Колектив Держкомтелерадіо щиро сумує з приводу смерті українського поета і перекладача, державного і громадського діяча Дмитра Павличка, який пішов з життя 29 січня 2023 року.

В українську поезію Павличко буквально увірвався своїм яскравим, новаторським, протестним талантом, ставши безсумнівно одним із лідерів українського шістдесятництва. Його рання антисталінська поезія "Коли помер кривавий Торквемада…" з нагадуванням про те, що "помер тиран, але тюрма іще стоїть", стала поетичним маніфестом свободи від московської тиранії.

Людина енциклопедичних знань, беззаперечного поетичного таланту, активної громадянської позиції, він завжди був і лишався в когорті найяскравіших представників української нації. Разом з його віршами росло і дорослішало не одне покоління українців. Від прекрасних дитячих віршів, неперевершеної любовної лірики, блискучих літературних перекладів, зразків громадянської поезії – до участі на початку дев’яностих років у творенні засадничих державних документів, серед яких - українська Конституція. Це життєвий шлях людини, для якого Україна була в серці, поезії і вчинках.

Як громадський діяч Павличко активно виявив себе в кінці 1980-х та на початку 1990-х, коли обіймав посаду голови Товариства української мови імені Тараса Шевченка, а також став одним із засновників Демократичної партії України і Народного Руху України. У 1990—1994, 1998—1999 роках, а також від 21 жовтня 2005 року до 25 травня 2006 року - народний депутат України. Від 1995 до 1998 року Павличко був надзвичайним і повноважним Послом України у Словацькій Республіці, послом України в Республіці Польща. Від 2006 до 2011 року очолював Українську всесвітню координаційну раду.

Українці завжди будуть пам’ятати внесок Дмитра Павличка в становлення і розбудову Української держави, в народній пам’яті лишаться безсмертні рядки його поезії, яка за життя поета вже стала золотим інтелектуальним скарбом України.

Завжди краще за поета промовляють рядки його поезії. Згадаймо написаний Дмитром Павличком в 2004 році сонет зі збірки "Покаянні псалми". Ця молитва за Україну, як ніколи, актуальна сьогодні…

Благослови, мій Боже, Україну,

З'єднай водно всі київські церкви,

Завмерлу нашу мову оживи,

Козацьку славу підніми із тліну.

Я смерть свою молитвою зустріну,

Вклонюсь Тобі з-під каменя й трави,

Але не дай, щоб служники Москви

Знов обернули край мій на руїну!

Дякуємо, Поете, що Ви були нашим сучасником… Світла і вічна Вам пам’ять… Слава Україні!