Пам’ятник встановлено на виконання Указу Президента України "Про відзначення 100-річчя від дня народження Олени Теліги” та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 20.02.2015 №144. А також за рішенням Оргкомітету із підготовки та проведення заходів у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру.

«Відкриття цього пам’ятника стало можливим завдяки спільним зусиллям влади і громадськості. Це той випадок, коли і громадськість, і влада були єдині в прагненні увічнити пам’ять української патріотки, видатної поетеси, яка загинула у боротьбі за українську національну ідею», - зазначив Богдан Червак.

У церемонії відкриття пам’ятника взяли також участь віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко, Голова КМДА Віталій Кличко, Міністр культури України Євген Нищук, Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В’ятрович ті інші представники влади та громадські діячі.

Довідково

Українська поетеса, публіцистка, діячка ОУН Олена Теліга народилася під Москвою, зростала й формувалася у російському середовищі, хоча батьки не цуралися свого українського походження. До Києва уперше переїхала з родиною, коли тут вирувала Українська революція. Батько Олени Іван Шовгенів очолив департамент водних, шосейних і ґрунтових доріг міністерства шляхів Української Народної Республіки, старший брат пішов добровольцем до Армії УНР.

Після поразки національно-визвольної боротьби була еміграція й активна участь у громадському, культурному й політичному житті українських емігрантів у Подєбрадах, Празі, Варшаві, Кракові. Саме в еміграції остаточно викристалізувалося українське “я” Олени Теліги, а також відбулося її становлення як літератора.

У жовтні 1941 року в складі похідної групи ОУН Олена Теліга прибула до окупованого гітлерівцями Києва. Вона одразу ж береться за організацію літературного життя: очолює Спілку українських письменників і редагує літературно-мистецький альманах “Літаври”. Активна діяльність оунівців йшла врозріз із політикою окупаційної німецької адміністрації. У грудні 1941-го відбулися перші арешти серед націоналістів. Олену Телігу разом із чоловіком Михайлом арештували 9 лютого 1942 року й розстріляли того ж місяця у Бабиному Яру.

Поетесу попереджали про можливий арешт, але вона навідріз відмовилася тікати з міста: «Коли поети пишуть про відвагу, твердість, шляхетність посвяти й цими творами запалюють та шлють на небезпеку інших, то як можуть самі цього не робити?... Коли я загину, то знатиму й іншим покажу, що жила так, як хотіла й як повинна була жити».

Точна дата розстрілу Олени Теліги у Бабиному Яру невідома. Її соратник О. Штуль-Жданович вважав, що вона загинула 13 лютого, за іншими даними це сталося 21 лютого. Саме 21 лютого із 1992 року є днем вшанування пам’яті Олени Теліги у Бабиному Яру українською громадськістю.

Твори Олени Теліги окремими збірками були надруковані після її смерті: “Душа на сторожі” (1946), “Прапори духа” (1947), “О.Теліга: Збірник” (1977), “Полум’яні вежі” (1977).