З А Я В А

ЗАЯВА

Голови Державного комітету телебачення
і радіомовлення України

Івана ЧИЖА

м. Київ 21 липня 2005 року

У зв’язку з подіями минулого дня змушений зробити наступну заяву.

Перше. Спростовую неправдиві численні заяви та коментарі, в тому числі й інформацію, викладену Головою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Віталієм Шевченком у телеграмі на ім’я Президента України, про нібито ненадання можливості для проведення засідання Національної ради у приміщенні Держкомтелерадіо України.

Насправді, незважаючи на заплановане засідання Експертної ради з формування програми “Українська книга”, яке ми змушені були перенести в інше місце, Держкомтелерадіо надав Національній раді зал засідань Колегії Комітету та допоміжні приміщення, і її засідання було проведено.

Друге. Державний комітет телебачення і радіомовлення України вживає усіх необхідних заходів для виконання розпорядження Кабінету Міністрів України щодо передачі в оперативне управління Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення будинку, який з 1953 року займає наше відомство.

Проте колізії правового характеру, за якими Держкомтелерадіо втрачає юридичну адресу, а це негайно призведе до паралічу його фінансово-господарської діяльності та зробить неможливим виконання функцій державного органу зі спеціальним конституційним статусом, і відсутність будь-яких гарантій на забезпечення нормальних умов праці державних службовців Комітету, майнові та інші колізії спонукають розробити чіткий і скрупульозно прописаний механізм передачі приміщень, здійснити їх паритетний розподіл. В інший, незаконний, спосіб Комітет діяти не може і не буде.

Третє. Категорично відкидаю будь-який шантаж і тиск на мене особисто як Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України та лідера партії “Справедливість”, звідки б вони не виходили.

Моя позиція завжди була, є і буде патріотичною, національно орієнтованою і глибоко громадянською. Не сприймаю жодних безпідставних звинувачень, оскільки Держкомтелерадіо і я особисто завжди, навіть у найскладніший час, діяли у спосіб, передбачений Конституцією і чинним законодавством України.

Спланована провокація під стінами Держкомтелерадіо, скоординована піар-агітація на мою дискредитацію та відставку не примусять мене зійти з обраної позиції.

Панове! Заспокойтеся!

Мене ні залякати, ні зламати неможливо. За мене, за всі покоління родини Чижів і за всіх українців прийняв усі страхи і болі мій рідний дід Касян Андрійович Чиж, якого я ніколи в житті не бачив, на руках якого ніколи не бавився у дитинстві, але кров якого струменіє в моїх жилах.

Ще у листопаді 1932 року він був заарештований ОГПУ за те, що виступив на захист односельчан від голоду, що насувався. Винним себе не визнав, оголосив голодовку і помер у застінках. А в цей час вимирало і наше село...

Мабуть, комусь із нинішніх піарщиків не дають спокою лаври Єжова-Берії. Це ваші проблеми, панове. На щастя, ті часи уже ніколи не повернуться в Україну.

Розцінюю безпрецедентний тиск на мене як посадову особу і політика ніяк інакше, ніж намагання зруйнувати в моїй особі останній бастіон державницької, національно орієнтованої позиції на порозі чергового олігархічного перерозподілу інформаційного простору України та як помсту за прагнення захистити працівників інформаційної системи.

Але це моя громадянська позиція. Це мої переконання. Це моя совість.

Мене ніколи не хвилювали і не хвилюватимуть посади.

Мені болить Україна...