Держкомтелерадіо спростовує поширену деякими ЗМІ інформацію
За результатами прес-конференції, проведеної 12 березня Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України Іваном Чижем, у деяких засобах масової інформації з’явилася інформація, що не відповідає реальному змісту проголошеного під час зустрічі. Дехто договорився до того, що нібито Голова Держкомтелерадіо мало не оголосив “зачистку” інформаційного поля від іноземних ЗМІ. Ця абсурдна теза була поширена передовсім деякими Інтернет-виданнями (Кореспондент.net, Lenta.ru, “Майдан/Новини”, агентство “РосБизнесКонсалтинг”).
Дуже прикро, що наші колеги, не дотримуються елементарних засад журналістської етики, подаючи недостовірну інформацію. В свою чергу, задля усунення непорозумінь та двозначностей надаємо повний текст відповідей Івана Чижа на запитання журналістів.
Відкриваючи прес-конференцію Голова Держкомітету зазначив, що минулий рік був роком визначення пріоритетів в інформаційній сфері і становлення Державного комітету телебачення і радіомовлення – центрального органу виконавчої влади, зорієнтованого на забезпечення конституційних прав і свобод людини щодо інформації, на забезпечення інформаційної присутності України в Україні і за її межами.
Серед проблем, що потребують рішення Іван Чиж виокремив недосконалість українського законодавства в інформаційній сфері, внаслідок чого Держкомітет суттєво обмежений у своїх повноваженнях. Головним же завданням для Комітету на 2004 рік стане утвердження національних інтересів України, що пов’язано з постійним звуженням інформаційного суверенітету держави. Адже, як повідомив Іван Чиж, “Україна є безпрецедентно відкритою державою. Настільки відкритою, що вона вже на власній території суттєво інформаційно окупована”.
Нижче ми подаємо деякі запитання журналістів та відповіді на них Івана Чижа.
Нещодавно було створено Громадську експертну раду з питань захисту суспільної моралі, розкажіть детальніше про цю організацію?
Безумовно Експертній раді є що аналізувати. Інформаційний простір України просто перенасичений недоброякісною продукцією. І ми зобов’язані чітко виконати Закон України “Про захист суспільної моралі”. Якщо ми побачимо порушення Закону – таке видання буде позбавлене права вихіду у світ, ми відберемо свідоцтво на реєстрацію відповідно до чинного законодавства. Ми не дамо чинити розбій в інформаційному просторі України на шкоду нації і нашим дітям, навіть якщо на шляху цього будуть стояти комерційні інтереси.
Які є реальні перспективи у державних телерадіокомпаній, чий продукт має свого споживача, мати той час, який у них відібрали недержавні телерадіокомпанії?
Керівництву каналу відомо, що лінія Державного комітету чітко визначена і дуже активно впроваджується навколо будування власного каналу, власних мереж, і я переконаний, що у нас це вийде.
Дві третини областей вже мають свої мережі, які успішно працюють. Але часу було втрачено дуже багато. Коли видається ліцензія ніхто не керується, не цікавиться національними інтересами, хоча закон “Про телебачення і радіомовлення України” виставляє пріоритети, насамперед, державному мовнику. Тому повернення на мережі, де уже ліцензія видана не буде.
Безумовно, ми проводимо роботу для того щоб закріпити ліцензійного відрізка, який сьогодні є за компаніями, які працюють на каналі УТ-2, продовжується становлення каналу “Культура”. Робота в цьому напрямку активно ведеться.
Я поставив завдання за три роки вибудувати в Україні власні мережі. Такі канали стануть в перспективі праобразами громадського телерадіомовлення, співзасновниками яких можуть бути як територіальні громади, так і громадські інститути. Так що перспективи безумовно є , над цим активно працюємо не лише ми, а й Київська обласна влада.
Прокоментуйте, будь ласка, гучну ситуацію навколо радіо “Континент”. Ви дуже чітко прокоментували – “гучна ситуація”.
