У науковому багатоілюстрованому виданні «Старовинні маєтки України», що побачило світ у Державному спеціалізованому видавництві «Мистецтво» і над яким працювали провідні спеціалісти видавництва, вперше різнобічно розглядається й аналізується садибне будівництво і садово-паркове мистецтво України починаючи з періоду Київської Русі і до наших днів. Їх представлено в широкому контексті загальноєвропейської культури, у взаємозв’язку з живописом, філософією та літературою.

Видання проілюстровано фотокопіями з архівних матеріалів, репродукціями старовинних планів садиб і парків, живопису та гравюр з музеїв Києва, Вінниці, Львова, Сімферополя, Чернігова, Варшави, Кракова, Москви, Санкт-Петербурга та з приватних зібрань. Образотворчий матеріал презентує садиби і парки періоду їх розквіту. Видання містить близько 450 ілюстрацій, у тому числі 300 кольорових, понад 50 з них опубліковано вперше.

Видання складається з шести розділів. У першому – «Садиби раннього періоду» – розповідається про садиби XI – початку XVIII ст., про які свідчать архівні матеріали, літературні джерела та археологічні розкопки. Збереглися залишки стародавніх парків та дібров, окремі монастирські споруди й магнатські резиденції. Розквіт садибного будівництва і садово-паркового мистецтва в Україні ознаменували епохи Ренесансу та бароко. Особливо виділялися замкові та палацово-паркові ансамблі в Ляшках-Мурованих, Кристинополі (не збереглися), Підгірцях, Олеську, Вишнівці.

У другому розділі – «Садибне будівництво та садово-паркове мистецтво другої половини XVIII – початку XIX століття» – розповідається, що провідним стилем садибного будівництва другої половини XVIII – початку XIX ст. став класицизм, на формування якого великий вплив мала архітектура Палладіо. Монументальність його ансамблів відобразилася на архітектурі садиб Лівобережжя, Слобідської України, Поділля, Галичини та Волині, зокрема Тульчинський, Яготинський, у Романівці (не збереглася). Художні композиції садів і парків основувались на красі природного пейзажу. В цей час проявилися мотиви сентименталізму та передромантизму («Софіївка», «Олександрія»).

Третій розділ – «Палацово-паркові ансамблі Південного берега Криму XIX – початку XX століття». Природні умови вплинули на стильові особливості садиб і парків Південного берега Криму, що дало змогу авторам увести термін «кримський садибно-парковий стиль». Виділяються архітектурно-паркові комплекси в Алупці, Гурзуфі, Ореанді (не зберігся), Форосі, а також унікальний ансамбль модерну – садиба Кучук-Кой.

Четвертий розділ – «Сади і парки українських маєтків XIX – початку XX століття». В садибах першої третини XIX – початку XX ст. велося господарство від кріпосного (до 1861 р.) – Качанівка Тарновського, Сокиринці Ґалаґана – до капіталістичного (XIX – початку XX ст.) – «Наталіївка» Харитоненка, Шарівка родини Кенігів, Копилів родини фон Мекк. Життя в цих садибах пов’язувалося з іменами передової дворянської інтелігенції, діячів української та польської культур. Такими були садиби Попівка Паліцина, Обухівка Капніста, Седнів Лизогубів.

П’ятий розділ – «Естетика натурального саду XIX століття». У XIX ст. склався новий погляд на природу, на взаємовідносини людини і природи. Виник тип «натурального саду». Тому в Україні значне місце займали роботи з розширення асортименту й акліматизації нових рослин. Садиби Скоропадського, Каразіна, кримські садиби Раєвських, численні ботанічні сади стали прикладом «натуральних садів».

Шостий розділ – «Громадські міські сади та парки кінця XVIII – XIX століття». Багато приватних і громадських міських садів виникли на основі колишніх приміських садиб і садів при міських особняках. Громадські сади з’явилися у XVIII ст. у Львові, Києві, Полтаві, Одесі. А надалі у містах виник новий соціальний простір – місце для прогулянок, розваг, спілкування – сквери, парки, бульвари, набережні.

Автори видання – доктор архітектури, професор, дійсний член Української академії архітектури І. Д. Родічкін та архітектор О. І. Родічкіна – відомі своїми проектними працями й науковими розробками в галузі теорії та історії садово-паркового мистецтва. Зібраний їхньою кропіткою подвижницькою працею образотворчий матеріал (особливо знайдений у запасниках музеїв та в приватних колекціях), свідчення мемуаристів, архівні дослідження, поетичні рядки дають змогу поцінувати працю видатних архітекторів України, Англії, Італії, Польщі, Росії, Франції та садівників – творців ансамблів, ознайомитися як із широко відомими маєтками та парками України, так і з тими, що не збереглися.

Видання містить відомості про власників садиб – представників старовинних родів Розумовських, Ґалаґанів, Потоцьких, Лизогубів, Скоропадських, Апостолів, Тарновських, Давидових, фон Мекк та інших. У виданні використано натурну фотозйомку, що відображає сучасний стан садиб та палацово-паркових ансамблів.

Значний інтерес викликає розділ, присвячений садибі родини фон Мекк – Давидових (с. Копилів Київської області). Проект відбудови цього садибно-паркового комплексу, який нині розробляється, може стати гідним для наслідування прикладом бережливого і шанобливого ставлення сучасників до історико-культурної спадщини.

Видання випущено в світ за сприяння Юрія Васкевича, Олега Юрченка, Ірини Юрченко та за підтримки Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Книга-альбом «Старовинні маєтки України» є непересічним витвором мистецтва, яке, безперечно, буде надзвичайно цікавим і для спеціалістів у галузі садово-паркового мистецтва, і для широкого кола читачів.