Урядовий кур'єр

"Маємо поставити телевізійній халтурі надійний заслін"

29.09.2010

Юрій ПЛAКСЮК,
голова Держкомтелерадіо України

Серед численних характеристик, якими щедро нагороджували минуле сторіччя, була й така: епоха стрімкого розвитку телебачення. І сьогодні, вже в ХХІ столітті, уявити без всеохоплюючого ТБ наше життя просто нереально. А як живе сама медійна сфера країни? На які зміни, новації у цій галузі варто очікувати найближчим часом багатомільйонній армії телеглядачів, радіослухачів і читачів? Відповіді на ці та інші запитання - у бесіді кореспондента "Урядового кур'єра" з головою Держкомтелерадіо України Юрієм ПЛАКСЮКОМ.

- Юрію Олександровичу, якщо обурений громадянин, скажімо, зі Жмеринки, поскаржиться вам на погану роботу місцевого телебачення, це буде звернення за адресою?

- Ми, звичайно, жодної скарги не залишаємо без уваги, особливо, коли невдоволення стосується якості мовлення обласної державної телерадіокомпанії. Але для того, щоб зарадити людині, треба знати у чому суть претензії, кому саме вона адресована? Сьогодні в Україні функціонує кілька державних установ, до компетенції яких належить регулювання діяльності інформаційного простору загалом та телерадіомовлення зокрема. Це і Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, і Національна комісія регулювання електрозв'язку, і Концерн РРТ.

- Яку роль відведено очолюваному вами комітету?

- На Держкомтелерадіо як орган виконавчої влади покладено завдання формувати та реалізовувати державну політику в інформаційній та видавничій сферах, а також у сфері захисту суспільної моралі. У відомстві сформовано зрілий кадровий, інтелектуальний ресурс та досвід системної, комплексної роботи у цих важливих питаннях. Стратегічне завдання Держкомтелерадіо полягає ще й в тому, щоб на законодавчому рівні вносити пропозиції щодо удосконалення медійної та видавничої сфер, створення рівних можливостей доступу громадян до інформації.

- Під опікою Держкомтелерадіо перебуває не один десяток телерадіокомпаній. Як ви можете вплинути на якість продукції, яку вони виробляють?

- У сфері нашого управління 31 державна телерадіокомпанія -як національні, так і обласні. Звісно, їхні творчі можливості відрізняються залежно від кадрового потенціалу. Власне, від організації творчого процесу. Однак більшістю ТРК управляють досвідчені менеджери, програми там створюють талановиті журналісти. Цим компаніям "керівна рука" не потрібна. З ними взаємодія здебільшого зводиться до регулювання фінансово-господарської діяльності, розбудови телерадіомереж та оптимізації технічних засобів мовлення.

З іншого боку, особливо це стосується великих компаній, професійний рівень багатьох телерадіопрограм настільки посередній, що мимоволі замислюєшся, які ж то виші готували таких "профі". А ще, окремі компанії призвичаїлись якісні програми готувати на всілякі конкурси і фестивалі, а "другий сорт" - на будні для широкого загалу. Мовляв, народ все "проковтне"... Так не може бути! Одне з першочергових завдань Держкомтелерадіо - підняття мовлення всіх підвідомчих телерадіокомпаній на якісно новий рівень. Досягти цього можна, створивши здорову конкуренцію та долучивши до оцінювання творчих доробків телерадіоаудиторію.

- У який спосіб?

- У доступний. Мені імпонувала на одному міжнародному телерадіоконкурсі в Чехії практика залучення до оцінювання відразу трьох складів журі: творчий, громадський і релігійний. Повірте, тоді низькопробна робота не "пролізе". Тому маємо поставити телевізійній халтурі надійний заслін насамперед через кадрову політику. Державні телерадіокомпанії мають очолювати підготовлені і сумлінні професіонали, які спроможні націлити творчі колективи на високу самовіддачу у роботі, на пошук оригінальних ідей, привабливих героїв і реальних засобів, а не причин для виправдовувань через пасивність і лінь.

- Як неупереджений телеглядач, хочу звернути увагу і на те, що інформаційні програми центральних каналів нагадують близнюків...