Я не хотів би вдаватися в коментарі детальні, натуралізовані, як це робиться у ЗМІ. Це не є функцією Державного комітету, для цього існує Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Але, на скільки мені відомо, конфлікт пов’язаний із дотриманням умов ліцензування, конфлікт двох суб’єктів.
Дуже цікавий той факт, що з 2000 року “Континент” фактично працював порушуючи умови ліцензування, я користуюся інформацією Національної ради, і відкритим листом Бориса Холода до Держсекретаря Сполучених Штатів Коліна Пауела. Якщо не має ліцензії, ніхто не має права працювати і, знаючи це, “Континент” пустив на чотири дні до свого ефіру Радіо “Свободу “, яка мала тоді проблеми з “Довірою”. Це мало сенс тільки для того, щоб зробити собі ореол переслідування.
Оскільки право на мовлення на цій радіохвилі отримала інша, теж недержавна, громадська компанія “Мелодія” і вже вийшла в ефір, то звичайно “Укрчастотнагляд” за зверненням Нацради припинив вихід передач “Континенту”.
Для держави є колосальною втратою, коли подібні питання виносяться на рівень Євросоюзу і в Держдепартаменті Штатів починають пускати чутки про те, як влада в України придушує якийсь свободолюбний канал. Я переконаний, що жодному електронному виданню у Сполучених Штатах не дадуть мовити без ліцензії навіть тридцяти секунд, не кажучи вже про три роки, як це відбувалося з радіо “Континент”. Нам треба вчитися поважати Закон і виконувати його.
Інша справа, що й Національна рада повинна була відразу вирішувати ці проблеми, а не напередодні президентської передвиборчої кампанії. Безумовно, такі дії трактуються, як застосування мір проти об’єктивних ЗМІ.
Не виконуєш ліцензійних умов – до побачення, вийшов з ефіру, адже є цілий комплекс заходів, які треба опрацювати, а не політизувати діяльність і конфліктувати.
Що стосується конфлікту “Довіри” і радіо “Свободи”, то я переконаний, що ніякій приватній американській компанії, ніякий український виробник інформаційного продукту, якби він гіпотетично міг зайти в їхній ефір, ніколи б не нав’язав своєї позиції. Це просто не можливо.
Мій принцип – нам треба припинити весь час озиратися як хтось, десь у законодавчому органі будь-якої держави щось говорить, а ми усією країною прислухаємося. В Парламенті України теж багато кажуть розумного, і закордонним колегам можна було б повчитися і у нас. Ми повинні забезпечувати інтерес національний, і якщо ми маємо законодавство, яке дозволяє працювати тут партнерам зарубіжним, я вважаю, що це здобуток нашої демократій, і дуже добре, що це є. Бо вони не обмежують, вони розширюють інформаційне поле, вони додають до інформаційного ресурсу нашої ж держави . Але я хотів би, щоб забезпечувався принцип паритетності, щоб така ж кількість наших мовників працювала паритетно і в Штатах, і в Німеччині, і в інших країнах.
Я вже не раз казав – 52 чужих мовники господарюють на території маленької Закарпатської області. Нашого слова не чути просто, навіть у самому Закарпатті, не кажучи вже далі, у сусідніх країнах. Тому, повертаючись до радіо “Континент”, ще раз наголошую – це чистий виробничий конфлікт, який треба долати. Не можна примазувати політику до цих справ.
Те ж саме скажу про радіо “Рокс”. Державний комітет розібрався з цим питанням, хоч це і не наша функція, але ми звернулися з листом до Мінпромполітики, у віданні якого перебуває держпідприємство “Арсенал” з проханням увійти в ситуацію, і дозволити радіо “Рокс” працювати. Я думаю, що це питання теж буде знято. Але застерігаю, не можна кожну таку виробничу конфліктну ситуацію подавати як свідомо задану державну політику. Це не так. Державний комітет телебачення і радіомовлення України ніколи, за жодних умов не вживав і не вживатиме репресивних заходів щодо наших засобів масової інформації.
