реалізації Програми випуску соціально значущих видань, випуску книжкової продукції за бюджетною програмою “Українська книга”, комплектування суспільних фондів бібліотек друкованими виданнями, випущеними на умовах державного замовлення тощо;

-         Міністерства освіти і науки України в частині випуску довідкової літератури для учнів середніх, спеціальних і вищих навчальних закладів за Програмою випуску соціально значущих видань, а також випуску книжкової продукції за програмою “Українська книга” за рахунок коштів Державного бюджету України;

-         Міністерства транспорту та зв’язку України (Державний департамент з питань зв’язку та інформації) в частині поширення друкованої продукції альтернативними способами;

-         Державної митної служби України в частині встановлення прийнятного ввізного мита на витратні матеріали, що використовуються підприємствами видавничо-поліграфічного комплексу країни;

-         місцевих державних адміністрацій в частині реалізації регіональних програм підтримки книговидання та забезпечення населення вітчизняною книжковою продукцією.

Взаємодія центральних органів виконавчої влади: запропоновано:

-         розглянути можливість виділити з Державного бюджету України кошти на технічне переоснащення поліграфічної галузі, сприяти залученню іноземних інвестицій на зазначені цілі (співвиконавці: Міністерство фінансів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України; період: 2005-2010 р.р.);

-         рекомендувати Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України, Національному банку України розробити механізм пільгового кредитування як державними, так і комерційними банками підприємств поліграфічної галузі з метою оновлення вітчизняного парку поліграфічних машин, відновлення мережі книгорозповсюдження шляхом відкриття нових книжкових крамниць (співвиконавці: Міністерство фінансів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Національний банк України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України; період: 2005-2010 р.р.);

-         внести зміни до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, зокрема до пункту 7.13.7 пункту 7.13 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, які б звільнили від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, а також і розповсюджувачів книжкової продукції, отриманий ними від діяльності з виготовлення та розповсюдження на території України книжкової продукції (співвиконавці: Міністерство фінансів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство юстиції України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України; період: 2005-2006 р.р.);

-         внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2005 р. №50, звільнивши від відрахувань прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у розмірі 50 відсотків до загального фонду Державного бюджету України всіх суб’єктів видавничої справи (співвиконавці: Міністерство фінансів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство юстиції України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України; період: 2005-2006 р.р.);

-         Міністерству юстиції України, Міністерству фінансів України, Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України розглянути в установленому порядку проект “Порядку випуску книжкової продукції за програмою “Українська книга” та проект постанови Кабінету Міністрів України “Про видання книжкової продукції за програмою “Українська книга”, а також передбачити виділення в установленому порядку коштів на зазначені цілі з Державного бюджету України 2005 року (співвиконавці: Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України; період: 2005 р.);

-         розглянути можливість щодо збільшення обсягів фінансування наукових розробок у сфері книговидання та преси за рахунок коштів Державного бюджету, зокрема на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт для впровадження новітніх технологій у поліграфічній галузі (співвиконавці: Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України; період: 2005-2010 р.р.).