УКРАЇНСЬКА КНИГА, З РЕЧАМИ НА ВИХІД!

Нинішній рік оголошений Роком української книги. Та тільки замість слів «Ласкаво просимо!» видавництва й продавці книг, як і раніше, чують: «З речами на вихід!». Книжкові магазини й понині випробовують на собі тиск успішніших ганчірково-косметичних брендів. А ще зовсім недавно в Україні було більше 2 тисяч книжкових магазинів і магазинчиків. Сьогодні їх аж 370. На всю країну.

Навіть гості столиці пам`ятають на Хрещатику здалеку помітний фасад, схожий на казковий грот, суцільно обплетений струмуючою смарагдовою зеленню. Це був чудовий магазин «Ноти». Не одне покоління музикантів шукало тут наснаги, музичних творів – від простих дитячих п'єсок до партитур величних симфоній. На вишуканий смак, для новачків і професіоналів, з будь-якого напряму тут завжди були книжки, у тому числі і практично відсутній клас книг «про життя і творчість». Трохи далі, вже в районі Майдану Незалежності, на колишній площі Калініна розташовувався унікальний магазин-клуб «Поезія». Тут можна було не поспішаючи погортати улюблені книги, за чашкою кави обговорити літературні новинки і, що найцінніше, поспілкуватися з авторами поетичних збірок. Продавці магазина були в курсі всіх книжкових надходжень, знали смаки й пристрасті постійних покупців, могли порекомендувати щось цікаве новачкам .

Згадувати про такі магазини – лише ятрити душу, тому що вони назавжди залишилися у минулому. А сьогодні на їх місці протягом десяти років чудово відчувають себе бутик і філіал банку. І якби йшлося тільки про ці два магазини! Адже за роки незалежності з карти Києва зникли більшість спеціалізованих точок книжкової торгівлі, що служили колись предметом гордості киян і захоплюючих гостей столиці. Магазини ті гідні того, щоб бути названими посмертно: «Мистецтво», «Передплатні видання», «Пропагандист», «Світогляд», «Спортивна книга», «Зміна», «Книга поштою», «Технічна книга», «Книжковій світ», «Медична книга». На їх місці бутики – символ і сенс сьогоднішнього не-книжкового часу. «Активним і агресивним захопленням» назвав процес вигнання книжкових магазинів та видавництв зі своїх звичних приміщень на користь шмаття і фастфудів президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін.

Головна причина безвинної загибелі книжкових магазинів – гроші. Їх не було і немає у тих, хто продає книги. А оскільки більшість таких магазинів розташовувалися в центрі міста і в людних місцях столичних районів, де ціни на оренду значно вище тих сум, які можуть платити виробники або розповсюджувачі книг, то і неприбуткових орендарів міські власті виселяють геть з дорогих площ. Місцева влада виставляє приміщення на відкритий тендер, виграти який у книгопродавців просто немає фінансової можливості. Та ж доля не минула і регіональні точки книготоргівлі. За останні 10 років число книжкових магазинів в Україні скоротилося більше ніж в 10 разів, причому залишки колись солідній мережі книжкових магазинів знаходяться в основному в крупних містах, в деяких районних центрах, в більшості населених пунктів і зовсім відсутні.

Справитися з апетитами міських владарів на орендні бариші книгопродавці не в змозі, монстр міської комунальної власності непереможний. «Все, що ми роками спостерігаємо в Києві й інших містах з книготорговими підприємствами, відбувається виключно на корупційній основі. Цьому сприяє і нова законодавча норма, за якою тепер оренда приміщень здійснюється виключно на конкурсній основі. Це річка, в яку кинули щуку! Чистий юридичний привід загарбати все, що можна», - вважає Олександр Афонін.

Отже відсутність книжкових магазинів у центрі Києва – сумна реалія сьогоднішнього дня. Але один, останній з Могікан, поки що тримається – «Знання», на Хрещатику, 44. Теж давній київський магазин, що торгував в минулі часи в основному шкільними підручниками, довідковою літературою і «за програмою». Сьогодні тут є все, що спраглій душі завгодно – всі розділи, всі типи видань у різних цінових категоріях і на всі смаки. «Знання» вміло вписалося в непрості ринкові відносини, зумівши не тільки зберегти колишні позиції, але й завоювати нові. Сьогодні 8-10 тисяч екземплярів на день – норма для цього магазину завдяки різноманітному асортименту. Досить сказати, що в минулому році його торговий оборот склав
3 млн. 400 тис. гривень. Крім того, книжковий магазин «Знання» став лідером національного бизнес-рейтингу, зайнявши друге місце за сумарними балами чотирьох номінацій: «Об'єм реалізованої продукції», «Чистий прибуток» «Продуктивність роботи», «Заробітна платня».