Як Ви прокоментуєте відкритий лист Миколи Томенка до Генерального Прокурора України щодо збору інформації про журналістів.
Микола Володимирович Томенко, мій наступник на посаді Голови Комітету з питань свободи слова та інформації, уже вдруге звертається з різними листами-скаргами на Комітет. Дивно, адже ми могли б як колеги, елементарно обмінятися думками і вирішити проблеми.
Вперше було написано Президенту, що Державний комітет не захищає моральність, але ми надали відповідну інформацію і тему було знято. А в цьому випадку поскаржився, що ми, всупереч усім мислимим і немислимим нормам, розпочали тотальний збір інформації про журналістів, про засоби інформації і так далі.
Все це абсолютно не відповідає дійсності, бо насправді, ситуація дуже проста. До мене звернувся Ігор Федорович Лубченко, голова Національної спілки журналістів України щодо проведення своєрідного моніторингу, вивчення, що насправді виходить із 19 351 видань, котрі зареєстровані на регіональному та загальнонаціональному рівнях. Крім цього, Голова Спілки хотів отримати деяку інформацію про журналістів для надання їм соціального захисту та допомоги у вирішенні проблем редакційних колективів, де вони працюють. Журналіст вирішує сам відповідати йому на запитання анкети, чи залишити їх поза своєю увагою.
Для спілки ця інформація цікава насамперед для узагальнення, для вирішення соціальних питань. Якщо анкетування проводить будь-яка структура парламентська – це ні в кого не викликає запитань, а в нашому випадку це викликало незрозумілий резонанс.
Я думаю, що в цьому випадку Голова Парламентського комітету дмухає на холодне, нам би разом працювати серйозно над законодавством, яке б захищало національний інтерес, яке б не допускало зловживання на предметі свободи слова. Спільної роботи у нас дуже багато.
Нещодавно було зареєстровано інформаційне агентство “Інфа”. Чи має до цього якесь відношення О. Зінченко?
Не можу вам точно сказати чи має до цього якесь відношення пан Зінченко, тому що не маю насправді інформації. А щодо агенції, то це має бути вже соте – у нас було 99 зареєстровано і тільки 3 з них – державні. Це абсолютно відповідає нормам законодавства. Я не цікавлюся, чесно вам скажу, особами, що реєструють видання чи агенції. Воно й не повинно мене цікавити, головне щоб усе було в рамках чинного законодавства. Я думаю, що ніхто ще не скаржився на Державний комітет з цього приводу.
Чи задовольняє Вас ситуація з приводу становлення Громадського телерадіомовлення в Україні?
Дякую за питання, воно дуже суттєве. У новій Урядовій програмі “Послідовність, ефективність, відповідальність” є розділ, присвячений цим питанням, де прописано створення передумов впровадження системи громадського телерадіомовлення. В принципі, з того як ми готуємо законодавство, які ми створюємо передумови для будування мереж на регіональному рівні, можна судити, що все йде достатньо динамічно і спонукає нас до створення вже видимих ознак громадських ЗМІ.
Сьогодні, певною мірою цю функцію виконують Державні національні телерадіокомпанії. Ми замовляємо програми, які комерційні канали просто не хочуть робити, бо їм це не вигідно. Це дитячі, культурологічні, освітянські, програми. Наше завдання – знайти механізми фінансування, які б у подальшому виключали використання реклами громадськими каналами та виключили будь-яке адміністративне втручання в діяльність таких структур.
Над цим ми працюємо, і найбільша засторога тут це, звичайно, недостатнє фінансування – адже це надзвичайно дорогі проекти. Я не хотів би, щоб якийсь “добрий” зарубіжний чи вітчизнянийолігарх зробив такий канал своїм кишеньковим. Я думаю, що реальна перспектива появи Громадського телерадіомовлення з’явиться десь після 2007 року. За реальної підтримки, та позитивних економічних зрушень в країні ці терміни будуть дотримані.