18 травня, у Міжнародний день музеїв, в ефірі Волинської ОДТРК відбудеться прем’єра фільму власного виробництва «Луцьк і Косачі: «Зібрались ми на віче…» (автор сценарію і режисер Марія Андрушко, редактор Ольга Куліш, оператор-постановник Валерій Фетисов, асистент оператора Микола Дмитрук, режисер монтажу Анжела Шабала, комп’ютерна графіка Миколи Кушнірука).

Назвою фільму послугувала строфа з поезії-спогаду Лесі Українки «Віче», яку вона написала у дуже важливий, переломний етап свого життя. 1901-го року письменниця після пережитої особистої драми – смерті близького лруга С. Мержинського багато роздумує, міркує над пройденим шляхом, а ще підбиває підсумки пройденого. Думками вона повертається у дитинство Луцького періоду.

Косачі у місті проживали двічі: з листопада 1878 року до травня 1882 року і з жовтня 1890 до травня 1891 року. Саме Луцьк дав для восьмирічної Лариси Косач енергетичний поетичний вибух: тут 1880 року з’явився перший її твір «Надія». Саме у Луцьку Леся починає навчатися грі на фортепіано. Цьому посприяла й органна музика, яку дівчинка слухала у костелі: він знаходився поруч з помешканням Косачів.

Напевне, що у Луцьку Леся задумала назватися Українкою. А Луцький замок став дуже важливим центром не лише дитячих розваг: він серйозно увійшов у творчість і Лесі Українки, і Олени Пчілки, як символ української історії, до якого Косачі звертались повсякчас.

Зрештою, саме у Луцьку були вперше опубліковані спогади про Лесю Українку її сестри Ольги Косач-Кривинюк, які згодом переросли у фундаментальну працю «Хронологія життя і творчості Лесі Українки», яку, до слова, видрукувала Ізидора Косач в Америці. У Луцьку залишив свій активний слід і Петро Косач, зокрема, як член прогресивного Луцького Хресто-Воздвиженського братства. Олена Пчілка організувала українську бібліотеку, театр, «заклала тут камінчик української культури», як сама писала.

Вдячні лучани спорудили пам’ятники Олені Пчілці і Лесі Українці. Їхні імена носять бібліотека, вулиця, університет. «В дворі старого замчища» зібралося віче, щоб прозвітувати Косачам, як колись Леся місту, про свої судження і розгорнути чи не найбільший в Україні національний прапор.

На фото: Родина Косачів Луцького періоду.