Майже 70 відсотків волинян можуть слухати передачі улюбленого радіо завдяки 5 передавачам, розташованим на території області. Чують їх і мешканці прикордонних районів сусідніх Рівненської і Львівської областей. Значно розширює слухацьку аудиторію он-лайн трансляція.

Ефір радіостанції – це подолані стереотипи про розважальний формат і легковажність ФМ-ки. Бо ж інформаційна й аналітична складові — визначальні в роботі. Патріотичність, допомога армії, волонтерський рух, соціальні проекти, підтримка молодіжних організацій, дитяча творчість – це ті теми, якими зараз живуть волинські радіожурналісти, – молоді і дуже активні люди з великим бажанням розвиватися, бути цікавими і потрібними слухачеві.

В історії радіостанції «Луцьк» є такі вагомі сторінки як багатогодинні марафони до Міжнародного дня білої тростини, Міжнародного дня захисту дітей, на підтримку української армії, у дні виборів до Верховної і місцевих рад. Палітру тем і співрозмовників у різні роки доповнювали передачі ВВС, «Німецької хвилі», «Голосу Америки», Польського радіо, з якими ВОДТРК мала плідну співпрацю. Зараз інформаційну картину подій розширюють передачі Громадського радіо. Близько десятка Гран-прі Міжнародних журналістських теле- радіофестивалів і багато відзнак на різноманітних творчих конкурсах – це теж сторінки історії радіостанції «Луцьк».

Цей колектив став доброю школою для багатьох журналістів, які зараз успішно трудяться у столиці, чиї імена відомі далеко за межами рідної Волині.

Більшість із них у день 20-річчя рідного радіо привітала його із Днем народження – особисто чи телефоном. Бо зв’язок між людьми, які у різні роки творили радіостанцію, насправді нерозривний. До одного колишнього колеги теперішні працівники, на жаль, дотелефонуватися не змогли – він увесь день був поза зоною досяжності. Василь Давиденко добровольцем пішов захищати рідну землю і зараз перебуває на Сході України. І як сказала перший головний редактор радіостанції «Луцьк» Любов Жаловага, найщиріше бажання, яке можна загадати у цей день – щоб Василь повернувся додому живий. До цього можна додати лише побажання, щоб живими і з перемогою повернулися й інші наші колеги (а у Збройних Силах України зараз перебувають троє працівників ВОДТРК), й усі українські чоловіки.