1. Визначення та аналіз проблем

12 січня 2006 року Верховною Радою України прийнято нову редакцію Закону України «Про телебачення і радіомовлення», якою, зокрема, було змінено порядок визначення розміру ліцензійного збору. Так, частиною 1 статті 18 попередньої редакції закону було визначено, що за видачу ліцензії телерадіоорганізація сплачує грошовий збір у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». Пунктом 2 статті 31 зазначеної редакції Закону було визначено, що «Методика розрахунків розмірів ліцензійного збору розробляється і затверджується Національною радою за погодженням з Міністерством фінансів України».

Відповідно до цієї ж редакції Закону України «Про телебачення і радіомовлення» в липні 2008 року набули чинності постанова Кабінету Міністрів України №626 від 9 липня 2008 року «Про визнання такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України з питань визначення розміру грошових зборів за видачу телерадіоорганізаціям ліцензій на право користування каналами мовлення» та рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 11 липня 2007 року №1063, яким затверджено Методику розрахунку розмірів ліцензійного збору за видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії на мовлення та ліцензії провайдера програмної послуги (далі – Методика).

Однак, 25 червня 2009 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до статті 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо зменшення впливу світової економічної кризи на діяльність електронних засобів масової інформації в Україні, яким було анульовано норму щодо встановлення розміру ліцензійного збору за видачу і продовження строку дії ліцензій на мовлення відповідно до згаданої Методики та визначено, що такий розмір визначається за формулами, які були наведені у Законі.

За попередніми розрахунками розмір надходжень до Державного бюджету України від ліцензійного збору, нарахованого за формулами, які визначені Законом, зменшиться у 2010 році порівняно з 2009 роком у 15 разів, що негативно позначиться на спроможності держави виконувати свої соціальні зобов’язання в період фінансово-економічної кризи.

Крім того, зазначений Закон України не врегульовує питання визначення розмірів ліцензійного збору за видачу ліцензій на супутникове, кабельне, проводове та багатоканальне мовлення, на які Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення видає ліцензії відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

З метою врегулювання питань, пов'язаних із сплатою у поточному та наступних роках ліцензійного збору за видачу і продовження строку дії ліцензії на мовлення та ліцензії провайдера програмної послуги Держкомтелерадіо розроблено проект Закону України «Про внесення змін та доповнень до статті 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

У проекті стаття 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» викладена в новій редакції, якою передбачається затвердження Кабінетом Міністрів України Методики розрахунків розмірів ліцензійного збору за видачу (продовження) ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги, визначення розміру плати за переоформлення ліцензії та видачу дубліката ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуг.

2. Визначення цілей державного регулювання

До основних цілей, які покладені в основу проекту Закону України слід віднести:

- законодавче врегулювання питання ліцензування мовлення;

- удосконалення порядку визначення розміру ліцензійного збору за видачу (продовження) ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги та визначення розміру плати за переоформлення ліцензій та видачу дубліката ліцензії на мовлення та ліцензії провайдера програмної послуг;

- збільшенню надходжень від ліцензійного збору до Державного бюджету України;

- захист інформаційного простору держави;

- запобігання недобросовісній конкуренції в інформаційному просторі.

3. Альтернативні способи досягнення зазначених цілей

Перша альтернатива – залишити ситуацію без змін.

Дана альтернатива є неефективною і неприйнятною, оскільки без внесення зазначених змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» державний бюджет України недоотримає значні суми від справляння ліцензійного збору. Також діючий закон не містить конкретних термінів і норм, які б визначали порядок нарахування ліцензійних зборів після того, як економічна криза минеться.

Крім того, чинним законом визначено, що за будь які зміни до ліцензії на мовлення або провайдера програмної послуги ( в т.ч. за ті показники, які можуть вплинути на розміри ліцензійних зборів у формулі розрахунку) справляється плата в розмірі п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. При цьому, для деяких технологій (цифрове, супутникове, проводове мовлення в багатоканальних мережах) формула розрахунку ліцензійного збору взагалі не передбачена, що унеможливлює ліцензування цих видів діяльності.

Другою альтернативою до запропонованого регулювання є внесення змін до статті 31 Закону України «Про внесення змін та доповнень до статті 31 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», що дозволить: збільшити доходи Державного бюджету України від стягнення ліцензійного збору; удосконалити визначення розміру ліцензійного збору за видачу, переоформлення та продовження ліцензії на аналогове ефірне мовлення, ліцензій провайдера програмної послуги, а також встановити розмір ліцензійного збору за видачу ліцензій на супутникове, кабельне, проводове та багатоканальне мовлення (Методикою розрахунків розмірів ліцензійного збору за видачу (продовження) ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги, визначення розміру плати за переоформлення ліцензії та видачу дубліката ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуг буде передбачено розмір ліцензійного збору за видачу ліцензій на супутникове, кабельне, проводові та багатоканальне мовлення).

