У німецькому Мюнхені вийшов друком перший номер альманаху «Відлуння слова», у якому представлена творчість учасниць Літературного клубу українських жінок імені Анни Франк. 

Про цю подію ми дізналися з листа пана Станіслава Скібінського, директора Європейської академії Януша Корчака (м. Мюнхен), яка від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну надає всебічну підтримку біженцям з України, особливо дітям.

Літературний клуб українських жінок імені Анни Франк засновано два роки тому за ініціативи журналіста Віктора Фішмана при Європейській Академії Януша Корчака. На засіданнях клубу авторки читають свої вірші та оповідання, разом працюють над новими творчими проєктами, зокрема над перекладами поезій відомих німецьких поетес, які досі майже ніколи не перекладалися українською мовою. Зараз членкині Літературного клубу українських жінок імені Анни Франк працюють над збіркою нарисів про рятівників єврейських дітей під час Другої світової війни. Ця тема дуже співзвучна українським жінкам із пережитим під час війни в Україні та із ситуацією з українськими дітьми, які потерпають від російської агресії.

«Українські біженці, які були присутні на засіданнях Літературного клубу, на власні очі бачили, як згуртовані громадянки України, як вони вміють навіть у вимушеній еміграції жити наповненим творчим життям,» - пише Станіслав Скібінський.

У першому числі альманаху «Відлуння слова», презентованому в травні 2024 року в Європейській Академії Януша Корчака, представлено оповідання, есеї, вірші учасниць Літературного клубу, а також їхні літературні переклади творів німецьких авторів українською мовою. Також в альманасі містяться відомості про авторок, які вимушені були через російську агресію виїхати з України в Німеччину. Вони представляють всю Україну: Алла та Анастасія Безугла з Харкова, Тетяна Габрійчук з Києва, Олена Гураль із Запоріжжя, Олена Левченко з Києва, Ганна Романенко з Житомира, Тамара Язиковська з Дніпра…

Дехто з них і до війни писав, друкував свої твори у періодиці, видавав книжки, дехто звернувся до творчості у вимушеній тимчасовій еміграції. Але всім їм, безперечно, рідне слово допомагає вижити в непростих життєвих обставинах, зберегти зв’язок з батьківщиною.