Проходила, переважно, в режимі монологу кожного з 4-х її організаторів. Вони по черзі висловлювали вже всім набридлі стандартні звинувачення на адресу Голови Держкомтелерадіо, не оприлюднивши жодного конкретного факту, а тому можна зрозуміти професійну байдужість присутніх на прес-конференції журналістів. З їх боку не прозвучало жодного більш-менш цікавого чи гострого запитання – бо ж і запитувати було ні про що. Майже нічого нового з вуст “підписантів” представники ЗМІ не почули. Знову, вже вкотре, лунали загальні фрази стосовно, нібито, неадекватності І.Чижа “потребам розвитку свободи слова, громадянського суспільства та захисту інтересів у інформаційному просторі”, але жодного конкретного факту порушення ним хоча б одного з цих продекларованих чинників, як і в попередніх звинуваченнях, наведено не було.

Хоча, нову “свіжу” думку стосовно відставки Голови Держкомтелерадіо висловив В.Іванов (Академія української преси): “При зміні влади змінюється керівництво країни. Пан Чиж очолює один з органів виконавчої влади і він мав піти у відставку відразу після президентських виборів”. За його словами також виявляється, що у Голови Держкомтелерадіо посада не держслужбовця, а посада політична. Водночас Іванов висловив думку, що Державний комітет телебачення і радіомовлення України є рудиментом старої влади, не має і не виконує ніяких функцій, крім ліцензування друкованих ЗМІ, і тому повинен бути ліквідований. В цьому підтримав його і Т.Шевченко (Інститут медіа-права), заявивши, що, в принципі, вони не так проти самого І.Чижа, як проти Держкомтелерадіо взагалі, бо тут, нібито, не відбувається ніяких демократичних змін.

Зрозуміло, позиція, до речі, не нова. Розвалити, знищити все вщент і щоб на отих уламках написали їх імена. Саме таким чином подібні їм “творці” демократії “довели до ручки” сільськогосподарський комплекс України, промислову галузь, “завдяки” їм економіка країни в стані клінічної смерті.

Дозвольте, а що ж взамін, які інституції виконуватимуть державницькі функції Держкомтелерадіо? Хто формуватиме і підтримуватиме міжнародний імідж України, хто представлятиме її інтереси в міжнародному інформаційному просторі? Невідомо ким створені громадські об’єднання та організації? Чи, можливо, олігархічні чи, так звані, “жовті” телеканали, на яких зараз і за словами самих “підписантів” панує анархія? Хто це все має контролювати? Запитання риторичне. Звичайно ж Національна рада з питань телебачення та радіомовлення, яка їх ліцензує і яку так обережно оминають у своїх критичних виступах члени Громадської ради з питань свободи слова та інформації.

Панове “підписанти”, будь ласка, визначтесь, нарешті – ви проти чого?.. чи за кого?..