Перший міжрегіональний фестиваль лемківської культури «Барви Лемківщини» відбувся на Полтавщині у селі Лютенські Будищі Зінківського району. На телеканалі «Лтава» про цю цікаву й неординарну подію розповів репортаж тележурналістів Людмили Нестулі та Миколи Янка.
Ініціювали свято представники полтавського осередку Всеукраїнського об’єднання лемків. Свого часу Полтавщина, як й інші області, стала новою батьківщиною для одного з найдавніших українських етносів. На фестиваль з’їхалися не лише представники місцевих лемківських родин, а й численні гості з різних областей України. Це - нащадки понад півмільйонного загалу переселенців.
Наприкінці Великої Вітчизняної війни, за домовленістю з Польщею, державні кордони зазнали змін і цілий етнос було депортовано до України. Зрештою, після тяжких поневірянь лемківські сім’ї опинилися й на Полтавщині.
Пам’ять про ті часи зберігають тутешні родини. Є фото, окремі речі. Та, на жаль, чимало свідчень втрачено назавжди.
Ганна Дементіївна Олешневич на фестивалі була, напевне, найпочеснішою гостею. І не лише тому, що поміж полтавських лемків вона найстарша. Серед скарбу, котрий селянська родина Олешневичів привезла на Полтавщину, був церковний дзвін - храмова святиня. Кілька десятиліть переховували його у родині, а потім на початку 80-х передали Свято-Макарівському собору Полтави.
Працелюбність і дружнє ставлення до людей допомогло лемкам укорінитися на новій батьківщині. І досі по селах Полтавщини стоять хати, вкриті майстрами-покрівельниками з лемківського краю, як згадка про добро і надію на Божу милість.