1 серпня на 72 році життя зупинилося серце однієї з найвидатніших кіноактрис. Жанна Прохоренко стала зіркою і гастролювала в багатьох країнах світу, коли їй виповнилося двадцять. Портрети радянської актриси прикрашали обкладинки найвідоміших журналів того часу. Таку славу уродженці Полтави приніс художній фільм Григорія Чухрая «Балада про солдата» (1952рік). Потім були «А якщо це любов?», «Одруження Бальзамінова», «Калина червона», «ТАСС уповноважений заявити»…

До когорти актрис, які рано і вмить прокинулися знаменитими, студентка Школи–студії Московського художнього академічного театру Жанна Прохоренко потрапила у 19 років. Якось намагаючись додати до стипендії хоча б якусь копійчину, вона прийшла до режисера Григорія Чухрая проситися у масовку фільму про війну. Та Чухрай побачив красуню з виразними очима, одразу ж затвердив її на головну роль. Славу і визнання «Баллада про солдата» принесла як Жанні Прохоренко, так і Володимиру Івашову.

Народилася майбутня зірка радянського екрану у Полтаві 11 травня 1940. Батько загинув у перші дні війни. Після евакуації Жанна з мамою оселилися у Ленінграді. Там дівчина і почала сценічну кар’єру – у гуртку Палацу піонерів. Пізніше – інститут кінематографії, курс легендарного режисера Сергія Герасимова та акторки Тамари Макарової. Зйомки в нових фільмах, визнання, слава… А потім – забуття, Псковська глибинка, самотність…

Як і багато її ровесників, прагнула творчості і думала про суть акторського ремесла, а не його грошові еквіваленти. За це актрису обожнювали і любили. Тепер її не стало. Але залишилися фільми, які по праву можна назвати класикою кіно. А найголовніше, – наша пам'ять про неперевершену Жанну Прохоренко.