27 липня 2006 року у Національному прес-центрі телебачення і радіомовлення України відбулося чергове засідання колегії Державного комітету телебачення і радіомовлення України.
На порядок денний засідання виносилися такі питання:
1. Про проект Концепції Державної програми створення суспільного телебачення і радіомовлення в Україні на 2007 – 2011 роки..
2. Про виконання Національною телекомпанією України заходів щодо налагодження ефективного контролю за використанням бюджетних коштів за бюджетними програмами “Виробництво та розповсюдження телепрограм Національною телекомпанією України” та “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”.
Члени колегії заслухали та обговорили доповідь директора департаменту телебачення, радіомовлення та нових інформаційних технологій С.Абрамова “Про проект Концепції Державної програми створення суспільного телебачення і радіомовлення в Україні на 2007 – 2011 роки”.
Концепцію Державної цільової програми створення Суспільного телебачення і радіомовлення в Україні розроблено згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.05 р. №63-р.
Концепція є базовим документом для формування Державної цільової програми створення Суспільного телебачення і радіомовлення, яка передбачає правові, організаційні, фінансові, матеріально-технічні та інші заходи.
Концепція передбачає, що громадські та суспільні аудіовізуальні засоби масової інформації є державними за формою власності і громадськими та суспільними – за принципами функціонування, організації і формою контролю.
Концепція пропонує заходи щодо розвитку аудіовізуальних засобів масової інформації державної форми власності, використання потенціалу яких дозволить у найближчій перспективі створити громадські та суспільні аудіовізуальні засоби масової інформації.
Хоча в Законі України "Про телебачення і радіомовлення" зазначено, що структуру національного телебачення і радіомовлення складають державні та комунальні, недержавні, громадські телерадіоорганізації, а також система Суспільного телебачення і радіомовлення, до цього часу такі форми як громадські і суспільні медіа-структури, де власність не є приватною (особиста, акціонерна тощо), а загальногромадською (державною), започатковані ще не були.
Перешкоджало розбудові суспільного мовлення те, що в Україні не створені усі передумови для функціонування громадянського суспільства, ознакою якого є наявність численного заможного середнього класу, представникам якого притаманно брати активну участь в громадському житті країни та перейматися суспільно-політичними проблемами. Отже було відсутнє соціальне замовлення на створення проекту суспільного мовлення.
Слід зазначити, що навіть у розвинутих громадянських суспільствах існують певні проблеми у діяльності громадських телерадіоорганізацій. Вони у першу чергу пов’язані із неготовністю значного прошарку населення, особливо у країнах Східної Європи, особисто сплачувати за послуги суспільних телерадіоорганізацій.
Ця проблема притаманна й Україні. На сьогодні проект суспільного мовлення значно більше близький певним групам політичної еліти України, ніж широким верствам населення.
Таким чином, в суспільстві немає згоди у головному: хто має платити за послуги суспільного мовлення – держава чи громадяни. Фінансовий бік проблеми залишається відкритим. За логікою фінансування незалежних від держави суспільних каналів мало б здійснюватися за рахунок громадян, тобто за рахунок конкретної абонентної плати. Але подібна форма оплати притаманна лише для економічно розвинутих країн з високим рівнем довіри громадян до національного суспільного телерадіомовлення (наприклад, британці цілком справедливо пишаються своїм медіа-гігантом Бі-Бі-Сі, який має суспільний статус).
У перехідному стані, в якому перебуває Україна, більш реальним вбачається фінансування суспільного телебачення і радіомовлення за рахунок державного бюджету, принаймні, на початковому етапі розвитку із поступовим переходом на загальносвітові принципи.
Українським суспільним каналам знадобиться чимало зусиль, аби підвищити рівень довіри громадян до себе. В іншому випадку від населення не можна буде очікувати позитивного ставлення до фінансування суспільного мовлення за рахунок абонентної плати.
Крім того, враховуючи фактичний розподіл радіочастотного ресурсу на користь приватних каналів, який було здійснено упродовж 1995 – 2005 років конституційним державним органом Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, слід вирішити питання надання необхідних частотних присвоєнь суспільним каналам, питома вага яких, за світовою практикою, мала б складати не менше 35 – 40 відсотків від загального обсягу присутніх в ефірі мовних компаній.