- Держтелерадіо подбає і про те, щоб український телеглядач і радіослухач не сидів на голодному пайку. Мушу визнати, нашим загальнонаціональним каналам не завжди вдається відтворювати цілісну палітру життя країни. В основному, це Київ - і три телерадіоплацдарми: Хрещатик з Майданом Незалежності, Грушевського, Банкова. Загальнодержавні установи, кулуари Верховної Ради, тобто офіціоз. А коли ви востаннє бачили на екранах узагальнюючу фахову аналітичну програму, припустімо, з Луганської чи Кіровоградської областей? Не пригадаємо...

Звісно, усі обласні компанії є самостійними юридичними особами з відповідним статусом, творчими і студійними здобутками і традиціями. Усе це ми не маємо ні підстав, ні права ламати. Будемо впроваджувати елементи наскрізного мовлення, вибудувавши такий інформаційний калейдоскоп, аби в державному телерадіопросторі ожила Україна, регіони заговорили мовою сьогодення, не скиглили лише про безгрошів'я, а спонукали до діяльності, до ефективної праці.

Технічно передача такого продукту регіональних ТРК не складає проблем. Головне концепція, ідеологія. По суті, ми на етапі пошуку прийнятної форми, з якою б остаточно погодилися всі керівники телерадіокомпаній. І звісно, налаштували свої колективи на реалізацію цього - без перебільшення - загальнонаціональної ваги проекту. Будемо діяти не примусом, а переконанням. Уже були різні спроби реалізувати подібний проект, проте тоді до недостатніх технічних можливостей підмішувалась політика. Згодом, до нього втратили інтерес і самі обласні телерадіокомпанії. Але нині дещо інша ситуація - вона сприяє творчості, спонукає до конкретних рішень і дій.

- Як ви ставитеся до твердження про те, що в сучасних умовах всі ці ЗМІ не що інше, як радянський атавізм, від якого треба позбавитися?

- На моє переконаня, відсутність бодай упродовж доби в національному телерадіопросторі мовлення державних ТРК, у тому числі Першого національного телеканалу і Національної радіокомпанії, спотворить інформаційний простір України. Більше того - зробить його мутантом західних та російських шоу-програм, блокбастерів, кримінальних чи нафталінових серіалів не про українську дійсність, а відтак - не для українського глядача. Це призведе до того, що серйозний телеглядач, користуючись наявними технічними можливостями, віддасть перевагу оригінальним програмам іноземного виробництва, а не скалькованим і спотвореним копіям українських телеканалів. Через засилля таких "екшн-програм" вихолоститься наша ментальність, традиції, спорт, театр, наші регіональні, хоч і незначні, але здобутки у соціально-економічному, політичному та громадянському розумінні.

Я уже зазначав, що приблизно 70% усіх програм і передач комерційних телерадіоканалів готується на столичному підгрунті. На жаль, окремі інформаційні зондування не таких уже й віддалених від столиці місць не здатні повною мірою задовольнити інтерес людей до свого краю, до тих витоків, без яких країна стає заручницею мегаполісів.

- Не очікував, що ви так емоційно відреагуєте на це запитання...

- Окрім емоцій, є ще правова складова цієї проблеми. Усім бажаючим одним махом "прикрити" державні ТРК належить знати, що відразу постане питання: в чиї руки передавати державний цілісний майновий телерадіокомплекс вартістю мільярди гривень. Приватні компанії граються у нові формати, нові сезони, нових шоуменів, а згодом... зникають з горизонта як-от "Ютар", "Гравіс" чи "Нарт". Тоді як державні зобов'язані без огляду на кон'юнктуру ринку боронити загальнонаціональні інформаційні інтереси.

Лише закон та встановлений урядом поетапний принцип реорганізації інформаційної сфери, разом із належною організаційно-технічною готовністю державних ТРК, забезпечать їхній еволюційний перехід, а відтак, перехід від звичних архаїчних способів регулювання державного телерадіомовлення до суспільного.

До речі, досить часто ми плутаємось у визначеннях "суспільне" і "громадське", не розуміючи, що громадське мовлення - це лише сегмент суспільного. Адже одна чи кілька громадських організацій надаватимуть пріоритет інтересам однієї, двох чи багатьох громадських утворень, територіальних громад. Тоді як суспільне гармонізує і громадські інтереси, і приватні, і державні. У цьому я підтримую нинішню багатообіцяючу, президентську концепцію створення суспільного телерадіомовлення.

- Ідея створення у нашій державі Суспільного мовлення обговорюється давно. І шлях до її втілення виявився досить складним. Коли ця справа зрушить з місця?

