У заході взяли участь перший заступник Голови Держкомтелерадіо Богдан Червак, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, представники центральних та місцевих органів влади, громадських організацій, учасники бойових дій на Донбасі, учні та викладачі київської спеціалізованої школи №97 ім. Олени Теліги, курсанти Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

Учасники акції поклали квіти до пам’ятника Олені Телізі та пам’ятного Хреста, встановленого на честь розстріляних німцями в Бабиному Яру українських націоналістів.

«Після лютневих арештів тут, у Бабиному Яру, були розстріляні Олена Теліга і її чоловік Михайло Теліга, поет-закарпатець Іван Ірлявський, Іван Кошик, професор Гупало. Від рук німецьких окупантів загинули інженери Романів та Сиченко, професор Махиня, проректор Київської політехніки, учасник визвольних змагань 1917-1919 років Тодозій Чередниченко, професор Лазорко, - розповідає перший заступник Голови Держкомтелерадіо Богдан Червак. - Голову Київської облспоживспілки Бондаренка німці розстріляли разом з дружиною та дітьми. Лицарською смертю загинув провідний діяч ОУН Домазар-Діброва, який на стіні камери Лукянівської в’язниці кров’ю написав: «Спливаю кров’ю – але не зраджу тайни друзів». Жертвами німецького терору стали біля півтисячі членів «Буковинського Куреня». У Яру знищено Архімандрита Вишнякова та протоієрея Павла. Вважається, що загалом у Бабиному Яру розстріляно 621 особу – членів ОУН.»

Після панахиди за загиблими учасниками українського визвольного руху і короткого мітингу учні київської спеціалізованої школи №97 ім. Олени Теліги читали вірші Олени Теліги. Акція завершилась виконанням Гімну України.

Інформаційно. Поетеса, силу слова якої порівнюють з поезією Лесі Українки, народилась у 1906 році у Підмосков’ї в родині професора, майбутнього міністра УНР Івана Шовгеніва. Тривалий час жила в еміграції у Європі, але свій життєвий вибір зробила на користь України, присвятивши розбудові її незалежності свій талант і все своє недовге життя. У жовтні 1941 року в надії на національне визволення й відродження самостійної України Олена Теліга прибуває похідною групою ОУН до окупованого німцями Києва.

У Києві Олена Теліга очолює Спілку українських письменників, редагує літературно-мистецький журнал "Літаври", організовує пункт харчування для киян, які залишилися в окупації і потерпали від голоду. Навіть під загрозою арешту і смерті Олена Теліга не залишає Київ і боротьбу за Україну. 21 лютого 1942 року на тридцять п'ятому році життя Олена Теліга разом із її чоловіком Михайлом Телігою та іншими членами ОУН була розстріляна німцями у Бабиному Яру.