Організації суспільного мовлення відрізняються від мовлення із суто комерційних або політичних мотивів своєю специфічною особливістю – більшим ступенем незалежності від політичної та економічної влади.
На сьогодні державні мовники Національна телекомпанія України, Національна радіокомпанія України та всі обласні і регіональні державні телерадіокомпанії, як у кадровому відношенні (система призначення керівників), так і фінансовому (бюджетне фінансування) залежать від держави. Крім того, ці суб’єкти, оскільки вони здійснюють рекламну діяльність, до певної міри залежать і від рекламодавців. Вказані чинники обмежують можливості цих суб’єктів ринку телерадіоінформаційних послуг щодо цілком об’єктивного інформування населення про діяльність органів влади, її окремих представників, товаровиробників та їх товари.
Мета Програми полягає у формулюванні базових принципів розбудови Суспільного телебачення і Суспільного радіомовлення, які забезпечують розвиток зазначених каналів у відповідності до їх суспільних функцій, визначених чинним законодавством, гарантують високу якість програмного наповнення і забезпечують адекватне економічне становище.
Основними завданнями Програми є:
- формулювання правових засад створення Суспільного телебачення і Суспільного радіомовлення, які мають бути передбачені в проекті Закону України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України" (нова редакція);
- формулювання організаційних засад створення Суспільного телебачення і Суспільного радіомовлення, визначення господарсько-правової форми Суспільного телебачення і Суспільного радіомовлення;
- опрацювання механізму фінансування Суспільного телебачення і Суспільного радіомовлення, який полягає у введенні абонентської плати з населення після завершення початкового етапу створення Суспільного телебачення і Суспільного радіомовлення;
- опрацювання заходів матеріально-технічного забезпечення Суспільного телебачення і Суспільного радіомовлення.
Реалізація завдань програми має сприяти тому, щоб Суспільне телебачення і Суспільне радіомовлення стали плюралістичними, різноманітними за змістом і тематикою, художньо досконалими за формою, пізнавально вагомими каналами, які вселяють дух патріотизму та підносять національну ідею; командами однодумців, колективами професіоналів, здатними до неординарного творчого мислення, які можуть знайти оригінальні підходи у вирішенні проблем; органічним сплавом культури управління, культури виробництва та культури спілкування, які вирізнять їх з поміж інших і зроблять взірцями для національного культурного, духовного і економічного розвитку.
У сфері економічного розвитку Суспільне телебачення і Суспільне радіомовлення мають на початковому етапі спиратися на державу, яка забезпечить надання первинних коштів для адекватного розвитку каналу. Державні кошти перш за все мають спрямовуватися на розвиток матеріальних, а головне, нематеріальних активів каналів – системи сучасного управління та оригінальних авторських продуктів і програм, за рахунок яких має здійснюватися поступовий перехід каналів в режим неприбуткового ринкового функціонування після введення механізму абонентної плати, як це здійснюється у розвинутих громадянських суспільствах (із паралельним посиленням участі каналів у державних цільових програмах). Економічний розвиток каналів має здійснюватися в напрямах зміцнення ринкових позицій каналів та залучення коштів цільових аудиторій для виробництва програм, виводу продуктів і послуг каналу на національні та міжнародні ринки.
Рекламну діяльність у традиційних форматах Суспільне телебачення і Суспільне радіомовлення не мають вести ні за яких обставин. Залучення коштів для виробництва програм має здійснюватися на основі іміджевих та інформаційних продуктів, спеціальних форматів надання інформації про благодійників (спонсорів, меценатів тощо). Суспільні канали мають постійно здійснювати свою презентацію в цільових аудиторіях меценатів, благодійників та спонсорів.
Окрім безпосередньої телерадіотрансляційної діяльності Суспільне телебачення і Суспільне радіомовлення мають надавати інформацію про свої можливості на інших телерадіоканалах шляхом розміщення власних програм на інших телерадіоканалах із розміщенням логотипу на екрані під час демонстрації програм та надання інформації про канал та контактної інформації у титрах на початку та наприкінці програм.