Але, як виявилось, ні довга славна історія (цього року «Знання» святкує 75-річний ювілей, ні любов киян і гостей столиці до цього славного магазинчика, ні його нинішні успіхи) – ніщо вже не може врятувати від загибелі. «Ти винен вже тим, що хочеться мені їсти!». «Знання» завинили перед столичною владою тим, що знаходяться у самому центрі Києві, де кожен сантиметр землі – золотий. Адміністрація міста вже давно поклала на цей магазинчик своє рейдерське око, а колектив магазина протягом декількох років веде з нею нерівну боротьбу.

- Ми з 2002 року намагаємося відстояти своє право на приватизацію приміщення, - розповідає директор Світлана Вархулова. – За цей час виграли чотири суди, всі права належать нам згідно з законом. Але, не дивлячись на це, приватизацію нам так і не дозволили. Більше того – на жодну сесію Київради нас не пустили. Втім, це і не дивно, адже на наше приміщення «поклав око» один з депутатів Київради, маючи намір відкрити тут ще один бутик. Буквально днями ми одержали повідомлення з Киъвжитлоспецексплуатації про те, що договір нашої оренди припиняється з 16 жовтня цього року. Іншими словами, з речами – на вихід.

До того ж квартал від вулиці Б Хмельницького до бульвару
Т. Шевченка готують до тотальної реконструкції, і доля магазина вже вирішена. За таких обставин йому вже ні за що не повернутися. Бутик - то переважно для інвесторів майбутнього оновленого кварталу. І кого хвилює, що на Хрещатику скоро неможливо буде купити не тільки книгу, але і листівку або путівник по Києву, а головною визначною пам'яткою для гостей столиці виявляться одні бутики, скляні «теплиці-глобуси» та ігрові автомати. Адже центр Києва споконвіку привертав туристів книжковою культурою, історико-культурними пам'ятниками і приголомшливим зеленим ландшафтом. І перше, і друге, і третє гине на очах киян під зворушливі промови столичної влади про «реконструкції» і «відновлення».

«Не дивлячись на наші численні звернення до місцевих органів влади, ні в Києві, ні в регіонах ситуацію змінити не вдається, - зауважує перший заступник голови Державного Комітету телебачення і радіомовлення Анатолій Мураховський.- Необхідна державна підтримка вітчизняного книговидавництва і книгорозповсюдження . З цією метою Комітет розробив проект Закону України «Про внесеня змін до деяких законів України щодо продовження дії пільг у книговидавничій справі». Ми включили в документ пункти про передачу в оренду книжковим магазинам займаних ними ж приміщень на термін не менше, ніж на 10 років, про продовження раніше складених договорів оренди, про встановлення пільгових тарифів при цьому. На жаль, проходження законопроекту в центральних органах влади припинене – Мін`юст, Мінфін, ДПА і деякі інші органи виконавчої влади його не підтримали. Але опускати руки ми не збираємося. Враховуючи, термін дії пільг у сфері книговидання закінчується 1 січня 2009 року, Комітет пропонує повернутися до розгляду цього законопроекту в 2008 році».

У Держкомтелерадіо не виключають, що у законопроекта є серйозні супротивники, у тому числі й у вищих ешелонах влади, адже запропонований документ має на меті створити могутній правовий заслін спробам рейдерских захоплень культурних об'єктів. «Пробити» новий закон буде непросто, але необхідність його сьогодні назріла як ніколи, - продовжує Анатолій Мураховській.- Щоб національна галузь книговидавця вийшла з кризи, слід визнати її національним стратегічним пріоритетом, вирішити питання цілісного управління галуззю, забезпечити створення всеукраїнської мережі книгораспросранения, орієнтованої на реалізацію української книги за участю держави, створити певні умови для залучення інвестицій і приватного капіталу».

До речі, нині - «Рік Української книги» згідно з Указом Президента. Але, на жаль, не відповідає реаліям. Затверджені в кінці 2006-го податкові пільги для видавництв мало що змінили. Вони продовжують закриватися, книжкові магазини поглинаються, вимирають, та й потреба в читанні у суспільства падає катастрофічно. Хоча за межами України книжкова галузь – надприбуткова. Сказати, що ми не знаємо, як цього ж досягти в Україні, не скажеш, адже всі правила ведення подібного бізнесу відомі й очевидні. Головне: держава зобов'язана створити нормальні умови для видавничої справи. Сьогодні могутні російські видавництва дають до бюджету Росії мільйони – але вони стали платити, лише коли перетворилися на культурну індустрію. А в Україні майже 10 років все піднімається й піднімається питання про кредитування видавничого бізнесу, проте віз і нині там. До межі загострює ситуацію і «хапальний» рефлекс міської влади. У жаданні наживи від продажу або вигідного надання орендних площ вони не зупиняються перед фактичним знищенням культурного надбання міської громади. Якщо так продовжуватиметься і далі, то наступному поколінню українців дістануться лише ресторани і гральні автомати. А словосполучення «книжковий магазин» стане архаїзмом.

Відділ зв’язків з громадськістю

та ЗМІ

тел. 279-8959

Наталія Долина