4. Механізм та заходи, які пропонуються для розв’язання проблем

В Україні діє ряд нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері ліцензування мовлення. Серед них: закони України «Про телебачення і радіомовлення», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», інші нормативно-правові акти.

Даний законопроект спрямований на врегулювання питання щодо удосконалення порядку визначення розміру ліцензійного збору за видачу, переоформлення та продовження ліцензії на аналогове ефірне мовлення, ліцензій провайдера програмної послуги, а також встановити розмір ліцензійного збору за видачу ліцензій на супутникове, кабельне, проводове та багатоканальне мовлення.

Так, даним механізмом регулювання пропонується внести зміни до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме викладення статті 31 в новій редакції, якою передбачається затвердження Кабінетом Міністрів України Методики розрахунків розмірів ліцензійного збору за видачу (продовження) ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги, визначення розміру плати за переоформлення ліцензії та видачу дубліката ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуг.

Таким чином, вважаємо, що запровадження законодавчих механізмів для забезпечення удосконалення порядку визначення розміру ліцензійного збору за видачу, переоформлення та продовження ліцензії на аналогове ефірне мовлення, ліцензій провайдера програмної послуги, а також встановити розмір ліцензійного збору за видачу ліцензій на супутникове, кабельне, проводове та багатоканальне мовлення, в повній мірі відповідає головній меті розробки законопроекту.

5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття регуляторного акту

У разі прийняття даного регуляторного акту, для досягнення цілей негативних зовнішніх факторів не може бути.

Оцінка можливості впровадження регуляторного акту та виконання його вимог суб’єктами ринку висока.

Прийняття даного регуляторного акту надасть можливість збільшити доходи Державного бюджету України від стягнення ліцензійного збору; удосконалити визначення розміру ліцензійного збору за видачу, переоформлення та продовження ліцензії на аналогове ефірне мовлення, ліцензій провайдера програмної послуги, а також встановити розмір ліцензійного збору за видачу ліцензій на супутникове, кабельне, проводове та багатоканальне мовлення.

Контроль за дотриманням вимог регуляторного акту буде здійснювати єдиний орган державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, а також інші органи, визначені законодавством України.

Реалізація запропонованого регуляторного акта не потребує додаткових матеріальних та інших витрат з Державного бюджету України. Для виконання вимог запропонованого законопроекту достатньо наявної матеріально-технічної бази та людських ресурсів.

Очікувані наслідки дії запропонованого регуляторного акта не передбачають нанесення шкоди суб'єктам господарювання.

Запровадження зазначеного законопроекту забезпечить високу вірогідність досягнення поставлених цілей.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття регуляторного акта

Опис прогнозованих вигод та витрат у разі прийняття регуляторного акта:

Виходячи з даного аналізу вигод і витрат, втрати є меншими від вигоди, що підтверджує необхідність прийняття даного регуляторного акту.

7. Обґрунтування строку дії регуляторного акту

Термін дії Закону є необмеженим у часі до прийняття нового законодавчого акту або втрати ним чинності.

8. Визначеність показників результативності регуляторного акту

Основними показниками результативності регуляторного акту є

- збільшенню надходжень до Державного бюджету України за рахунок сплати ліцензійного збору;

- кількість юридичних осіб (суб’єктів господарювання) які отримають (продовжать) ліцензії на мовлення, ліцензії провайдера програмної послуги;

- рівень поінформованості суб’єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта – вище середнього, оскільки законопроект було оприлюднено на сайті Держкомтелерадіо (www.comin.gov.ua) у розділі «Регуляторна діяльність» підрозділ «Проекти регуляторних актів», а також у розділі «Обговорення проектів документів».

9. Визначення заходів з відстеження результативності регуляторного акту

Аналіз результативності запровадження регуляторного акта буде проводитись шляхом моніторингу рівня дотримання законодавства інформаційної сфери в частині ліцензування мовлення (плата за видачу, продовження, переоформлення ліцензій і за видачу дубліката ліцензій на мовлення та ліцензій провайдера програмної послуги)

Базове відстеження здійснюватиметься до дня набрання чинності цим актом шляхом збору пропозицій і зауважень та їх аналізу.

Повторне відстеження здійснюватиметься через рік після набрання чинності Закону, в результаті якого відбудеться порівняння показників базового і повторного відстеження.

У разі надходження пропозицій і зауважень, які заслуговують на увагу, або виявлення неврегульованих і проблемних питань шляхом якісних і кількісних показників дії цього акта, ці питання будуть урегульовані шляхом внесення відповідних змін.

Періодичне відстеження здійснюватиметься раз на три роки, починаючи з дня виконання заходів з повторного відстеження з метою подальшого удосконалення вищезазначеного регуляторного акта.

В.о. Голови Державного комітету

телебачення та радіомовлення О.В. Курдінович

«___» ______________ 2010 р.