Суспільне телебачення і Суспільне радіомовлення не повинні прагнути до надмірної капіталізації матеріальних ресурсів. Необхідні матеріальні ресурси мають залучатися на умовах стратегічного партнерства з іншими установами і організаціями. Основний капітал Суспільне телебачення і Суспільне радіомовлення формується перш за все за рахунок інтелектуальної власності.
Зароблені Суспільним телебаченням і Суспільним радіомовленням кошти мають спрямовуватися на зміцнення їхніх позицій в аудиторіях меценатів, благодійників та спонсорів, на залучення коштів цільових аудиторій програм каналів та на придбання відеопродукції з ексклюзивними правами на її показ.
Для успішного ведення господарської діяльності та оптимального використання коштів в орбіті Суспільне телебачення і Суспільне радіомовлення мають бути створені благодійні фонди підтримки і розвитку Суспільного телебачення і Суспільного радіомовлення, структура яких відповідатиме структурі творчих об’єднань каналів і забезпечуватиме залучення коштів під виконання кожної з творчо-виробничих програм.
З огляду на необхідність забезпечення ефективності управління і високої якості програм у штаті каналу працюють керівники телерадіоканалу та його структурних підрозділів, координатори творчих об’єднань та працівники, відповідальні за залучення позабюджетних коштів для виробництва програм та працівники каналу, функціональні обов’язки яких передбачають систематичну діяльність, спрямовану на задоволення поточних потреб телерадіовиробництва.
На каналах Суспільного телебачення і Суспільного радіомовлення має діяти система внутрішньої та зовнішньої комунікації, основана на останніх досягненнях інформаційних технологій. Телеканал має власний веб-сайт, на якому розміщується інформація про діяльність каналу.
Суспільне телебачення і Суспільне радіомовлення мають орієнтуватися на використання глибоко інтегрованої цифрової техніки останнього покоління і проводячи чітку амортизаційну політику, робити все можливе для недопущення технічного і технологічного відставання.
Суспільне телебачення і Суспільне радіомовлення мають бути оснащеними матеріально-технічними засобами виробництва для ведення програм прямого ефіру, для трансляції з студії та для виробництва відеопродукції на цифрових носіях інформації.
Суспільне телебачення і Суспільне радіомовлення мають забезпечити високу якість програмного наповнення шляхом введення внутрішньої системи незалежного оцінювання програм каналу спеціально утвореною Експертною радою.
Суспільне телебачення і Суспільне радіомовлення мають забезпечити зміцнення свого оточення за рахунок розвитку стратегічного партнерства.
Для виконання завдань свого розвитку Суспільне телебачення і Суспільне радіомовлення мають широко співпрацювати з іншими телерадіоканалами, міжнародними громадськими та благодійними організаціями.
Суспільне телебачення і Суспільне радіомовлення мають вести свою діяльність у наступних напрямках: інформаційні передачі, суспільно-політичні програми, програми міжнародного блоку, музичні, літературні програми, програми про театральне та образотворче мистецтво, кіномистецтво, краєзнавство, архітектуру, фізичну культуру, науково-популярні, духовні та дитячі програми, художні серіали та фільми.
Колегія зазначає, що запропонований проект Концепції закладає прагматичні підвалини для розбудови Суспільного телебачення і радіомовлення в Україні.
Проект Концепції Державної цільової програми створення Суспільного телебачення і радіомовлення в Україні на 2007 – 2011 роки розроблено Державним комітетом телебачення і радіомовлення України на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2005 р. №115 з метою забезпечення умов для створення суспільного телебачення і радіомовлення в Україні.
Враховуючи актуальність створення суспільних форм мовлення в Україні, колегія у х в а л и л а:
1. Проект Концепції Державної цільової програми створення Суспільного телебачення і радіомовлення в Україні на 2007 – 2011 роки підтримати в основному.
2. Комітету доопрацювати зазначений проект Концепції з врахуванням пропозицій і зауважень та подати на розгляд Кабінету Міністрів України відповідно до вимог Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України.
Члени Колегії Державного комітету телебачення і радіомовлення України прийняли Звернення до Прем’єр-міністра України Ю.Єханурова з приводу підготовки проекту розпорядження Кабінету Міністрів України “Про реорганізацію державних телерадіокомпаній”.