- Це питання має велику соціальну значущість, оскільки саме життя вимагає існування в країні незалежної від влади і хаотично блукаючого капіталу системи публічного некомерційного мовлення. Той, хто вважає, що справа лише в назві, що досить змінити вивіску "державне" на "суспільне" - і справа вже вирішена, глибоко помиляється. По-перше, треба розробити та створити умови для стабільної ефективної діяльності суспільного телерадіомовлення, життєздатної юридичної особи, а не прикритої привабливим публічним антуражем безпомічної організації вільнонайманців, яким байдужа доля і багатотисячних творчих колективів, і потужних засобів телерадіомовлення. А розробивши, закріпити їх на законодавчому рівні.

Досвід інших країн свідчить: необхідними умовами для дійсно суспільного мовлення є наявність незалежних від держави джерел фінансування та органів управління. Навколо цих проблем і точаться нині дискусії. У проекті Концепції, яку розробила Гуманітарна громадська рада при Президентові України, основними джерелами фінансування Національного суспільного телерадіомовлення (НСТР) визначені кошти державного бюджету та надходження від власної рекламної діяльності або компенсаційних платежів комерційних телерадіоорганізацій, у випадку досягнення домовленості про відмову НСТР від розміщення реклами.

Розглядаючи на колегії Держкомтелерадіо цей проект, ми дійшли висновку, що зазначені джерела фінансування Національного суспільного мовлення не повною мірою відповідають задекларованому принципу фінансової та політичної незалежності новоутворених мовників. Ми направили свої пропозиції до проекту. Зокрема, на нашу думку, необхідно передбачити впровадження абонентської плати як джерела фінансування, яке забезпечуватиме реальну незалежність НСТР, а також створення прозорих фінансових пріоритетів для меценатів, спонсорів, інвесторів. Окремі податкові пільги для них - добрий знак і орієнтир для вкладання коштів.

Щодо терміну реалізації цього надзвичайно важливого супільного проекту, то все залежатиме від людей, що працюватимуть над законопроектами, від Верховної Ради, яка має ухвалити або відхилити ці законопроекти. Головне - є політична воля нинішніх керівників держави нарешті зробити важливий для розвитку суспільства крок.

- Чи будуть існувати після створення суспільного мовлення державні ТРК?

- На нашу думку, функціонування державного телебачення і радіомовлення на період створення та становлення системи Суспільного мовлення просто необхідне. В яких обсягах - це інше питання. Але участь в управлінні через наявність значної частини державних акцій, фінансова звітність, майнова відповідальність - мають бути тільки завдяки державному нагляду. До речі, позицію Держкомтелерадіо у цьому питанні підтримала й Рада національної безпеки та оборони своїм рішенням від 11 вересня 2009 р., що затверджено Указом Президента України від 18 лютого 2010 р. N 189/2010.

- Наразі все частіше лунають думки про необхідність роздержавлення друкованих ЗМІ, заснованих органами влади та місцевого самоврядування. Ваше ставлення до цього?

- Ще п'ять років тому ПАРЄ закликала органи влади України розпочати цей процес. Але роздержавлення - це складний процес. Якщо будемо поспішати, ризикуємо взагалі залишитися без місцевої преси. На разі на розгляді у Кабінеті Міністрів України знаходиться розроблений Держкомтелерадіо законопроект з цього питання.

У процесі реформування державних та комунальних ЗМІ, а це майже 800 суб'єктів, держава в особі влади має зацікавити як громадські формування, так і широкі верстви населення. Лише так будуть захищені інформаційні інтереси українського суспільства.

Володимир ДЕХТЯРЕНКО

ДОСЬЄ "УК"

Юрій ПЛАКСЮК. Народився 2 листопада 1952 р. в смт Понінки Полонського району Хмельницької області. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Працював редактором, заступником головного редактора Головної редакції пропаганди на радіо Державного комітету Ради Міністрів УРСР з питань телебачення і радіомовлення, головним консультантом Інформаційної служби Президента України. В 1995-1997 рр. обіймав посаду виконавчого секретаря Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в 1997-2000 рр. - генерального директора Міжнародної комерційної телерадіокомпанії ІCTV. З 2000 - 2003 і з 2005 - 2010 рр. - член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Першого квітня нинішнього року призначений головою Держкомтелерадіо України.

Має державну нагороду - почесне звання "Заслужений працівник культури України". Учасник бойових дій в Афганістані.