Велика битва за Велику українську енциклопедію. Інтерв’ю з директором ДНУ «Енциклопедичне видавництво» Аллою Киридон, газета «День» . С. Божко, 13 квітня 2017р.

За результатом  конкурсного відбору на посаду директора державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» обрано доктора історичних наук, професора Аллу Киридон.

Всі члени конкурсної комісії віддали свої голоси науковцю, яка очолювала цю державну установу з лютого 2015 до лютого 2017 року. Саме під керівництвом Алли Миколаївни було підготовлено та видано довгоочікуваний перший том «Великої української енциклопедії»  - грандіозного проекту, який є своєрідним інтелектуальним паспортом нації і держави. Журналісти вже встигли охрестити «ВУЕ» першою леді українського інтелектуального середовища. Наша розмова   з єдиною жінкою-керівником за всі часи існування енциклопедичного видавництва, яке було засновано 1930 року.

- Алло Миколаївно, ваша передвиборча програма  мала назву «Покроково до великої мети». Яка це мета і які кроки для її досягнення?

- Завдання наукової установи – видати до 2026 року орієнтовно 30 томів «ВУЕ». Також у наших планах - створити розширену електронну версію енциклопедії та забезпечити  функціонування електронного порталу. А як цього досягти? Лише працею, системною послідовною працею, об’єднанням зусиль усіх науковців України.

- Досвід такої співпраці, наскільки мені відомо, вже є. Перший том «ВУЕ» став результатом роботи понад 300 українських науковців.

-  Перший том містить майже 1700 статей, над створенням яких, дійсно, працювали понад 300 провідних науковців, які регіонально представляють  всю Україну. Це науковці Національної академії наук та вищих навчальних закладів України. Велику і значну допомогу нам  надали виші Житомира, Харкова, Львова, Умані, Ніжина. Це люди, які працювали за ідею, при відсутності гонорарів.

- Розмови про видання «ВУЕ» йшлися з 1991 року. Тому мало хто вірив у реалізацію цього амбіційного проекту.

- Так, ми часто чули, що цей проект нереальний в умовах нестабільної економічної ситуації. І тому наша перемога – це приклад для інших, як для досягнення благородної мети можна поєднати зусилля науки, громадськості і держави (видання здійснено за сприяння Держкомтелерадіо). Ідея створення ВУЕ, дійсно,  визрівала в середовищі академічної інтелігенції ще наприкінці 1990-х років. Уперше її оприлюднив Іван Дзюба на загальних зборах Національної академії наук України 6 квітня 2001 року. Однак реалізація ідеї із створення універсальної енциклопедії затяглася - лише в 2013 році вийшов президентський указ про створення «ВУЕ».

- Чим «ВУЕ», крім змін ідеологічних, відрізняється від своєї попередниці – Української радянської енциклопедії?

- Із часу виходу в світ останнього тому другого видання «Української радянської енциклопедії» (УРЕ) минуло вже понад два десятиліття. Звісно, за ці роки змінилися вимоги до принципів укладення таких видань, передусім до змісту певних циклів знань, їх тлумачення та способів подання. До того ж постала Українська незалежна держава, радикально змінилося суспільство – замовник енциклопедії. Тому найвагоміший акцент при підготовці ВУЕ було зроблено саме на україноцентричності. Нам хотілось показати, як світ переосмислено з позицій українських науковців.

- Чи допомогли вам у роботі численні галузеві енциклопедії, видані за часів незалежності України?

- Звичайно, ми спиралися на досвід колег. Але, не забувайте, українська енциклопедистка відносно молода галузь науки, що переживає період свого становлення. Хоча, за даними Книжкової палати України, тільки за п’ять років видавництва України випустили 569 найменувань книжкових видань, що марковані як енциклопедії чи енциклопедичні словники (довідники). Однак за змістом, структурою, наповненням, жанровими особливостями ці видання далеко не завжди відповідають заявленому в заголовку типу «енциклопедія». Багато нашвидкуруч скомпільованих видань, нерідко із застарілих або неперевірених інтернетних джерел. Отже справжніх галузевих енциклопедій в Україні видано не так багато, як здається. 

- Питання, яке цікавить багатьох: де можна придбати перший том ВУЕ.

- Видання першого тому здійснено за державною програмою «Українська книга», а тому у продажу його немає.  Весь наклад, а це одна тисяча примірників, розійшовся по бібліотеках, частину тиражу, відповідно до розсилки Держкомтелерадіо, отримали благодійні фонди і громадські організації. Отже перший том вже став раритетом. Думаю, за півроку ми викладемо на порталі «Енциклопедичного видавництва» електронну версію першого тому «ВУЕ», щоб до нього мали доступ усі бажаючі. Одночасно будемо шукати кошти для видання додаткового накладу.

- Чи вирішено питання з приміщенням для видавництва? Навколо вашої будівлі, яка знаходиться у самісінькому центрі столиці, за часів Черновецького точилися чималі бої.

- Ми і досі добиваємося, щоб приміщення по вул. Б. Хмельницького, 51а у м. Києві, де розміщується Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», було передано з комунальної у державну власність. 2009 року, після того, як Київська міськрада ухвалила рішення виселити енциклопедичне видавництво з приміщення і надати його якомусь сумнівному благодійному фонду, на його захист став «живий ланцюг» з академіків, письменників, громадських діячів. Тому, коли зараз, під час проведення конкурсу, в нашу наукову установу прийшли представники невідомої «громадськості» і, з’ясовуючи питання стану будівлі, ледь не зірвали вибори керівника, колектив, навчений гірким досвідом, не став чекати гіршого, а викликав поліцію. Єдиною можливістю убезпечити державну наукову установу від виселення (а свого часу місто відмовило в оренді приміщень в центрі Києва багатьом державним видавництвам, численним книжковим магазинам) є передача будівлі з комунальної у державну власність. Отже, і цим питанням буду займатися на посаді керівника державної наукової установи.

Світлана БОЖКО