Популяризуючи історичну спадщину київського князя, маємо спиратися на наукові дослідження. Основним висновком цих досліджень є те, що діяльність Володимира Великого призвела до «європеїзації» Київської Русі – держава посіла своє місце нарівні із сусідами в міжнародних стосунках та долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору. Спадщина Володимира, його європейський вибір є складовою української ідентичності.

Історики у своїх методичних матеріалах наголошують: головними елементами спадку князя Володимира Великого є запровадження християнства в якості державної релігії та перетворення середньовічної Русі на повноцінну державу. Саме при Володимирі Великому почалося карбування власної монети (златники та срібляники із зображенням княжого знаку – тризуба) не тільки в якості платіжного засобу, але й для політичного «маркування» оподаткованої території, упорядковувалася система мір та ваги із церковним наглядом за ними, запроваджувалася кирилична писемність, без якої неможливе функціонування державного апарату, створювалися перші школи, започатковувалися зовнішньополітичні відносини із сусідніми державами – Польщею, Угорщиною, Чехією та Візантією, закладалися нові міста на приєднаних та прикордонних територіях Русі.

Отже, князь Володимир започаткував європейський вектор розвитку Української держави.

З повним текстом методичних матеріалів можна ознайомитись на сайті Держкомтелерадіо у рубриці «До уваги вітчизняних ЗМІ», за посиланням

http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=122105&cat_id=114334